Загальні ознаки злоякісних пухлин, класифікація.

Пухлина, новотвора, неоплазма (від грецького neos - новий, plasma - дещо сформоване), бластома (від грецького - Ь1аstos - росток) синоніми, які не дають уявлення про належність пухлини до якоїсь тканини. Тому, враховуючи велику кількість різних пухлин та характер їх походження, існує єдина термінологія.

РАК (сагсіnomа , епітеліома злоякісна) - злоякісна пухлина, яка походить із епітеліальної тканини, тобто виникає із екто- та ендодерми.

Саркома (від грецького sагх - м'ясо, плоть та оmа - пухлина) - злоякісна пухлина, що походить із тої чи іншої різновидності сполучної тканини, що виникає із середнього зародкового листка - мезодерми. Сполучна тканина входить до складу сухожилків, фасцій, м'язів, кісток, виконує в організмі трофічну, пластичну, захисну та механічну (опорну) функції. Пухлини, які походять із епітеліальної та сполучної тканини одночасно прийнято називати карциносаркомами, або саркокарциномами. Окремо виділяють пухлини гемопоетичної тканини, їх ще називають гемобластозами. Основними представниками названих новотворів є лейкози та злоякісні лімфоми. Слід відзначити також розвиток злоякісних пухлин із нейроендокринних клітин, (АРUD системи) так називаємих апудом. Сюди відносять карциноїди, парагангліоми, дрібноклітинний рак легенів, медулярний рак щитовидної залози, тімоми та навіть меланому за Б.Є.Петерсоном. Характерною особливістю апудом є розвиток паранеопластичного синдрому визваного секрецією пухлиною гормонів та біологічноактивних речовин.

Пухлинний процес не можливо розглядати як місцевий тому, що він перебігає при перебудові організму, його обміну речовин, зміні та порушенні функції ендокринних органів, сполучної тканини та центральної нервової системи. Тому пухлинний процес, не може бути чимось випадковим, навязаним організму ззовні. Навпаки, здатність до пухлинного росту притаманна організму. Значить, як стверджує Р.Е. Кавецький, треба говорити не про рак, пухлину, а про ракову хворобу, що відповідає сучасній уяві.

До основних рис злоякісних пухлин відносять–

1. анаплазію або стійку дедиференціацію клітин,

2. інфільтративний або інвазивний ріст пухлини, та

3. метастазування. При наявності хоч би однієї із вказаних ознак в пухлині її відносять до злоякісної. Але присутність всіх трьох ознак притамана більшості пухлин і для новотворів в яких відсутні всі ознаки характерний менш злоякісний перебіг (базаліома, десмоїд, карциноїд - рідко та пізно метастазує)

Виникненню злоякісних пухлин сприяють зовнішні та внутрішні фактори. Експериментальними дослідженнями встановлено вплив хімічних канцерогенів, іонізуючої радіації, окремих паразитів та вірусів на розвиток злоякісних новотворів. При вивчені канцерогенезу виділяють слідуючі стадії:ініціації, промоції та прогресії. Для пухлинної прогресії характерна присутність більшості ознак злоякісних новотворів. Розвиток пухлини, ініціація та промоція на етапах канцерогенезу відбувається і під впливом внутрішніх факторів: генетичні аномалії, гормональний дизбаланс, спадкова схильність, імунодепресивні стани та інше. Але остаточно причин виникнення злоякісних пухлин не встановлено тому зараз дотримуються поліетіологічної теорії.