Фінансові відносини. Фінансова діяльність. Суб’єкти та об’єкти фінансових відносин

Функціонування фінансів пов’язане з такими поняттями, як фінансові відносини та фінансова діяльність .

Види фінансових відносин:

1.Між державою і юридичними особами держава через податки й платежі, відрахування вилучає частину ВВП до державного бюджету та спеціальних фондів. Зворотній напрямок: держава виділ з бюджету бюджетні асигнування, субсидії субвенції, дотації, бюджетне кредитування, основна частина виділяється бюджетним установам.

2. Держава і фізичні особи: населення сплачує податки встановлені законодавством, здійснюються відрахування в спеціальні фонди а також купівля державних цінних паперів. Держава надає фінансову допомогу малозабезпеченим громадянам та окремими категоріям населення.

3.Фін відносини між суб’єктами господарювання держави та недержавні форми власності: коли фінансуються витрати за рахунок об’єднання коштів декількох суб’єктів господарювання,при сплаті штрафних санкції, при орендних відносинах, при лізинг операціях , коли підприємець є власником цінних паперів, процеси реалізацій продукції, закупівлі ТМЦ і ін.

4.Фін. відносини між суб’єктами господарювання та їх працівниками, коли формується фонд з\п, виплачуються виплати.

5.Фінансові відносини між підприємством і АТз приводу купівлі-продажу цінних паперів. При отриманні й поверненні кредиту і сплати процентів на них.

6.Фінансові відносини виникають також між суб`єктами господарювання та страховими компаніями.

7.Також виникають відносини між суб’єктами господарювання та іноземними суб’єктами господарювання з приводу реалізації продукції, робіт, послуг.

8. Фін. відносини між суб’єктами господарювання та населенням, інвестиційними фондами, компаніями.

Фінансова діяльність держави – це здійснення нею функцій щодо планомірного утворення, розподілу й використання грошових фондів (фінансових ресурсів) з метою реалізації завдань соціально-економічного розвитку, забезпечення обороноздатності й безпеки держави, а також використання фінансових ресурсів для діяльності державних органів.

На думку ряду інших авторів, фінансова діяльність держави – це організаційна діяльність уповноважених органів щодо утворення, перерозподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують безперервне функціонування держави та її адміністративно-територіальних утворень на кожному етапі суспільного розвитку.

Значення фінансової діяльності полягає у наступному:

1. Фінансова діяльність є важливою й необхідною складовою частиною механізму соціального управління. Це проявляється у тому, що накопичені фінансові ресурси спрямовуються в економіку, соціальну та інші сфери з урахуванням пріоритетності заходів, які фінансуються. Здійснення ефективної соціальної діяльності держави є необхідним фактором проведення справедливої соціальної політики.

2. За допомогою фінансової діяльності створюється матеріальна основа, яка необхідна для функціонування органів державної влади й управління, правоохоронних органів, забезпечення обороноздатності та безпеки держави.

3. Вплив на соціально-економічні процеси в державі та її адміністративно-територіальних утвореннях здійснюється не тільки у формі прямої фінансової підтримки, виділення коштів на певні програми, а й непрямими формами – надання податкових пільг, застосування понижених процентних ставок, надання безпроцентних кредитів, відстрочок та розстрочок за податковими платежами з метою стимулювання будь-якої діяльності, що визнана державою пріоритетною.

4. Фінансова діяльність впливає на розвиток відносин між державою та місцевими утвореннями. Важливою її стороною є розподіл фінансових ресурсів між державними та місцевими органами, що має певне значення для регулювання та координації виробництва та розвитку соціально-культурної сфери в межах як держави, так і її адміністративно-територіальних утворень.

5. Як складова частина механізму державного регулювання та управління соціально-економічними процесами фінансова діяльність містить широкі можливості на розвиток ринкових відносин.

До принципів фінансової діяльності можна віднести такі:

1. Принцип законності. Сутність цього принципу стосовно фінансової діяльності полягає в тому, що весь процес утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів досить докладно регламентується нормами фінансового права, дотримання яких забезпечується можливістю застосування до правопорушника засобів державного примусу.

2. Принцип публічності фінансової діяльності. Цей принцип зумовлений публічною суттю самих державних фінансів, полягає в публічному характері фінансової діяльності, пронизує її та вибудовує інші принципи.

3. Принцип гласності. В процесі здійснення фінансової діяльності передбачається доведення до суспільства, в тому числі й за допомогою засобів масової інформації, змісту проектів правових актів, звітності, результатів ревізій та перевірок фінансової діяльності окремих суб’єктів тощо.

4. Принцип плановості. Кожна сфера фінансової діяльності базується на основі фінансово-планових актів, вимоги стосовно яких закріплено у нормативних актах.

5. Принцип розподілу функцій представницької та виконавчої влад. Цей розподіл здійснюється на підставі конституційного принципу розподілу влади взагалі (ст. 6 Конституції України).

6. Принцип пріоритетності представницьких органів влади перед виконавчими органами. Він є продовженням попереднього принципу і його зворотною стороною. Зазначені два принципи нерозривні і завжди проявляються одночасно.

7. Принцип пріоритетності публічних видатків по відношенню до доходів бюджету. Здійснення державою її функцій не може ставитись у прямо пропорційну залежність від розміру доходу державного бюджету. І тому визначаючи в пріоритетному порядку обсяг публічних видатків, вираховуються розміри державних доходів, необхідних для фінансової рівноваги.

8. Принцип обліку та контролю. Цей принцип передбачає наявність відповідного масиву нормативних актів, що встановлюють єдину методику бухгалтерського обліку, а також здійснення спеціально уповноваженими на це державними органами контролю за утворенням, розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Характеристика фінансових відносин пов’язана з виділенням їх об’єктів та суб’єктів.

Об’єктами даних відносин є національне багацтва - вартість нагромаджених в країні матеріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів (основні засоби, матеріальні ресурси , страхові запаси, золотий запас, валютний запас, природні ресурси) і вироблений ВВП - додана вартість, вироблена у країні виробниками товарів, робіт, послуг у поточному році (амортизація, заробітна плата, прибуток, позиковий процент).

Суб’єктами фінансових відносин виступають:держава, підприємці, робітники і службовці, населення.

Роль фінансів:

· Забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб держави;

· Забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і тим самим безперервність відтворення виробництва;

· Здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення;

· Впливають на інтереси суб’єктів розподільчих відносин і регулюють різні напрями соціально – економічного розвитку;

· Відіграють провідну роль у системі економічних методів керування економікою країни;

· Утворюють систему економічних показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства.