ФУНКЦІЇ МОВЛЕННЯ ВЧИТЕЛЯ

у взаємодії з учнями

Вимоги до комунікативних якостей мовлення вчителя зумовлені насамперед функціями, які воно виконує в педагогічній діяльності Голов­ними серед них є а) комунікативна — встановлення і регуляція стосун­ків між учителем і учнями, забезпечення гуманістичної спрямованості розвитку учнів, б) психологічна — створення умов для забезпечення психологічної свободи учня, вияву індивідуальної своєрідності його особистості, зняття соціальних затисків, які заважають цьому, в) пізна­вальна — забезпечення повноцінного сприймання навчальної інфор­мації учнями, формування в них особистісного, емоційно-ціннісного став­лення до знань, г) організаційна — забезпечення раціональної органі­зації навчально-практичної діяльності учнів Прокоментуймо висновки щодо функцій мовлення вчителя

Встановлення г регуляція стосунків між учителем і учнями, забез печення гуманістичної спрямованості розвитку учнів — це одна з провідних функцій мовлення педагога, п мета — допомогти вчителеві встановити взаємодію зі своїми вихованцями, побудувати виховання і навчання на засадах співробітництва і співтворчості Саме характер суто людських стосунків, які формуються в системі відносин «учитель — учень», «учитель — учні», значною мірою зумовлює педагогічний успіх або невдачу Мовлення вчителя і виконує роль регулятора цих сто сунків, виступає як засіб досягнення найвищою результату їхнього роз­витку — взаєморозуміння між педагогом і його вихованцями

Розв'язання яких педагогічних завдань можна забезпечити, правиль но добираючи мовні засоби в ситуаціях взаємодії з учнями На нашу думку, найважливіші для розвитку гуманістичних відносин між учителем і учнями а) встановлення особистісного контакту з учнями, орієнтація їх на особистісне включення в комунікацію, б) створення ситуацій діа­логу у спілкуванні вчителя з учнями, в) забезпечення активної позиції учнів у взаємодії з педагогом, г) створення атмосфери взаємоповаги, довіри

Звернімося до шкільної практики Є в ній на перший погляд малопо­мітна і ніби незначна ситуація — зустріч учителя зі своїми вихованця­ми перші хвилини зустрічі — обмін поглядами, вітаннями, сприймання виразу обличчя, «дешифрування» почуттів, думок одне одного, підсвідо­ме формування установки на подальше спілкування Як бачимо, психоло­гічна значущість цієї ситуації велика, і від того, як побудує вчитель свою комунікативну поведінку, які мовні засоби використає, значною мірою залежить характер його подальших стосунків із вихованцями Вчителі вибирають у цих ситуаціях різні моделі мовлення Одні вважають го ловними інструментами своєї діяльності слово, інтонацію, посмішку, виразний погляд, їхні звернення неформальні, варіативні для кожного випадку «Здрастуйте, діти!», «Добрий день, друзі мої!», «День добрий!»,

«Доброго ранку всім, рада вас вітати¹», «Здрастуйте, вітаю вас¹» тощо Арсенал мовних засобів, які використовуються для вітання іншими вчи­телями, більш стандартний і неширокий офіційне, невиразне «Здрас­туйте¹» Аналіз зробіть самостійно в яких випадках учитель створює умови для гуманістично орієнтованого спілкування з дітьми? З яким учителем ви хотіли б спілкуватися, чому? Яку роль виконує звернення вчителя в наведених ситуаціях?

Взагалі, як ми вже зазначали, у стосунках учителя з учнями все має значення як учитель звертається до них, як висуває свої вимоги, робить зауваження, висловлює побажання, яке при цьому емоційне забарвлен­ня його мовлення, якою інтонацією супроводжує він свої слова, який при цьому має вираз обличчя, погляд

Особливості мовлення вчителя у взаємодії з учнями багато в чому залежать від його індивідуальної о стилю спілкування (це може бути спілкування-дистанція, спілкування-загравання, спілкування на ґрунті спільної творчої діяльності тощо)¹, характеру його соціальних устано­вок у педагогічній комунікації (які очікування вчителя від спілкування з дітьми, чи дає воно йому задоволення, чи втомлює) Зрозуміло, якщо для вчителя характерні авторитарний стиль спілкування і негативні соціальні установки, то від нього не можна чекати коректних заува­жень, доброзичливих інтонацій Демократизм у стосунках зумовить ін­ший стиль мовлення, який продемонструє повагу і довіру вчителя до учнів

Приклади майстерного використання мовлення як регулятора спілку­вання можна знайти в досвіді А Макаренка Видатний педагог, як відо­мо, будував свої стосунки з вихованцями, керуючись принципом «яко­мога більше вимоги до людини, але разом з тим і якомога більше пова­ги до неї»² Залежно від конкретних умов він був серйозним і веселим, іронічним і обуреним, авторитарним і м'яким У цьому діалектичшсть вияву його особистості, адекватність суто людських реакцій на поведін­ку вихованця Але тон, характер його мовлення ніколи не принижува­ли молоду людину

Психологічна функція мовлення вчителя тісно пов'язана з функ­цією комунікативною, проте має дещо інші завдання Можна сказати, що ці завдання певною мірою психотерапевтичного характеру — створен­ня умов для забезпечення психологічної свободи, вияву індивідуальної своєрідності, зняття соціальних затисків, які заважають цьому

Ідеться передусім про ситуації, коли виникає потреба психологічно захистити учня підкреслити повагу до нього як особистості, піднести його авторитет, зняти страх перед можливою невдачею, заохотити в зусиллях досягти успіху Мовлення вчителя в цих ситуаціях може бути

¹ Див Кан Калик В А Учителю о педагогическом общении — М , 1987 — С 97

ІМакаренкоА С Твори В7т-Т5-С210

тим інструментом, за допомогою якого зникає невпевненість учня в собі, ініціюються його активність, творчість, вселяється віра в можливості самореалізащі, досягнення позитивних результатів у діяльності Вибір мовленнєвих моделей туг здійснюється не з позиції «ти повинен», «зо­бов'язаний», а з позиції «ти маєш право»

Наприклад, ситуація, коли учень відчуває невпевненість і навіть страх перед новим завданням, яке здається йому непосильним Його позиція виражена в репліках «Я не вмію », «Я не знаю », «В мене не вий­де » Мудрість педагога, його гуманістична позиція виявиться в його словах, звернених до учня «Це завдання виконується просто, але якщо спочатку ти його не виконаєш, не біда — в цьому немає нічого страш­ного Ми спробуємо разом знайти правильне рішення»

Мовленнєва шструментовка поведінки вчителя в подібних ситуаціях ненав'язливої підказки може бути ще делікатнішою, наприклад «Я вва­жаю, що зручніше було б зробити », «Мені так хотілося б, щоб ти не забув про », «Я вважаю, що ось це нам удасться розв'язати обов'язко­во» Вчитель пропонує допомогу учневі, але робить це м'яко, залишаю­чи простір для його ініціативи

По-різному можуть поводити себе педагоги в ситуаціях, коли слід підкреслити повагу до учня, продемонструвати готовність говорити про його проблеми Ознайомтеся з різними варіантами мовлення і зробіть висновки самі, який варіант досконаліший у педагогічному плані і чому «Мені здається цікавим» — «Тобі буде цікаво дізнатися », «Можливо, ти про це не чув » — «Ти, мабуть, чув про », «Я вва­жаю >> — «Ти не вважаєш, що », «Зараз я тобі доведу, що » — «Зараз ти зможеш переконатися в тому, що »

Наступна функція педагогічного мовлення — забезпечення повно цінного сприймання навчальної інформації учнями Відомо, що є безпо­середня залежність між комунікативними особливостями мовлення вчителя і характером пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення нового матеріалу Мовлення вчителя може сприяти тому, що ця діяльність стане активною, цікавою для школяра, а може ускладнити сприймання, поставити учня в становище пасивного спостерігача на уроці

