Історія книговидання. Першими відомими рукописними книгами на території Білорусі є «Туровське Євангеліє» та «Супрасльський рукопис»

Першими відомими рукописними книгами на території Білорусі є «Туровське Євангеліє» та «Супрасльський рукопис», що датуються XI ст.

Початок книгодрукування на території Білорусі припадає на середину XVI ст. і пов'язаний з часом створення першої друкарні у Бресті, заснованої у 1553 р. за сприяння канцлера Великого князівства Литовського М. Радзивілла. Для роботи був запрошений краківський друкар Б. Воєвудка. Основною метою друкарні був друк польських кальвіністських книг.

У 1558 р. у Бресті завдяки матеріальній допомозі Радзивілла Чорного була відкрита ще одна друкарня, в якій майстер О. Мурмеліус надрукував багато видань антикатолицького змісту. Саме тут був створений шедевр того періоду «Брестська Біблія» (1558 р.).

Важливе значення у білоруському книговиданні належить типографії у Несвіжі, яку в 1562 р. створили С. Будний та намісник М. Ковечинський. Книги, надруковані тут, призначались для простих людей і мали виховну мету, наприклад, «Виправдання грішної людини перед Богом» чи «Катехізис». Перша книга білоруською мовою «Катехізис» була надрукована у 1562 р. у Несвіжі С. Будним.

Поза етнічною територією країни білоруські друкарі починають свою діяльність з 20-х рр. XV ст., і пов'язане це явище з ім'ям Ф. Скорини, який, перебуваючи у Празі, друкує Біблію і Псалтир слов'янською мовою. У 1520 р. Ф. Скорина переїхав до Вільнюса, створив нову типографію, де надрукував «Малу подорожню книжицю» та «Апостол» (1525 р.).

Важливе значення для історії книгодрукування Білорусі має діяльність типографії у Заблудові, що була заснована наприкінці 60-х рр. XVI ст. у маєтку магната Г. Хадкевича. Активну участь у її створенні брали І. Федоров, П. Мстиславець. У типографії вийшло дві книги - «Повчальне Євангеліє» та «Псалтир».

Провідну роль у становленні видавничої справи відігравала діяльність братських типографій. Віленська братська типографія займалася випуском не лише богословської літератури, а й підручників для братських шкіл. Значною подією в житті братських видавництв став вихід «Граматики слов'янської» Лаврентія Зизанія, яка протягом 25-ти років використовувалась як підручник на території Білорусі, Литви, України.

У 1619 р. надрукована «Граматика славенська» М. Смотрицького, що вважалась найкращим посібником з мови і зберегла своє наукове значення протягом XVII ст.

У 1630 р. при Кутеінському монастирі з'явилась типографія під керівництвом О. Соболя, який здобув визнання не лише як друкар, а й як перекладач, володів російською, українською, польською, грецькою, латинською мовами. Випускались книги не тільки богословського спрямування, а й навчальна література, твори світських авторів, церковно-полемічні тексти. Найбільше визнання здобув «Лексикон славенороський» П. Беринди (1653 р.). Друкарня стала центром білоруської кириличної книги, проіснувала до 1654 р.

З II-ої половини XVII ст. у книгодрукуванні Білорусі починається затяжна криза, що співпала із загальним соціально-економічним занепадом Речі Посполитої, а також була зумовлена утисками католицизму. Тривалі війни, погіршення громадсько-політичних умов призвели до розорення братств, припинення діяльності майже всіх братських типографій.

Відновлення і розквіт книгодрукування починається з кінця XVII ст. У XVIII ст. видавнича справа розвивається, з'являються нові центри книгодрукування. Найбільш потужною у цей період стає Супрасльська типографія, що існувала при монастирі. В ній друкувалася література переважно церковно-службового та духовного спрямування.

Після приєднання Білорусі до Росії наприкінці XVIII ст. книгодрукування національною мовою було заборонено. У 1797 р. Мінським губернським правлінням була заснована перша державна типографія для видання офіційних розпоряджень і звітів. Книги білоруською мовою випускались невеликими накладами переважно за кордоном, наприклад, у Женеві, Лондоні, Кракові.

Історія друкарства Білорусі в першій половині XIX ст. характеризується як зниженням кількості продукції місцевих друкарень, так і конкретної зміною тенденцій у виданні книг: проникненням в друкарську і книговидавничу справа приватного підприємництва, збільшенням випуску книг російською мовою, зменшенням кількості видань польською, латинською, єврейською мовами, друкуванням лише окремих книг білоруською мовою. В результаті розвитку приватного книгодрукування з'явилися книги наукового, науково-популярного та прикладного характеру з медицини, сільського господарства, історії, а також оригінальні твори художньої літератури. Все це в значній мірі сприяло поширенню писемності та освіти, становлення місцевих літературних і наукових сил.

Буржуазна реформа 60-х років ХІХ ст. не змінили становища в галузі друку. Тимчасові правила (6 квітня 1865 р.) від попередньої цензури звільняли тільки столичні щоденні газети і журнали, а також книги обсягом понад 100 друкованих аркушів. Всі ілюстровані сатиричні випуски і весь провінційний друк залишалися, як і раніше, під цензурою. У 1882 р. був прийнятий закон, відповідно до якого преса повністю залежала від цензурного комітету.

У 60-80 рр. ХІХ ст. в місцевих видавництвах Білорусі виходили виключно релігійна і богословна література, граматики і абетки, невеликі збірники віршів. Книги випускалися переважно російською, єврейською та польською мовами, кілька книжок на рік виходило литовською мовою. На білоруській мові за ці роки в країні не було випущено жодної книги. Періодична преса в Білорусі була представлена лише офіційними органами. Серед них «Губернські відомості», які видавалися за казенну плату губернськими управліннями та не мали широкої популярності серед місцевого населення. «Єпархіальні відомості» призначалися для православних священиків, викладачів та учнів духовних училищ і семінарій. Їх видання зумовлювалося боротьбою православної церкви з католицькою.

У країні також виходила газета «Віленський вісник», редактором якої був відомий етнограф А. Кіркор. Газета адресувалася до тієї частини інтелігенції, яка сподівалася досягти своїх цілей мирними засобами - шляхом розмови з царизмом. Така позиція газети влаштовувала більшість місцевих поміщиків, які і склали основну масу її передплатників. Екскурси в історію, матеріали з етнографії і культури Білорусі, які розміщувалися на сторінках офіційних органів, у своїй більшості стверджували, що Білорусь і білоруси не мають права на самостійно-політичний і культурний розвиток.

У 1886 р. почалося видання в Білорусі першої, незалежною від уряду, літературно-політичної газети «Мінський листок». З 1902 р. вона виходила під назвою «Північно-Західний край». На сторінках газети друкувалися матеріали і дослідження з етнографії, фольклору та історії Білорусі, вірші білоруських поетів рідною мовою, критичні погляди на твори літератури і мистецтва ХІХ ст.

У 90-ті р. ХІХ ст. почалося деяке пожвавлення підцензурного білоруського друку. У 1908-1914 рр. на книжковий ринок надійшли білоруські видання 70 назв загальним тиражем 226 тис. примірників.

Кінець ХІХ-ХХ ст. - період початку національного відродження білоруського народу. Зростання національної самосвідомості білорусів привело до формування білоруських національних політичних організацій, до створення Білоруського соціалістичного товариства. Друга половина ХІХ - початку ХХ ст. - важливий етап подальшого розвитку білоруської культури. Зростала самосвідомість білорусів, розширювався національний рух за самовизначення, самостійність, розвиток мови і культури.

