Обговорення головних теоретичних положень. На цьому занятті важливо, щоб майбутні вчителі дійшли думки, що культура зовнішнього вигляду педагога — не просто їх особиста справа

На цьому занятті важливо, щоб майбутні вчителі дійшли думки, що культура зовнішнього вигляду педагога — не просто їх особиста справа, це обов'язкова професійна вимога, яка ставиться перед учителем внаслі­док специфіки його діяльності Уміння ефективно репрезентувати себе у спілкуванні з учнями, впливати на них позитивною енергетикою свого погляду, посмішки, жесту, заражати привабливістю своєї особистості — усе це свідчить про майстерність спілкування вчителя

Заразливість образу вчителя здатна полонити учнів, підкорити своє­му впливу В результаті цього зникають певні проблеми дисципліни на уроці, вдається уникнути непорозумінь і конфліктів у шкільному житті Учні хочуть спілкуватися з красивим учителем Вони не сприймають учителів занадто категоричних або безбарвних, емоційно невиразних їх втомлюють надто метушливі, дратують ті, хто постійно повчає, зали-

шають байдужими «роботи» з холодними поглядами в нікуди і «гіпсо-блочним» (К. Станіславський) виразом обличчя.

Зовнішній вигляд педагога, його одяг, постава, очі, міміка, рухи усе має свою мову. Саме за допомогою міміки і пантоміміки вчитель транс­лює учням і своє ставлення до них, і міру захопленості предметом, який викладає, і особливості емоційного стану, самопочуття, і рівень своєї культури взагалі. Учні йдуть назустріч учителю, який розуміє їх і збуд­жує позитивні почуття, даючи можливість задовольнити свої пізна­вальні та соціогенні потреби. Міркування щодо цієї проблеми містять рекомендовані для самостійного студіювання праці (1—8).

А. Макаренко з притаманною йому пристрастю твердив, що вчитель повинен бути привабливим (підкреслено нами. — Авт.), і на власному досвіді довів велику мудрість цього висновку. Не маючи краси природної, він володів магічною силою впливу на своїх вихованців, колишніх правопо­рушників, яких полонили його погляд, голос, постать, манера спілкування.

Техніка невербальної поведінки педагога, тобто поведінки, яка не спирається на слова або інші мовленнєві символи (за В. Лабунською), здебільшого індивідуальна й неповторна, як і сам учитель. Однак можна говорити про існування певних критеріїв оцінювання її педагогічної ефективності. Визначмо їх:

а) демонстрація учителем упевненості, внутрішньої сили — його
міміка, пантоміміка, постава говорять учням про здатність керувати їхньою
діяльністю, утримувати ініціативу у спілкуванні, вести за собою. Учні
приймають тільки сильних учителів і визнають їхню мудру владу;

б) трансляція учителем спрямованості на діалог з учнями — за­
цікавлений погляд, постійний зоровий контакт з ними, щира посмішка,
пластика рухів свідчать про його відкритість, визнання особистішої
рівності з учнями (при збереженні статусного домінування, психоло­
гічної дистанції); учні не бояться таких учителів, бо поважають їх і
тому визнають їхній авторитет;

в) естетизація вчителем середовища спілкування з учнями, при­
внесення до нього елементів краси й насолоди: учитель виразний у
своїй поведінці, а її інструментовка — погляд, посмішка, рух, жест, розмі­
щення у просторі — сприяє гармонізації стосунків, дає учням задово­
лення від спілкування з вихователем.

Критеріями гідної самопрезентації є також природність і доцільність у використанні невербальних засобів комунікації. Ці засоби мають бути не штучними, механічно запозиченими у когось, а органічними для вчи­теля, виражати його індивідуальність. Міміка й пантоміміка людини, наголошують психологи, є зовнішньою формою вияву її внутрішньої сутності, рівня вихованості.

Майбутньому педагогові важливо мати власну програму роботи над удосконаленням своєї мімічної і пантомімічної виразності.

Перша сходинка у цій програмі — дійти переконання в тому, що власний педагогічний образ необхідно творити, конструювати так, як

ми розробляємо попередньо урок, його структуру і план. Питання тех­ніки зовнішнього вигляду має стати об'єктом уваги студента. Тут не можна покладатися тільки на природний хист та інтуїцію. Потрібна цілеспрямована і систематична робота над собою, професійне пізнання особливостей власної психічної природи, її сильних і слабких сторін.

Друга сходинка у набутті досвіду гідної самопрезентації — оволодіння різними техніками. Тут складниками є: а) техніка експресії і посилен­ня емоційної привабливості (використання міміки, мікроміміки, погля­ду, рухів, дистанції тощо); б) техніка психічної саморегуляції (емоційне налаштовування на публічне спілкування, зняття психічної напруже­ності, розподіл, перенесення і зосередження уваги, самоконтроль дихан­ня, рухів тощо; в) техніка контактної взаємодії невербальними засоба­ми (накопичення згоди, визнання партнера, вираження зацікавленості в його діях, перспективах тощо).

Третя сходинка — систематичне тренування в різних умовах спілку­вання з людьми, вироблення індивідуального стилю самопрезентації, коригування помилок і пошук оптимальних моделей власного образу.

Зрозуміло, що паралельно з цим повинна відбуватися робота з фор­мування високої культури спілкування, доброзичливості, ввічливості, делікатності. Без неї набуті вміння можуть залишитися тільки техні­кою, за якою немає роботи думки і серця педагога, його щирої зацікав­леності учнями. Самопрезентація, під час якої досконала техніка поєд­нується з високою моральністю вчителя у ставленні до учнів, є запору­кою організації конструктивного діалогу з ними.