Про значущість цієї функції свідчить такий цікавий факт Матеріал, що його викладає вчитель, нерідко закріплюється надовго в пам'яті учнів саме завдяки особливостям його мовлення зберігаються емоційне за­барвлення голосу вчителя, його інтонації, ритміка, характер вимовлян­ня окремих слів Так, Д Гранін, автор роману «Зубр» (про видатного вченого-педагога М Тимофєєва-Ресовського), відзначає неабияку силу впливу мовлення вченого на своїх учнів те, про що він говорив, запам'я­товувалося назавжди, бо він неначе забивав слова, як цвяхи і навіть через кілька десятиліть його колишні учні відтворювали не тільки його лекції, а й окремі вислови, інтонацію, манеру говорити

Цікаві спогади про викладачів київської гімназії № 1 залишив К Па устовський Він завдячував учителеві словесності Селіхановичу за те,

що той умів своїми розповідями викликати в уяві учнів наочні, яскра­ві картини з життя видатних письменників, допоміг відчути літератур­них героїв як конкретних людей з особливостями їхньої зовнішності, характеру¹

Під час викладу нового матеріалу мовлення вчителя має відповіда­ти певним педагогічним вимогам, а саме бути логічним, доступним, чітким, переконливим і річ тут не тільки в тому, щоб забезпечити активне сприйняття його учнями Педагогічна доцільність мовлення вчителя на певному етапі уроку полягає в тому, щоб не тільки передати учням знання, а й сформувати у них емоційно ціннісне ставлення до знань, збудити потребу керуватися ними у житті, зробити їх основою власних переконань Розв'язати це завдання вчитель зможе лише тоді, коли він не просто інформуватиме, транслюватиме знання, а й впливатиме на свідомість, почуття учнів, спонукатиме їх до співроздумів і співпережи­вань під час сприйняття навчального матеріалу Найважливішим засо­бом діяльності вчителя при цьому є мовлення

Чи завжди мовлення вчителя на уроці орієнтоване на формування емоційно ціннісного ставлення учнів до знань? На жаль, у масовій шкільній практиці не завжди Нерідко ми спостерігаємо уроки, на яких мовлення вчителя перенасичене штампами, сухими фразами з підруч­ника, воно не спрямоване на учнів, не звернене до їхнього розуму, серця, а в найкращому разі орієнтує на засвоєння мінімуму навчальної інфор­мації Знання учнів залишаються формальними Невиразне мовлення вчителя, невідповідність його невербальної поведінки (міміки, пантомі­міки, пози) змістові того, про що він говорить, не сприяють активізації навчального слухання учнів У таких випадках кажуть, що вчитель не створив умов для того, щоб учні змогли осмислити знання як особисту цінність Учитель не спонукав їх до роздумів над почутим, не збудив емоційних переживань, почуттів, які супроводжували б процес пізнан­ня нового Скажімо так особистість учня, його мотиви навчання, орієн­тації, Інтелект, емоційно-вольова сфера не були повністю залучені до процесу сприйняття нових знань Якусь нову інформацію учні отрима­ли, але ці знання лишилися в їхній свідомості лише як сума абстракт­них понять, не пов'язаних з їхнім реальним буттям, інтересами, хоча формально вчитель свою функцію виконав, виклавши учням програм­ний матеріал

З функцією ефективного викладу знань тісно пов'язана й інша функ­ція мовлення вчителя — забезпечення раціональної організації навчаль­на практичної діяльності учнів ідеться про роль мовлення вчителя у розв'язанні таких завдань уроку, як організація ефективного навчаль­ного слухання учнів, забезпечення оптимального темпу пізнавальної діяльності, творчого робочого самопочуття учнів на уроці