Революція 1905-1907 рр. викликала пожвавлення періодичної преси. З'явилося безліч нових газет і журналів різних політичних напрямків. Найбільш значними місцевими буржуазно-ліберальними виданнями були «Північно-Західний голос», «Вільне слово», «Голос провінції», «Окраїна» та ін. Характерною ознакою цієї преси були антипольські і антиєврейські виступи, невизнання білоруської нації. У роки революції місцеві соціал-демократичні організації видавали нелегальні газети «Листок поліського комітету РСДРП», «Листок Північно-Західного союзу РСДРП», «Мінський летючий листок», «Солдатське життя» та ін.

Для пропаганди своїх ідей Мінська більшовицька група використовувала газету «Північно-Західний край». У Вільно 1 вересня вийшов перший номер щотижневої газети білоруською мовою «Наша доля», яка видавалася групою діячів Білоруського соціалістичного товариства. П'ять із шести номерів цієї газети були конфісковані, на шостому номері її видання зупинено. Рішенням судової палати у січні 1907 р. видання «Нашої долі» остаточно заборонено.

У ХХ ст. почався перехід до білоруської літератури нового часу. Білоруська культура 20-80 р. ХХ ст. яскраво відобразила всю складну, часом трагічну історію радянської дійсності. У період нового і новітнього часу білоруської історії важливе значення мав періодичний друк, що став сильним засобом інформації та організації народного свідомості.

У білоруській літературі ХХ ст. розкрилися творчі здібності М. Горецького, З. Бедулі, Т. Гартного, К. Каганця та ін. Нова білоруська література почала знаходити визнання у сусідніх, насамперед, слов'янських народів, почала поступово включатися у всесвітній історико-літературний процес.

6.5. Сектори книговидання Білорусі

Сьогоднішній білоруський видавничо-поліграфічний комплекс – це розгалужена система підприємств, що включає в себе більш ніж 400 видавництв та видавничих організацій та майже 300 суб’єктів господарювання, що займаються видавничою діяльністю. Видавнича галузь поділена на сектори державного та приватного книговидавництва, серед яких, зокрема, виділяють сектори художньої, навчальної, довідкової, дитячої та наукової книги.

6.5.1. Державний книговидавничий сектор. Турбота про книгу в Білорусі носить державний характер. Випуск книг серії «Шкільна бібліотека», цілий ряд видань для поповнення фондів масових бібліотек, держава фінансує повністю. Значна кількість книг, у тому числі і для дітей, виходить в світ з частковим (до 75% від їх собівартості) державним фінансуванням. Підвищенню якості видань, що випускаються для державних потреб і фінансуються з бюджету, всесторонньому розвитку мистецтва і культури білоруської книги, підвищенню її конкурентоспроможності і в цілому формуванню позитивного іміджу білоруського книговидання в країні і за її межами сприяє обов'язковий розгляд підготовлених оригінал-макетів Художньою радою Мінінформа. Всього за рік проведиться 18 засідань Худради, розглянуті проекти художньо-графічного оформлення 131 видання.

За даними Міністерства інформації Республіки Білорусь, існує шість державних видавництв:

Беларусь - http://www.belarusph.com - унітарне республіканське підприємство, створене у 1921 р. Назву «Білорусь» видавництво отримало у 1963 р. Видавництво є універсальним, але пріоритетний напрям його розвитку - випуск альбомів з образотворчого мистецтва, фотоальбомів про унікальні міста Білорусі, наприклад, «Під небом Білорусі», «Національний мистецький музей Республіки Білорусь. Мистецтво XV - початку XX ст.», «Національний мистецький музей Республіки Білорусь. Мистецтво 1920-1950-их років», «Полоцьк, який ми любимо», «Гродно», «Вітебськ».

Беларусская энцыклапедыя им. Петруся Бровки - http://www.bel-еп.іпfо - видавництво спеціалізується на випуску універсальних та галузевих енциклопедій та енциклопедичних довідників, видає наукову, науково-популярну, навчальну та довідкову літературу. Працює у секторі художньої літератури, видань для дозвілля. Видання відзначаються ретельним підбором матеріалів, великою кількістю ілюстрацій, високою якістю поліграфічного виконання. Було випущено: енциклопедії «Білоруський фольклор», «Велике князівство Литовське», книга «Просвітники землі Білоруської», «Історія Мінська» (білоруською та російською мовами), серії «Енциклопедична бібліотека самоосвіти» та «Історія Білорусі в документах, монографіях, літературних пам'ятках». Започатковане видання 6-томної енциклопедії «Республіка Білорусь» російською мовою.

