Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях. 6.8.33. Під аварійною ситуацією під час проведення, аварійно-рятувальних та відновних робіт в умовах повені слід розуміти ситуацію

6.8.33. Під аварійною ситуацією під час проведення, аварійно-рятувальних та відновних робіт в умовах повені слід розуміти ситуацію, під час якої виникає реальна загроза життю або здоров’ю особового складу.

6.8.34. Кожен рятувальник, який помітив небезпеку, що загрожує людям, спорудам та майну, зобов’язаний прийняти заходи для її усунення та негайно повідомити своєму безпосередньому керівникові. Керівник зобов’язаний прийняти заходи для усунення небезпеки; при неможливості усунення небезпеки – припинити роботи, вивести працюючих у безпечне місце і сповістити старшого командира.

6.8.35. Життя й здоров’я постраждалого від травми, під час ведення аварійно-рятувальних робіт в умовах повені, у більшості випадків залежать від уміння надавати першу допомогу, у тому числі самому собі. Задачами першої медичної допомоги при травмах є:

- проведення заходів із припинення дії факторів, які є причиною травми;

- відновлення порушеного дихання і серцевої діяльності (первинні реанімаційні дії);

- зупинення кровотечі;

- закриття ран стерильними пов’язками;

- усунення болю;

- унеможливлення рухомості травмованих ділянок тіла підручними засобами;

- надання постраждалому найзручнішого положення (функціональне укладання);

- забезпечення якнайшвидшої й дбайливої доставки постраждалого до лікувального закладу.

6.8.36. У важких випадках (артеріальна кровотеча, непритомність, ядуха, відсутність дихання та пульсу) першу допомогу слід надавати негайно, але таким чином, щоб поспіх не відбився на її якості.

6.8.37. Командир аварійно-рятувального підрозділу в аварійній ситуації зобов’язаний застосувати усі заходи для негайного надання необхідної медичної допомоги постраждалим, а в разі необхідності – направити їх до медичного закладу.

6.8.38. Дії в умовах несподіваного потрапляння до води:

- зробити глибокий вдих і намагатися прийняти вертикальне положення;

- у воді поводитися спокійно, не піддаватися паніці, не розтрачувати даремно сили;

- необхідно утримуватися на поверхні води і кликати на допомогу;

- при перевертанні човна, головне – не розгубитися, човен, що перевернувся добре тримається на воді, тому слід зберігати спокій і до прибуття допомоги триматися за нього, за можливістю, штовхаючи його до суходолу;

- у разі потрапляння під плавзасіб, не можна заплющувати очі і пливти треба у напрямку світла;

- при потраплянні до сильної течії варто не боротися з нею, виснажуючи сили, а плисти за течією, періодично відпочиваючи на спині, повільно наближаючись до суходолу;

- при потраплянні у вир слід набрати якнайбільше повітря, зануритися у воду і, зробивши сильний ривок убік за течією, спливти на поверхню;

- від переохолодження можливим є з’явлення судом, у цьому випадку слід діяти таким чином:

- при судомі гомілкового м’яза необхідно, підігнувшись, двома руками обхопити пальці постраждалої ноги та із силою піджати ногу в коліні поперед себе;

- при судомі стегна необхідно, підігнувшись, двома руками якнайсильніше прижати п’ятку у напрямку до сідничного м'яза;

- при судомі м’язів живота слід енергійно підтягнути до живота коліна.

- знаходячись у холодній воді слід прийняти вільну позу, за можливості зігнути ноги з піднятими колінами, прижати руки до боків і грудної клітини, час від часу виконувати нетривалі рухи, або напружувати поперемінно м’язи ніг, живота, рук та шиї;

- заплутавшись у водоростях, не слід робити різких рухів і ривків, інакше петлі з рослин затягнуться ще щільніше.

6.8.39. При утопленні необхідно як найшвидше витягти постраждалого з води, при цьому слід пам’ятати, що до потопаючого слід підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, якщо це не можливо, то потрібно підпірнути під потерпілого, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною. В разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях, наявні ознаки зупинки дихання відсутні, широкі зіниці, але нема трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу. На обстеження постраждалого, видалення рідини, очищення роту і глотки та підготовку до проведення штучної вентиляції легень і зовнішнього масажу серця є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.

6.8.40. У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають, а постраждалого загортають у ковдру і дають тепле питво. При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу

в цих зонах. Необхідно зігрівати уражені частини тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити й накласти асептичну пов’язку. При неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок тіла спиртом етиловим або горілкою, запобігаючи механічному ушкодженню та інфікуванню.

6.8.41. Роздягання. Одяг слід знімати починаючи зі здорового боку тіла. Якщо одяг пристав до рани, то тканину не слід відривати, а варто обрізати навколо рани. За умови сильної кровотечі одяг слід швидко розрізати вздовж та, розвернувши, звільнити місце поранення. При важких травмах гомілки або стопи взуття слід розрізати по шву задника гострим ножем, після чого звільнити в першу чергу п’ятку. При зніманні одягу або взуття з травмованих кінцівок постраждалого їх треба обережно підтримувати.

6.8.42. Обробка рани. Найчастіше поверхневі рани сильно не кровоточать, перша допомога полягає у перев’язці рани. Краї рани змазують настоянкою йоду, слідкуючи, щоби йод не потрапив на неї. Якщо краї рани сильно розійшлися, перед бинтуванням їх треба зблизити (але не до змикання) і в такому положенні зафіксувати 2-3 смужками лейкопластиру. Рану не можна промивати водою, а також спиртом або йодною настоянкою. На рану не можна накладати мазь, а також безпосередньо вату. Якщо з рани виступають будь які тканини – мозок, кишечник, кістки тощо, їх прикривають стерильною марлею, але, ні в якому разі не вправляючи усередину.

6.8.43. Зупинення кровотечі. Венозна та капілярна кровотеча зупиняється пов’язкою, що давить. На ділянку, яка кровоточить, накладають стерильну марлю або частину бинта, поверх неї – складений у декілька разів бинт або марлю, на крайній випадок чисту носову хусточку. Застосовані у такий спосіб вони діють у якості фактора, що давить. При наступному притисненні бинтом до рани вони здавлюють просвіти судин і кровотеча зупиняється. При пораненні кінцівки цьому сприяє, також, її припідняте положення відносно тіла, після накладання пов’язки. Артеріальна кровотеча зупиняється за допомогою джгута-закрутки, який накладається завжди в зручному місці між серцем та раною (наприклад, на стегно – при пораненні гомілки, на плече – при пораненні передпліччя). Виняток – ніколи не накладається джгут безпосередньо на шию! Також слід пам’ятати, що джгутом можна здавлювати артерію не більше 60 хвилин, якщо цього терміну не вистачає для доставляння потерпілого до лікувального закладу, то через 30 хвилин після накладання, а потім через кожні 30 хвилин джгут розкручують на 5-10 хв., при цьому, притискуючи рану долонею через пов’язку.

6.8.44. При накладанні шини слід фіксувати не лише місце перелому, але й суглоби, які розташовані вище й нижче перелому. Накладати шини слід обережно, не завдаючи додаткових страждань постраждалому. Перед накладанням шин необхідно покласти шар вати або м’яку тканину.

Безпека праці під час проведення рятувальних робіт при дорожньо-транспортних пригодах визначається Тимчасовим Положенням про службу безпеки дорожнього руху Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженим наказом МНС України від 26.05.2006 року №322.