¹ Див Все начинается с учителя / Сост К А Иванов — М 1983 — С 41-43

На перший погляд ці завдання можуть здатися другорядними, але давайте поміркуємо. Певну частину часу на уроці учень слухає вчите­ля — його пояснення, розповідь, коментар. Сприймаючи на слух мовлення вчителя, він мусить здійснити певну кількість операцій: конкретизува­ти звукову інформацію в наочні образи, співвіднести її з набутими знаннями, досвідом, осмислити, запам'ятати. Крім того, учень має стежи­ти за логікою викладу вчителя, розвитком його думки. Отже, як бачимо, для учня слухання — непроста робота, і це має враховувати вчитель. Він мусить завжди продумувати не тільки зміст, логіку виступу, а й темп, ритм, виразність свого мовлення.

Дослідженнями доведена важливість темпу мовлення вчителя, особ­ливо в молодших класах. При порушенні оптимального темпу мовлен­ня в учнів спостерігається різке зниження повноти і точності відтво­рення навчальної інформації, яку вони чули на уроці. Проте зростає кількість помилкової інформації. Так, при середньому темпі мовлення вчителя (120 слів на хвилину) учні при відтворенні почутого вводять лише 14,2 % довільної інформації, при швидкому — вже 42,8, а при уповільненому — 70 %. Ці результати можна пояснити тим, що учні не можуть якісно сприймати мовлення вчителя, якщо його темп не збігається з темпом їхньої пізнавальної діяльності.

Аналогічна ситуація спостерігається і при дослідженні ролі логічного наголосу в мовленні вчителя. З'ясувалося, що неправильна постановка логічних наголосів, перевантаженість ними навчальної інформації приз­вели до того, що 39 % учнів цю інформацію зовсім не сприйняли, 11 % сприйняли лише частково, 47 % — лише її початок. Учні стомлювалися від надмірно гучного голосу вчителя, одноманітності інформаційного малюнка його мовлення (дослідження 3. Г. Зайцевої, 1978).

На ефективність пізнавальної діяльності учнів впливає також їхнє самопочуття на уроці, психолого-емоційний стан. Ті, хто відчуває себе впевнено, спокійно, розкуто, активніші в пізнанні, мають більше можли­востей для творчої діяльності. Тому зрозуміла думка сучасних учених про те, як важливо створити на уроці кожному учневі умови для успі­ху. У виконанні цих завдань велике значення має мовлення вчителя, стиль його комунікативної поведінки на уроці. Якщо вона будується коректно, з повагою до учня, розумінням його індивідуальності, то краще забезпечується його розвиток і навчання, бо він відчуває себе особис­тістю, в діяльності якої зацікавлені вчителі та інші учні.

Протилежну картину маємо тоді, коли мовлення вчителя перенаси­чене наказами, заборонами, що супроводжуються інтонаціями невдово­лення, роздратованості (типові «вчительські» вислови зі словами «по-мовч», «годі», «сиди тихо», «припиніть», «закрийте роти»). Не надає натхнення учням і звичка деяких учителів перебивати відповіді оцін­ними репліками негативного характеру («Ти, як завжди, нічого не ро­биш», «І куди тільки дивляться твої батьки?», «Тобі цього не зрозумі­ти», «Тобі все як об стіну горохом» тощо). На перший погляд це без-

3 "⁴⁶ 65

винні вчительські вислови дисциплінарного характеру, що мають на меті застерегти учнів від необдуманих дій, лінощів. Однак таке сприй­няття мовлення вчителя помилкове. Воно призводить не тільки до руй­нування стосунків між учителем і учнями, а й до зниження пізнавальної активності школярів, а інколи й інтересу до навчання взагалі. Нерідко учні, знаючи особливості такої мовленнєвої поведінки вчителя, вже не реагують на його зауваження навіть тоді, коли вони доцільні.

Як можна переконатися, функції мовлення вчителя в педагогічній діяльності різноманітні й важливі. Зневажливе ставлення до виконання їх може спричинити негативні наслідки у спілкуванні вчителя зі шко­лярами.