Народная асвета - http://www.narasveta.by - створене у 1951 p., вважається провідним підприємством з випуску навчальної літератури для шкіл. Головним завданням видавництва є виконання державного замовлення Міністерства освіти Республіки Білорусь на видання підручників, навчальних і навчально-методичних посібників для загальноосвітніх і спеціальних шкіл. Щорічно видавництво випускає близько 200 найменувань книг. З 2002 р. для незрячих дітей видаються навчальні посібники з різних дисциплін, а також книги серії «Шкільна бібліотека» шрифтом Брайля. Вперше у Білорусі видавництво здійснює друк літератури для людей з особливими потребами з рельєфними малюнками на полістиролі.

Мастацкая література - http://www.mastlit.by - засноване у 1972 p. на базі редакцій художньої та дитячої літератури видавництва «Білорусь», спеціалізується на випуску творів письменників Білорусі білоруською, російською та іноземними мовами, книги з літературознавства, твори зарубіжних письменників у перекладі білоруською мовою, зібрання творів і вибрані твори, літературна спадщина, документи, публіцистичну та юридичну літературу. У 2002 р. відбулось об'єднання з видавництвом «Юнацтво», що поповнило видавничий портфель дитячою літературою. З 2004 р. були започатковані серії «Життя відомих людей Білорусі», «Твої міста, Білорусь», «Історія в особах», «Життєпис великих князів литовських», «Білоруська проза XX ст.», «Білоруська поезія XX ст.», «Дебют», «Скарби світової літератури», «Білорусь літературна», «Бібліотека пригод і фантастики», «Земля моя», «Білорусь художня», «Білоруський народний календар», «Біографія великих князів Білорусі», «Білоруський фольклор», «Казка за казкою»

Беларуская навука - http://nasb.gov.by - республіканське унітарне підприємство «Видавничий дім «Білоруська наука» є центром видавничої системи Національної академії наук Білорусі, засноване у 1924 р. як редакційно-видавничий відділ Інституту білоруської культури. З 1929 р. входить до складу Академії наук, з 1963 р. - видавництво «Наука і техніка», з 1996 р. - «Білоруська наука»), у лютому 2005 р. реорганізовано у Видавничий дім «Білоруська наука». Основна сфера діяльності - видання наукової, науково-методичної, науково-популярної, довідкової літератури, випуск наукових журналів і газет, засновником яких є Національна академія наук Білорусі.

З 2005 р. Видавничий дім випускає «Архітектуру Білорусі» в 4 т, «М. Танк. Збірник творів» у 13 томах, «Історія білоруської літератури ХІ-ХІХ ст.» у 2 томах, енциклопедичний довідник «Сучасна Білорусь» у 3 томах. Видають низку наукових журналів «Доповіді Національної академії наук Білорусі», «Вісник Національної академії наук Білорусі», «Аграрна економіка», «Вісник Фонду фундаментальних досліджень», «Наука й інновації».

Вышэйшая школа - http://www.vshph.com - республіканське унітарне підприємство, існує на видавничому ринку понад 50 років. Простежується стабільне зростання річного обсягу випущеної продукції. У 2003 р. видавництво випускало 86 найменувань на рік, а у 2006 р. представляє понад 150 одиниць, накладом більше 700 тис. прим. Продукція «Вищої школи» - це навчальні, довідкові, виробничо-практичні, наукові та науково-популярні видання. Популярною є серія «Для вищих навчальних закладів». Науково-популярні видання представлені серіями «Краєзнавство» («Мінськ. Чарівна казка Полісся», «Полісся. Від Бугу до Убарці», «Полоцьк та його околиці», «Мінськ. Путівник», «Білорусь. Факти»), «Культура здоров'я і здоровий спосіб життя».

Робота з бібліотеками: Міністерством інформації продовжена конструктивна співпраця з Міністерством культури, обласними старанними і Мінським міським виконавчим комітетом по комплектуванню фондів бібліотек виданнями, що випускаються в рамках державного замовлення. У 2008 р. публічними бібліотеками безпосередньо в державних видавництвах і через книготоргові підприємства придбано 180,2 тис. прим. соціально значимих книг на суму 2 462,7 млн. рублів.

PR та інтерактивність державних видавництв Білорусі: Активізували співпрацю із засобами масової інформації видавництва «Вишейшая школа» і «Білорусь». Протягом року на сторінках періодичного друку РУП «Вишейшая школа» розмістило 47 публікацій (інтерв'ю, інформація про нові книги), брало участь в 20 радівипусках і 7 телепрограмах, «Білорусь» – 50 матеріалів в пресі, 15 і 5 на радіо і телебаченні відповідно.

Найефективніше робота по Інтернет-інформуванню велася видавництвом «Вишейшая школа», що регулярно розміщувало інформацію на 50 Інтернет-сайтах Білорусі, Росії, України, Литви і країн СНД.

Державні видавництва «Вишейшая школа», «Народна асвета» і «БелЕн» стали учасниками проекту «Книги в наявності і друк», розмістивши в російському електронному каталозі інформацію про 558, 70 і 40 видань відповідно. Розширення Інтернет-інформування зробили в 2008 р. книготоргові підприємства. У ОАО «Белкніга» (http://belkniga.by/) на додаток до 6 наявних сайтів створено ще 3 (головне підприємство, магазини «Далеч» (http://www.dalech.by.ru/) і «Бібліотечний колектор» (http://www.bibkollektor.belkniga.by/), з'явилися власні сайти у ВАТ «Бресткнига» (http://brestkniga.by/) і «Гомелькнига». Всього у відкритих акціонерних товариствах діє 13 веб-сайтів.

6.5.2. Приватний книговидавничий сектор. Приватне книговидання у Білорусі розпочалося у 1989 р. і до 1995 р. так зросли темпи приватного книговидавництва, що 70% книг на той час, як і зараз, випускали приватні видавці. За статистикою ІІ півріччя 2007 р., частка випуску книг приватними видавництвами становить 96,6% від загальної кількості випущених у Білорусі назв. Найбільшим є попит на навчальну (35%), художню (23%) та науково-популярну книгу (18%).

Белорусский Дом печати - http://www.domdruku.bv - заснований у 1994 р. Видає довідкову, енциклопедичну, навчальну, науково-популярну літературу, книги для дітей, художню літературу білоруських авторів. Популярністю користуються серії «Світ енциклопедій», «Велика книга порад», «Домашній довідник», «Великі казкарі світу» тощо.

Амалфея - http://www.amalfea.ru - працює на білоруському ринку понад 12 років, спеціалізується на правовій, економічній, довідковій, навчальній літературі та створенні книг на електронних носіях. Користуються попитом «Коментарі до кодексів Республіки Білорусь», «Юридичний довідник з кадрів» (перевиданий 13 разів).

Асар - працює з 1994 р. і спеціалізується на виданні наукової, науково-популярної, довідкової, енциклопедичної, дитячої та іншої літератури.

Попурри - http://www.popuri.ru - універсальне видавництво, що друкує книги з популярної медицини, психології, філософії, біографії.

Макбел ПК - найбільша недержавна видавничо-книготорговельна фірма. Організатор Мінської міжнародної книжкової виставки та щотижневого суботнього оптового ярмарку «Світ книг». Спеціалізується на виданні дитячої літератури. Засновник серії «Бібліотека французької літератури». Займається оптовою та роздрібною торгівлею.

