Підприємство, про яке йде річ має назву «ДТЕК» і безпосередньо в цій організації розроблено цілу політику з управління охороною навколишнього середовища.

Збереження екологічного балансу є невід'ємною частиною успішного ведення бізнесу ДТЕК. Компанія активно працює над поліпшенням екологічної обстановки в регіонах присутності і збереженням навколишнього середовища для майбутніх поколінь. Докладає значних зусиль для мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище на всіх стадіях виробничого процесу: від видобутку і збагачення вугілля до генерації і передавання електроенергії. Ці кроки повною мірою відповідають прагненню України дотримуватися європейських тенденцій у природоохоронній сфері.

Природоохоронна діяльність на підприємствах ДТЕК базується на актуалізованій Політиці ДТЕК з управління охороною навколишнього середовища (редакція 2.0), затвердженій 21.12.2012 р. генеральним директором Тимченко М.В.

Політика декларує:

· Місію системи управління ОНС;

· Цілі реалізації Політики з управління ОНС;

· Принципи Політики з управління ОНС;

· Організацію процесів управління ОНС.

Документ визначає довгострокові цілі Компанії в області екології:

· Запобігання і мінімізація негативного впливу на навколишнє середовище;

· Забезпечення єдиного підходу до управління охороною навколишнього середовища на всіх підприємствах ДТЕК на основі сучасної системи екологічного менеджменту;

· Створення ефективної системи моніторингу впливу на навколишнє середовище і управління екологічними ризиками та проблемами;

· Забезпечення відповідності обладнання та процесів виробництва вимогам законодавства в галузі охорони навколишнього середовища.

В межах довгострокової стратегії Компанії визначено завдання у сфері охорони навколишнього середовища на період 2010-2026 рр.

Екологічна стратегія ДТЕК включає такі пріоритети:

· впровадження та постійне вдосконалення системи екологічного менеджменту (СЕМ) згідно з вимогами стандарту ISO 14001:2004 на всіх виробничих підприємствах ДТЕК;

· реалізація екологічних програм у генерації для виконання законодавчих вимог і норм Директиви 2001/80/ЄС;

· реалізація екологічних програм на підприємствах з видобутку і збагачення вугілля для досягнення встановлених законодавчих вимог;

· реалізація проектів спільного впровадження в межах Кіотського протоколу.

Компанія інвестує кошти в оновлення устаткування і модернізацію технологічних процесів із метою зниження негативного впливу виробничої діяльності на навколишнє середовище.

Загальні витрати ДТЕК на природоохоронну діяльність за 2007-2011 рр. склали 1001,7 млн. грн.

Динаміка витрат ДТЕК на природоохоронну діяльність за 2007-2011 рр. представлено у вигляді рис. 1.7.:

Рис. 1.7. Динаміка витрат ДТЕК на природоохоронну діяльність за 2007-2011 рр., млн. грн.. [ ]

Державне регулювання природоохоронної діяльності передбачає заходи для захисту природи у вигляді штрафів та санкцій за забруднення, а також вказівок зі здійснення обов'язкових природозахисних І природозберігаючих заходів. Державні органи встановлюють норми виділення підприємствами коштів на відтворення навколишнього середовища.

Одним із інструментів у сфері регулювання природоохоронної діяльності є торгівля правами на забруднення - ліцензії, що також є інструментом інтерналізації зовнішніх ефектів. Держава визначає припустимий для даного регіону обсяг викидів та, виходячи з цього, розподіляє (продає) між підприємствами регіону права (ліцензії) на забруднення на певний період. Підприємства також отримують право продавати ці ліцензії. У такому випадку роль держави обмежується визначенням прав власності та формуванням ринку купівлі-продажу ліцензій. Використання такого інструменту стало можливим і між різними країнами. Наприкінці 1997 року в Кіото відбулася міжнародна конференція, де було прийнято рішення про те, що для різних країн викиди парникових газів до атмосфери фіксуються на рівні 1990 р. та вводиться система торгівлі квотами на викиди. Для США зниження викидів навіть на 1 % призводить до величезних економічних збитків, тому США мають намір купувати квоти в інших держав. Україна, де обсяги виробництва порівняно з 1990 р. скоротилися більш ніж на 50 %, має змогу продавати квоту.

Одним з головних шляхів розв'язання екологічних проблем є розробка механізму раціонального природокористування, що включає комплекс форм і методів економічного, адміністративного, законодавчого спрямування з метою забезпечення зацікавленості природокористувачів у збереженні та покращенні навколишнього середовища, використання й відтворення його потенціалу. Основні принципи регулювання природокористування в Україні визначено Законом "Про охорону навколишнього природного середовища". Стаття 4 Закону вказує, що всі землі України за винятком земель, які перебувають у колективній та приватній власності, є державною власністю; право розпорядження природною складовою національного багатства здійснює Верховна Рада України, а Кабінет Міністрів забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування.

Згідно із Законом України "Про підприємства", підприємства здійснюють користування природними ресурсами у встановленому порядку за плату, а в окремих випадках, передбачених законодавчими актами України, на пільгових умовах. Спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на підставі дозволів, нормативів, лімітів.

У механізмі раціонального природокористування важливе місце посідають нормативні екологічні показники. Система державних екологічних нормативів включає нормативи екологічної безпеки, нормативи використання природних ресурсів, а також нормативи платежів і тарифів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища. На основі затверджених нормативів підприємства і організації розробляють ліміти викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище, що після їх затвердження є основою для отримання відповідного дозволу.

З метою використання потенціалу, закладеного у нормативах як важливого інструменту державної екологічної політики, постають завдання розробки, насамперед, загальної концепції екологічного нормування, наукового обґрунтування пріоритетів та об'єктів нормування, врахування міжнародних стандартів якості навколишнього природного середовища, а також формування необхідної Інформаційної бази для підвищення ефективності природоохоронної діяльності.

В узагальненому вигляді основними функціями державного регулювання охорони та раціонального використання природних ресурсів є такі:

- нормативно-методичне та правове забезпечення;

- державна екологічна експертиза;

- визначення нормативів якісного стану природних ресурсів;

- державна політика щодо зон надзвичайних екологічних ситуацій;

- розробка економічного механізму природокористування;

- формування та використання державних позабюджетних фондів охорони навколишнього середовища;

- здійснення єдиної науково-технічної політики щодо охорони та раціонального використання природних ресурсів;

- реалізація міжнародних угод та підтримка міждержавних відносин у природоохоронній сфері;

- державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства.