Історія книговидання. Книга з'являється у Польщі у часи прийняття християнства у 966 р

Книга з'являється у Польщі у часи прийняття християнства у 966 р. Її завозять із Німеччини, Італії. Найдавнішими текстами, написаними у Польщі, вважають «Хроніку» Галла-Аноніма (XII ст.) та «Хроніку» В. Кадлубка (XIII ст.). Оригінали видань не збереглись, тому вони відомі лише у пізніших копіях. Поява перших рукописних майстерень датується XI-XII ст., а XIII ст. позначилось розквітом рукописної книги. Першим відомим майстром рукописної книги був Я. Кропач з Клобука (1394-1400 рр. працював у Празі). Найбільш відомими майстрами рукописної книги вважають: О. Дурінка, Б. Бехема. У І-ій половині XV ст. центром культурного, освітнього життя стає Ягелонський університет у м. Кракові (заснований у 1364 р.).

Точну дату появи книгодрукування не визначено, вказується тільки період з 1473 по 1475 рр. Книгодрукування прийшло у Польщу за часів правління Казиміра IV Ягелончика. У 1844 р. у Ягелонській бібліотеці був знайдений «Альманах на 1474 р.». До того першою відомою книгою називали «Тлумачення Псалтирі» Іоанна Туррекеремата. Отже, перша типографія у Кракові з'явилась у 1473 р. і пов'язана з ім'ям друкаря з Баварії І. Туррекремата, який надрукував «Астрономічний календар на 1474 р.» та три книги латинською мовою. До появи книгодрукування польська влада ставилась пасивно.

Книги латинською та німецькою мовами ввозились з Європи, тому власні друкарні не могли існувати протягом тривалого часу, а друк книг латиною на території Польщі мав лише просвітницький характер. Зміни відбулись у І пол. XVI ст., коли посилились позиції національно свідомої польської знаті. Перша книга польською мовою, яка збереглась, датована 1513 р. і надрукована у краківській типографії Ф. Унглера. Отже, з 1474 р. починається книгодрукування у Польщі, першим містом став Краків. Першодрукарем називають уродженця Баварії, мандрівного друкаря Каспера Штраубе. Перші видання – настінний календар на 1474 р. німецькою мовою. Також були видання латинською мовою.

Цікаво, що друкувати кирилицею першим почав не слов’янин, а німець. Друкар Швайпольт Фіоль заснував у Кракові першу в світі типографію кирилічного шрифта. Кошти на заснування дав багатий міщанин Ян Тужон. Шрифт виготовив студент Краківського університету Рудольф Борсдорф. Збереглося чотири видання Фіоля церковнослов’янською мовою: «Осьмогласник», «Часослов», «Тріодь пістна», «Тріодь цвітна», які були надруковані в 1491 р. Згодом вони були надіслані в Москву.

Ще цікавий факт, Швайпольт Фіоль вважається першим друкарем українських книжок поза офіційними в 1491 р. кордонами України. Іван Огієнко вважає „Часослов” і „Осьмогласник” українськими, зважаючи на такі аргументи: загальну стилістику оформлення; мовна та правописні особливості видань.

А на переконання закарпатського дослідника О. Ороса ці книги лише друкувалися в Кракові, а вся чорнова робота здійснювалася в друкарні українського села Грушів, а точніше в Грушківському монастирі. Вивчена цим дослідником післямова колофону Октоїха дає підстави висловлювати припущення, що й інші кириличні друки Швайпольта Фіоля („Тріодь постна”, „Тріодь цвітна”) також виконувалися складачами друкарні Грушківського монастиря.

Після виходу українських першодруків Фіоля заарештовуює краківська духовна інквізиція і кидає до в’язниці, а видання майже всі були спалені.

В кінці XV і на початку XVI ст. в Кракові працював ще один друкар – Ян Галлер. Він друкував книги латиною та польською мовами. Але польською – лиш уривки і то у вигляді переказів до деяких латинських книг.

У архівній книзі Краківського університету є запис про те, що в 1532 р. тут був удостоєний почесного ступеня бакалавра вільних наук „Иван сын Фёдора Москвитин». Деякі дослідження вважають, що цей запис належить російському першодрукареві Івану Федорову (1510–1583).

В Кракові у 1534 р. була заснована перша єврейська друкарня. Засновники – три брати, родом з Галича, - Самуїл, Ашер та Еліяким Гелич. Спочатку вони друкувала книжки для євреїв усієї Польщі. Та згодом брати прийняли католицтво і перестали друкувати єврейські книги. У 1547 з’являється єврейська друкарня у Любліні, друкує для євреїв шкільну та релігійну літературу. Обидві єврейські друкарні працювали дуже складно, бо їм було важко конкурувати з кращими іноземними друкарнями.

З початку XV ст. у Кракові утворюється ряд книжкових майстерень. Одна з них була розміщена при Краківському університеті, головна її мета - задовольнити потреби навчального закладу в необхідних книгах. Місто ще два століття залишається центром книгодрукування. Наприкінці XV ст. існують друкарні К. Еліана у Вроцлаві (1475-1483), К. Баумгартена у Гданську (1498-1499). З XVI ст., коли національно свідома польська знать посилила свої позиції, друк книг почав набувати комерційного характеру. Центром книговидання залишається Краків, де нараховується 12 типографій. Типографії також діють в Гданську, Вроцлаві. У II половині XVI ст. існувало 55 типографій у 24 містах країни.

У XVII ст. видавнича діяльність ускладнилась під впливом контрреформаційного руху і посиленням церковної цензури. У 1603 р. у Кракові випущений перший індекс заборонених книг, який був перевиданий у 1604 та 1617 рр. З 1596 р. центром книговидання стає Варшава, у зв'язку з переносом столиці. Перша стаціонарна типографія з'явилась тут у 1624 р.

У II половині XVIII ст. зростання темпів видавничої діяльності пов'язано з епохою польської Просвіти.

На початку XX ст. 75% видавничої продукції створювалось у типографіях Варшави, Львова та Кракова.