![]() КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Ефективність – це якісна (відносна) узагальнююча характеристика результату діяльності, яка визначається відношенням ефекту до витрат на досягнення результату.В якості ефективності живої праці виступає: - продуктивність праці, яка визначається як відношення обсягу виготовленої продукції у натуральному або вартісному вираженні до витрат часу в люд.-год. або люд.-днях, або до середньооблікової чисельності працівників (робітників); - рентабельність праці, яка визначається як відношення валового прибутку (збитку) чи чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), або чистого прибутку (збитку) до витрат на оплату праці. Найпоширенішим показником ефективності праці є продуктивність праці. Але слід розрізняти такі поняття як продуктивність праці та рівень продуктивності праці. Залежно від прямого або зворотного співвідношення обсягу виробництва та витрат часу на його виготовлення, виділяють два показники рівня продуктивності праці: середнє виробництво продукції у розрахунку на одиницю часу або одного робітника (працівника) та трудомісткість одиниці продукції, тобто середні витрати часу на виготовлення одиниці продукції. Середнє виробництво продукції у розрахунку на одиницю часу або одного робітника (працівника) – це прямий показник рівня продуктивності праці, тобто це кількість виготовленої продукції в середньому за одиницю часу (годину, день) або обсяг продукції, що припадає в середньому на одного працівника або виготовляється в середньому одним робітником за рік (квартал, місяць), день, годину. Даний показник вимірюється як відношення кількості виготовленої продукції до обсягу робочого часу, що було витрачено на її виробництво, або середньооблікової кількості найманих на виробництві робітників (працівників) і в практичній діяльності його умовно називають середня продуктивность праці: де: Т - витрати робочого часу (люд.-год.; люд.-дні) або середньооблікова чисельність робітників (працівників); Q – обсяг виготовленої продукції в натуральному або вартісному (у порівняних або фактично діючих цінах) вираженні. Таким чином, у залежності від того, чим представлено числівник і знаменник формули середньої продуктивності праці та групової ознаки, розрізняють такі види продуктивності праці:
Між вищезазначеними показниками середньої продуктивності праці існує взаємозв’язок наступного виду:
Трудомісткість одиниці продукції (t) – це обернений показник рівня продуктивності праці, який характеризує витрати робочого часу в середньому на виготовлення одиниці продукції, тобто він є зворотньою величиною показника середньої продуктивності праці: Чим більше випуск продукції за одиницю часу або чим менше витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції, тим вище рівень продуктивності праці. Але відсоток зростання продуктивності праці не є рівнозначним відсотка зниження трудомісткості одиниці продукції. Існують такі види трудомісткості: · Технологічна трудомісткість ( де:
· Трудомісткість обслуговування виробництва ( · Виробнича трудомісткість ( · Трудомісткість управління виробництвом ( · Повна (загальна) трудомісткість (
У залежності від характеру та призначення є нормативна, планова і фактична трудомісткість: · Нормативна трудомісткість ( · Планова трудомісткість ( · Фактична трудомісткість ( У залежності від об'єкта є трудомісткість операції, виробу, товарної і валової продукції. У залежності від сфери прикладання праці є трудомісткість підприємства, цеху, ділянки, бригади, робочого місця.
|