МОВЛЕННЯ І КОМУНІКАТИВНА ПОВЕДІНКА ВЧИТЕЛЯ

Вислів «мовлення вчителя» здебільшого вживають, коли говорять про усне мовлення (на відміну від письмового в педагогічній діяль­ності). Під усним мовленням розуміють як сам процес говоріння, так і результат цього процесу — усні вирази.

Мовлення вчителя пристосоване для розв'язання специфічних завдань, що виникають у педагогічній діяльності, спілкуванні. Можна говорити про професійні особливості мовленнєвої діяльності педагога, а саме:

а) учитель спеціально організовує цю діяльність, керує нею залежно
від умов педагогічного спілкування;

б) кінцевим результатом такої діяльності є досягнення гуманістично
спрямованої мети, пов'язаної з вихованням учнів;

в) добір мовних і мовленнєвих засобів здійснюється залежно від
потреб, завдань взаємодії вчителя з учнями; їх ефективність прогно­
зується;

г) мовленнєва діяльність педагога в реальній ситуації спілкування
будується на відтворенні (рефлексії) стану, поведінки, реакції учнів, вона
регулюється змістом зворотної інформації, яку отримує вчитель;

д) мовлення вчителя є предметом його педагогічного аналізу й само­
аналізу, постійного самовдосконалення.

Мовлення вчителя реалізується у двох різновидах — у монолозі (монологічне мовлення) і в діалозі (діалогічне мовлення). Форми цьо­го мовлення різноманітні. Найпоширенішими є розповідь, шкільна лек­ція, коментар, пояснення (правил, законів, термінів тощо), розгорнуті оцін­ні судження (мотивація оцінки знань, поведінки, позаурочної діяльно­сті школярів). Діалогічне мовлення вчителя широко представлене в різ­ного роду бесідах з учнями, що будуються у вигляді запитань і відпо­відей.

Аналізуючи мовлення педагога, нерідко використовують вислів «ко­мунікативна поведінка». В сучасній науковій літературі під комуніка­тивною поведінкою розуміють не просто процес говоріння, повідомлення чогось, а таку організацію мовлення й відповідно до нього невербальної поведінки вчителя, яка впливає на створення емоційно-психологічної атмосфери педагогічного спілкування, характер взаємин між учителем та учнями, стиль їхньої діяльності (Леонтьев А. Педагогическое обще-

ниє, Ладиженская Т Живое слово Устная речь как средство й пред мет общения, Кан Калик В Учителю о педагогическом общении)

Комунікативна поведінка вчителя оцінюється відповідно до того, що і як він говорить, які в нього жести, рухи, вираз обличчя, який підтекст мають його слова, на яку реакцію учнів розраховані В реальних ситуа ціях шкільного життя (на уроках, перервах, в післяурочній діяльності) мовленнєвий бік спілкування становить складну поліфонію реплік, роз повідей, запитань, оцінних суджень, відповідей, зауважень, емоційних реак­цій Ця специфічна атмосфера — результат комунікативної поведінки вчителя й учнів Щоразу вона неповторна і в цьому розумінні — миттєва Слід знати, що в пам'яті учнів після зустрічі з учителем залишається не тільки пізнавальна інформація, яку він повідомив, а й та атмосфера, якою супроводжувалося їхнє спілкування Учні несуть у собі настрій враження від зустрічі з педагогом, пам'ять про його погляд, інтонацію, тональність мовлення, спосіб реагувати на поведінку його вихованців Тому так важливо, плануючи зустріч із школярами, обміркувати не тільки зміст спілкування (про що я з ними говоритиму), а й особли вості свого мовлення ы комунікативної поведінки (як я говоритиму, які вербальні і невербальні засоби дадуть мені можливість бути виразним, переконливим, коректним, яку емоційну атмосферу спілкування я хотів би створити)

Педагогічна ефективність мовлення вчителя багато в чому залежить від рівня володіння мовою, вміння здійснювати правильний вибір мов­них засобів Педагогічна ефективність комунікативної поведінки вчите ля залежить передусім від того, який стиль спілкування з учнями вза галі притаманний учителеві, які в нього установки на взаємодію з учня ми, якою мірою він відчуває психологічні особливості ситуації мовлення Так, можна помітити різницю в комунікативній поведінці між учите­лем автократом і учителем гуманістом, учителем, який байдуже ставиться до учнів, і який зорієнтований на співробітництво з ними

У вчителів, стиль спілкування яких з учнями ґрунтується на друж ньому ставленні до них, комунікативна поведінка завжди спрямована на встановлення особистісного і пізнавального контакту, запобігання негативним реакціям або зняття їх, створення ситуації «ми» — ситуації спільних роздумів переживань Мовлення такого вчителя має особис тісне забарвлення, воно інтонаційно виразне, щире і безпосереднє

Комунікативна поведінка вчителів, орієнтованих на авторитарні за­соби спілкування, здебільшого, створює в учнів психологічні та есте­тичні бар’єри у стосунках з педагогами Мовлення таких учителів за­звичай невиразне, сухе, позначене інтонаціями байдужості або заляку­вання

Отже, рівень майстерності мовленнєвої діяльності вчителя визначаєть­ся рівнем культури його мовлення і спрямуванням його комунікатив­ної поведінки