Аверсэв - http://www.aversev.com - створене у 1994 р. Основний напрямок видавничої діяльності - навчально-методична література. Посібники створюються за всіма розділами шкільної програми. Для вчителів випускають дидактичні матеріали і тести, посібники з систематизації та закріплення знань. Видання проходять фахове рецензування і більшість має гриф Міністерства освіти.

Новое знание - http://www.wnk.biz - засноване у 1998 р. Спеціалізується на виданні навчальної літератури для вищих навчальних закладів, а також довідкової, комп'ютерної та медичної літератури. Мета - допомогти студенту отримати доступ до необхідної інформації, а спеціалісту - здобути надійного помічника.

Тривиум - спеціалізується на виготовленні та розповсюдженні білоруських і російських карт, атласів.

Хэлтон - видає книги з домогосподарства, кулінарії, психології. Популярні серії «На всі руки майстриня», «Домашній майстер», «200 порад, рецептів», «Поради майстра».

Четыре четверти - http://tonuc.at.tut.by - створене у 1992 р., спеціалізується на підготовці нотно-музичної літератури та виданнях з культури. Відомими видавничими проектами є серії «Наші духовні цінності», альбоми «Православне зодчество Білорусі», «Хрест - краса церкви», «Православні монастирі Білорусі».

Белый Ветер - http://www.belveter.aomel.bv - створене у 1996 р., має власну поліграфічну базу. Пропонують широкий асортимент навчально-методичної літератури для дошкільної і середньої освіти. Книги написані білоруськими і російськими авторами.

До того ж існують юридичні особи недержавної форми власності, акції (частки в установчих фондах) яких належать Республіці Білорусь, наприклад, видавництво «Початкова школа». Таких видавництв у Білорусі нараховується понад 100.

Аналіз використання ліцензій довів, що протягом 2006 р. правом видавати друковану продукцію скористалось 376 суб'єктів господарювання, або 61,4%. З них від 1 до 9-231 видавництво; від 10 до 49 - 101 видавництво (державне видавництво «Беларуська енциклопедія ім. П. Бровки»); від 55 до 99 - 27 видавництв (державні «Мистецька література», «Білорусь», «Білоруська наука»); від 100 до 199 - 12 видавництв (державне видавництво «Вища школа»); від 200 до 299 - 3 видавництва (державне видавництво «Народна освіта»); від 300-400 - 1 видавництво; більше 3 тис. найменувань випустило видавництво «Харвест».

Отже, у Білорусі книги друкують 6 державних та 630 видавництв інших форм власності. У 2006 р. вийшло друком 11 569 найменувань книжкової продукції загальним накладом 52 млн прим. Література білоруською мовою займає 7% від загальної кількості найменувань та 8,8% від загального накладу видавничої продукції.

6.5.3. Найрозвиненіші сектори за цільовим призначенням:

Сектор навчальної літератури: користується найвищим попитом, чітко налагоджений випуск підручників для середніх загальноосвітніх шкіл, навчально-методичної літератури для педагогічних працівників, книг для студентів вищих учбових закладів. За замовленням Міністерства освіти державними видавництвами «Народна асвета», «Вишейшая школа», «Мастацкая лiтаратура» продовжено випуск підручників для загальноосвітніх і спеціальних шкіл до 2008/2009 н.р. Відповідно до затверджених графіків своєчасно і якісно випущено 119 підручників і учбових посібників.

Сектор художньої літератури: один з лідерів на сьогодні за тематичним розмаїттям та кількістю виданих назв на рік. Видаються як художні твори білоруських письменників, так і російськомовні та переклади з інших мов.

Сектор довідкової літератури: майже всі державні видавництва випускають довідники, а також приватні видавництва «Амалфея» та «Дикта» випускають довідники для представників різних професій, зведення законів і зразки посадових і робочих інструкцій, у тому числі у вигляді CD.

Сектор дитячої літератури: розвинений найменше з усіх. З провідних видавництв – «Видавництво Ольги Перегуди», «Белфакс група», «Харвест».