Тема 3. Основи конституційного права України

Основи конституційного права України

План

1. Україна на шляху до незалежності.

2. Засади територіального устрою України.

3. Поняття і форми здійснення народного суверенітету

1. 16.07.1990р. Верховна рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Цей документ можна вважати першим кроком на шляху до побудови нової незалежної України, в якій ми зараз живемо. У Декларації було проголошено державний суверенітет України. Крім державного суверенітету, іноді виділяють також народний та національний суверенітети. Їх також було закріплено в Декларації. Народний суверенітет – це повновладдя народу, наявність механізмів, засобів, шляхів реальної участі громадян в управлінні державою. Реалізуючи принцип народного суверенітету, Декларація проголосила народ єдиним джерелом влади, закріпила виключне право Верховної Ради, обраної народом, виступати від імені всього народу. Національний суверенітет – повновладдя нації, право та можливість самостійно визначати своє життя в тому числі шляхом створення власної національної держави. У Декларації проголошено принцип поділу державної влади.

Для реалізації державного суверенітету визначено верховенство влади та законів України на всій території республіки. Це означає, що саме владні органи України мають всю повноту влади на її території, саме Конституція та закони України мають на території України вищу юридичну силу. Велике значення мало проголошення економічної самостійності України; права на самостійне вирішення питань розвитку науки, культури, освіти; Право на власні збройні сили. Було підтверджено самостійність України в міжнародних відносинах.

24 серпня 1991року Верховна Рада УРСР прийняла важливий документ державотворення – Акт проголошення незалежності України. В цьому Акті було проголошено створення нової незалежної держави, що отримала назву Україна, підтверджено єдність та недоторканість її території. Визначено, що на території нової країни діють лише Конституція та закони України. 1 грудня 1991 року відбувся всеукраїнський референдум, на якому було винесено питання про підтвердження Акта. Понад 90% громадян, що взяли участь у референдумі, висловилися на його підтримку.

Після проголошення незалежності України виникло питання про правову та державотворчу спадщину, що залишилися після її попередниці – Радянської України, про перехід прав та обов’язків від УРСР до нової держави, іншими словами про право наступництво. Більшість питань щодо цього було вирішено після прийняття 22. 09. 1991 р. Закону України „Про правонаступництво України”.

2. Кожна держава визначає свій внутрішній устрій: з яких частин вона складається, які права мають ці складові частини? Інакше це називають адміністративно – територіальним устроєм. Систему адміністративно - територіального устрою нашої країни складають Автономна Республіка Крим, Області (їх 24) та міста Київ і Севастополь. Області в свою чергу поділяються на сільські райони, до складу областей входять також міста обласного підпорядкування. На території сільських районів розташовані міста, селища та села. На райони поділяються і великі міста. Все це: області, сільські райони, міста, райони в містах, селища та села – адміністративно – територіальні одиниці України. Міста Київ і Севастополь згідно з Конституцією України мають спеціальний статус. Особливий статус Києва пояснюється тим, що він є столицею України. Столиця – це місто, в якому розташовані вищі органи влади країни, воно є політико – адміністративним, культурним, економічним центром держави, в ньому знаходяться дипломатичні представництва іноземних держав. Саме це місто виконує особливі, лише йому властиві функції, тому Києву надано спеціальний статус.

Нині цей статус закріплено спеціальним Законом України «Про столицю України – місто – герой Київ» Цим Законом визначено, що як столиця України Київ має створити належні умови для діяльності Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, інших центральних органів державної влади України, офіційних представництв іноземних держав і міжнародних організацій. Передбачено прийняття Київською міською радою Статуту територіальної громади міста Києва.

Особливість Севастополя полягає в тому, що він є базою військово – морського флоту. Існування в Севастополі великої військово – морської бази викликало потребу в його спеціальному статусі.

3. З поняттям державного та національного суверенітету тісно пов'язаний народний суверенітет – повновладдя народу в межах конкретної країни, його право визначати і змінювати відповідно до власних інтересів курс державного розвитку. народний суверенітет є основним принципом демократичної організації та діяльності держави, її відповідальності перед суспільством.

Громадяни України можуть брати безпосередню участь у здійсненні державної влади. Тоді народ, як єдине джерело влади, має найбільший вплив на діяльність органів держави. Отже, він здійснює свою владу безпосередньо. Таку форму народного суверенітету називають прямою (безпосередньою) демократією. Історично саме вона була прямою (В античних Афінах вибори до народних зборів проводилися щороку (отже, ніхто не міг зміцнитися у владі), в них брали участь усі дорослі чоловіки – громадяни Афін. Процедура виборів була доволі простою – іноді переможця визначали залежно від гомону юрби, яка вітала того, хто вийшов на поміст).

(Поступово, у ході історичного розвитку, життя держав дедалі ускладнювалося. Тому постійно залучати всіх громадян до вирішення державних справ стало просто неможливим.) Тоді, поряд із прямою демократією, з'явилася ще одна ферма народного суверенітету – представницька демократія. Її сутність полягає в тому, що переважна більшість державних питань вирішується вже не всіма громадянами, а певними групами – повноваженими представниками всіх громадян держави. (Саме вони від імені і за дорученням усього народу приймають загальнообов’язкові для всіх рішення).

Найпоширенішою формою прямого народовладдя є вибори. До інститутів прямої (безпосередньої) демократії, які забезпечують ухвалення державного рішення прямим волевиявленням народу, відносять:

1. референдум;

2. обговорення проектів нормативних актів;

3. участь у виборах органів державної влади;

4. загальні збори (збір) громадян;

5. звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням.

Представницька демократія – це засіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади: насамперед, народних депутатів, Президента, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів органів місцевого самоврядування. Референдум – це голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини її населення (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного та суспільного життя.

4)