Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Методи вимірювання продуктивності праці




Виділяють такі методи вимірювання продуктивності праці як натуральний, умовно-натуральний, вартісний і трудовий.

Натуральний метод вимірювання продуктивності праці характеризується показником середньої продуктивності праці, який отримано шляхом відношення обсягу виробництва в натуральних одиницях вимірювання (т, шт, м, кг) до середньооблікової чисельності працівників (робітників) або витрат праці (люд.-год, люд.-день).

Перевага даного методу полягає в його простоті та наочності, а саме: даний метод дозволяє встановити взаємозалежність між обсягом виробництва та трудовими витратами, між змінами продуктивності праці та резервами її росту, між витратами праці на однакові вироби в різних цехах підприємства.

Недоліком даного методу є умови його використання, а саме:

- продукція повинна бути тільки однорідною;

- не враховуються усі результати праці (напівфабрикати, незавершене виробництво).

Продуктивність праці може розраховуватися з урахуванням як всього обсягу виготовленої продукції, так і тієї її частини, яка реалізована або відправлена споживачам. Тому, якщо обсяг нереалізованої продукції або незавершеного виробництва буде різний, наприклад, у звітному і базовому періоді, то і рівень продуктивності праці буде не точно відображати результативність праці. Адже, на ці два види продукції праця вже витрачена, а в обсяг випуску, що використовується для розрахунку продуктивності праці, - не врахована.

З іншого боку, якщо включити готову, але ще не реалізовану продукцію, і незавершене виробництво в обсяги щодо розрахунку продуктивності праці, то цей показник також не повною мірою буде відображати ефективність праці, оскільки продукція на складі не включається в господарський оборот.

Показник продуктивності праці на базі натуральних вимірників, як правило, дає динаміку продуктивності праці, яка відрізняється від динаміки на базі вартісної оцінка продукції, особливо, це проявляється в умовах інфляції, неконтрольованого (вільного) зростання цін; тому при плануванні продуктивності праці обов'язково використовуються також натуральні показники продуктивности.

Умовно-натуральний метод вимірювання продуктивності праці застосовується у тому випадку, коли на підприємстві виготовляється декілька видів однорідної продукції. Для обчислення обсягів виготовленої продукції перераховують планову і фактично виготовлену кількість кожного виду продукції в умовні одиниці за допомогою коефіцієнтів, які встановлюються за спеціальною шкалою. Обгрунтуємо вище сказане таким чином.

Повністю однорідної продукції немає навіть у сировинних галузях промисловості: вугільній, нафтовій, газовій, гірничорудній, тому що неоднорідність обумовлена відмінностями в калорійності, зольності, дернистості, відсотковому змісті металу тощо. Звідси не можливо підсумовувати різну за якістю, навіть однорідну продукцію.

Для вирішення такої проблеми застосовується умовно-натуральний метод, заснований на виділенні з суми властивостей продукції, що випускається, такої ознаки, яка може, застосуються для вимірювання різних видів однорідної продукції.

Таку ознаку називають умовною обліковою одиницею. Вся різноманітність таких одиниць поділяється на три групи за певними ознаками:

- за корисністю (наприклад, вугілля за теплотворною придатністю, мило за змістом жиру);

- за потужністю (двигуни внутрішнього згорання тракторів різної потужності перераховуються на 15-ти сильні трактори);

- за трудомісткістю виробництва одиниці продукції (взуття різних моделей в умовних парах взуття, чавун у тоннах передільного чавуну).

Перерахунок обсягу продукції, що випускається, в умовно-натуральних вимірниках здійснюється за допомогою перевідних коефіцієнтів, що враховують різну трудомісткість продукції або інші споживацькі властивості виробів:

 

де: - обсяг i-го виду продукції в натуральних одиницях (тонн, метрів, літрів тощо);

- перерахунковий коефіцієнт i-го виду продукції.

Перерахунковий коефіцієнт визначається діленням реального значення якої-небудь ознаки (властивості) виробу на його умовну величину:

.

 

Вартісний метод характеризується вартісними показниками продуктивності праці, які розраховуються як співвідношення виготовленої продукції у вартісному вираженні до витрат робочого часу або середньооблікової чисельності робітників (працівників). Вартісні показники продуктивності праці є універсальними, оскільки вони дозволяють порівнювати продуктивність праці при виробництві в непорівнювальних умовах, але необгрунтоване завищення ціни продукції товаровиробниками може призвести до фіктивного зростання продуктивності їх праці. В якості ефекту при вартісному методі розрахунку продуктивності праці можна брати обсяг виробництва у фактично діючих цінах (товарну продукцію) або в порівняних цінах (валову продукцію), чи нормативно-чисту продукцію (валова продукція без матеріальних витрат).

Нормативно-чиста продукція - це грошова оцінка трудомісткості виробничої програми або вартісна оцінка повної (загальної) трудомісткості товарної продукції підприємства. Вона є частиною ціни продукції і відображає величину нової вартості, що створена працею колективу даного підприємства:

,

де: - основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників з урахуванням відрахувань на соціальне страхування в плановій калькуляції собівартості виробу;

- коефіцієнт співвідношення заробітної плати виробничо-промислового персоналу і заробітної плати основних робітників;

- прибуток, який встановлюється на базі нормативної рентабельності.

Для розрахунку нормативно-чистої продукції визначають спочатку норматив чистої продукції за певним видом продукції (НЧП).

Нормативно-чиста продукція розраховується за формулою:

,

де: - обсяг виробництва і-того виду продукції;

n – кількість видів продукції.

В якості ефекту можна брати також чисту продукцію (ЧП). Обсяг чистої продукції визначається відніманням з обсягу товарної продукції в діючих оптових цінах підприємств загальної суми матеріальних витрат, включаючи амортизаційні відрахування. В основі чистої продукції лежить знов створена на підприємстві вартість, тобто в даному показнику відображається основний результат діяльності його колективу (живої праці).

В умовах ринкової економіки такі показники продуктивності праці як нормативна і нормативно-чиста продукція не належать до основних методів вимірювання обсягів виробництва і на їх основі не доцільно розраховувати продуктивність праці, їх можна використовувати для аналізу ефективності використання живої праці на підприємстві.

Переваги:

- застосовується для порівняння продуктивності праці різнорідної продукції;

- визначає рівень і динаміку продуктивності праці на усіх рівнях виробництва.

Недоліки:

- спотворює динаміку продуктивності праці при зміні асортименту, номенклатури, матеріаломісткостіь продукції, цін на ресурси;

- на продуктивність праці впливають витрати уречевленої праці.

Трудовий метод вимірювання продуктивності праці використовується в умовах випуску на підприємстві різнорідної незавершеної продукції. В якості показника-вимірювача використовується нормативна трудомісткість (кількість праці в людино-годинах, необхідна за нормами для виготовлення одиниці продукції). Вказаний показник вільний від впливу ціноутворюючих чинників. При науково-обгрунтованих нормах цей метод точно характеризує динаміку продуктивності праці, тому використання цього методу потребує добре поставленого процесу нормування праці. В якості ефекту при цьому методі використовується обсяг продукції в трудо-витратах ( ).

Переваги:

- враховує результат праці в кожній точці виробництва;

- усуває спотворення показника продуктивності праці через зміни в асортименті, матеріалоємності продукції, цін на ресурси виробництва.

Недоліки:

- не можна проводити порівняння рівня продуктивності праці на підприємствах, які випускають однакову продукцію, через різний їх організаційно-технічний рівень;

- необхідно здійснювати перерахунок на підприємстві норм виробітку або норм часу за різні періоди.

З метою визначення динаміки або характеристики виконання плану з продуктивності праці розраховують індекси продуктивності праці:

· Індивідуальний індекс продуктивності праці: .

· Зведений (агрегатний) індекс продуктивності праці:

- для однорідної продукції;

- для різнорідної продукції.

Де: , - продуктивність праці на і-тому підприємстві відповідно в базовому та звітному періодах;

, - трудомісткість одиниці продукції відповідно в базовому та звітному періодах;

- обсяг виробництва продукції на і-тому підприємстві в звітному періоді;

- загальні витрати робочого часу на виробництво продукції або середньооблікова чисельність працівників (робітників) на і-тому підприємстві у звітному періоді.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2014-11-13; просмотров: 221; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты