Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Видатні діячі культури ХІХ ст.

Читайте также:
  1. Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’ятників історії і культури
  2. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3.1. Виховання громадянської культури.
  3. Братський рух та його роль у розвитку української культури.
  4. Виховання екологічної культури.
  5. Виховання естетичної культури.
  6. Виховання основ моральної культури.
  7. Виховання розумової культури.
  8. Візантійська культура – визначне явище світової культури
  9. Вплив візантійської культури на культуру київської Русу

Ядро исполнялось в отдельном 64Х пространстве, каждый системный вызов означал смену контекста страниц.

Память выделялась из дальнего недоступного пространства.

Понятие о процессе состояло из двух сущностей:

Модуль (бинарный образ в процессе исполнения, имеющий стек и текущий контекст процессора).

Задача (модуль в процессе исполнения, имеющий стек и текущий контекст процессора).

Для обработки всех операций ввода-вывода с устройств использовался системный вызов $QIO – «поставить запрос ввода-вывода в очередь данного устройства».

25. OS UNIX - основные компоненты. Каталоги и файлы. Принципы организации многопользовательского режима .

Компоненты любой ос

 

 

26. OC LINUX: системные характеристики, графический интерфейс.

Графический интерфейс:

Работать с ОС Linux только через интерфейс командной строки довольно трудно. Все необходимые операции в данном случае выполняются путем запуска отдельных команд, перечень которых огромен, и которые надо помнить наизусть.

Широко известной альтернативой интерфейсу командной строки является графический интерфейс. Графический интерфейс обеспечивает дополнительные удобства для пользователя, в частности, возможность запуска программ в отдельных окнах, обозначения программ (или других объектов) в виде маленьких картинок (пиктограмм, значков, иконок), возможность оперировать с объектами с помощью мыши, а также гораздо большую плотность информации на том же пространстве экрана.

Для ОС Linux существуют средства, обеспечивающие дружественный к пользователю графический интерфейс, который на первый взгляд очень похож на широко известный графический интерфейс Microsoft Windows, но его внутреннее устройство принципиально отличается.

Системные характеристики:

Linux - это полная многозадачная многопользовательская операционная система (точно также как и другие версии UNIX). Linux достаточно хорошо совместим с рядом стандартов для на уровне исходных текстов, включая IEEE
POSIX.1, System V и BSD. Он создавался имея в виду такую совместимость.

Другие специфические внутренние черты Linux включают контроль работ по стандарту POSIX (используемый оболочками, такими как csh и bash),псевдотерминалы (pty), поддержку национальных и стандартных клавиатур динамически загружаемыми драйверами клавиатур.



Ядро может само эмулировать команды 387-FPU, так что системы без сопроцессора могут выполнять программы, на него расчитывающие (т.е. с плавающей точкой).

Linux поддерживает различные типы файловых систем для хранения данных.
Некоторые файловые системы, такие как файловая система ext2fs, были созданы специально для Linux. Поддерживаются также другие типы файловых систем,такие как Minix-1 и Xenix. Реализована также файловая система MS-DOS,позволяющая прямо обращаться к файлам MS-DOS на жестком диске.
Поддерживается также файловая система ISO 9660 CD-ROM для работы с дисками
CD-ROM.

Linux обеспечивает полный набор протоколов TCP/IP для сетевой работы.
Поддерживается весь спектр клиентов и услуг TCP/IP, таких как FTP, telnet,
NNTP и SMTP.

Ядро Linux сразу создано с учетом специального защищенного режима для процессоров Intel 80386 и 80486. В частности, Linux использует парадигму описания памяти в защищенном режиме и другие новые свойства процессоров.

Для увеличения объема доступной памяти Linux осуществляет также разбиение диска на страницы: то есть на диске может быть выделено до 256
Мбайт "пространства для свопинга" (swap space). (Swap space не совсем подходящее имя, в Linux в область свопинга выгружается не весь процесс, а только отдельные его части, в которых нет необходимости). Когда системе нужно больше физической памяти, то она с помощью свопинга выводит неактивные страницы на диск. Это позволяет выполнять более объемные программы и обслуживать одновременно больше пользователей. Однако свопинг не исключает наращивания физической памяти, поскольку он снижает быстродействие, увеличивает время доступа.



Ядро также поддерживает универсальный пул памяти для пользовательских программ и дискового кэша. При этом для кэша может использоваться вся память, и наоборот, кэш уменьшается при работе больших программ.

Выполняемые программы используют динамически связываемые библиотеки,т.е. выполняемые программы могут совместно использовать библиотечную программу, представленную одним физическим файлом на диске (иначе, чем это реализовано в механизме разделяемых библиотек SunOS). Это позволяет выполняемым файлам занимать меньше места на диске, особенно тем, которые многократно используют библиотечные функции. Есть также статические связываемые библиотеки для тех, кто желает пользоваться отладкой на уровне объектных кодов или иметь "полные" выполняемые программы, которые не нуждаются в разделяемых библиотеках. В Linux разделяемые библиотеки динамически связываются во время выполнения, позволяя программисту заменять библиотечные модули своими собственными.

27. Функции ОС для упровления памятью в мультипрограммной системе.

Функциями ОС по управлению памятью в мультипрограммных системах являются:

отслеживание (учет) свободной и занятой памяти;

первоначальное и динамическое выделение памяти процессам приложений и самой операционной системе и освобождение памяти по завершении процессов;

настройка адресов программы на конкретную область физической памяти;

полное или частичное вытеснение кодов и данных процессов из ОП на диск, когда размеры ОП недостаточны для размещения всех процессов, и возвращение их в ОП;

защита памяти, выделенной процессу, от возможных вмешательств со стороны других процессов;

дефрагментация памяти.

Перечисленные функции особого пояснения не требуют, остановимся только на задаче преобразования адресов программы при ее загрузке в ОП.

28. Особенности организации упровления памятью в мультипрограммных OC.

 

Видатні діячі культури ХІХ ст.

ХІХ ст.. - час бурхливого розвитку всіх сфер художньої культури, при цьому їх співвідношення і роль зазнали істотних змін. На перший план висувається література, у даному столітті її називають «золотим віком» - як за сузір’ям імен у всіх жанрах, так і за різко зростаючим впливом на суспільство. Великим художнім відкриттям романтизму став історичний роман, основоположником якого був Вальтер Скотт. У романах Скотта, «шотландського чародія», як називали його сучасники, минуле ожило, заграло яскравими фарбами. Епоха романтизму відмічена багатьма блискучими витворами історичного жанру: В.Гюго «Собор Паризької Богоматері», А.Дюма «Королева Марго», «Три мушкетери» та інших. Молодий північноамериканський романтизм гідно представили романи Фермера Купера («Останній з могікан», «Слідопит», «Звіробій»), знаменита «Пісня про Гаявату --Генрі Лонгфелло. Вершиною критичного реалізму стала творчість найвидатнішого французького романіста Оноре де Бальзака, автора циклу романів під загальною назвою « Людська комедія». Створивши 98 Із задуманих ним 150 романів про життя сучасної йому Франції Бальзак здійснив творчий подвиг, відобразивши характери і звичаї свого часу. Він не тільки дав широку і глибоко правдиву панораму життя його епохи, але й відкрив етичні істини, які мають загальнолюдське значення. Блискучі зразки соціального роману дали Ф. Стендадь («Червоне і чорне»). Г. Флобер («Мадам Боварі»), Гі де Мопассан («Життя») у Франції, Ч. Діккенс («Домбі й сип». «Девід Копперфілд», В Теккерей («Ярмарок пихи») в Англії. У Росії до реалізму прийшов О. С Пушкін, який «романтизму віддав честь», із ним — М, В. Гоголь, Л. М Толстой, Ф. М, Достоєвський, А. ГІ. Чехов. Найбільш масштабною фігурою у живописі на рубежі XVIII-ХІХ ст був іспанський художник і гравер Ф Гойя, який повернув живопису своєї країни її минулу велич. Суть кожного музичного романтичного твору — «лірична сповідь». Саме тому найважливішого значення набули різні малі форми, які наповнилися серйозним і глибоким змістом — фортепіанна п'єса, інструментальна мініатюра (Шуман, Шопен, Ліст). Нові тенденції вплинули і на симфонізм (Берліоз, Ліст). У XIX ст народився якісно новий драматичний театр. . Яскравим явищем української літератури була творчість Лесі Українки. Вона розірвала коло традиційної самобутньої тематики, збагатила українську поезію, драматургію образами світової історії, глибокими художніми узагальненнями, картинами зіткнення філософських, етичних ідей. У її вихованні, освіті яскраво проявилися національні традиції, які склалися до 70-х років. Батько — учасник руху «Громад» друг М. Драгоманова, мати — письменниця Олена Пчілка. І Франко писав, що після шевченківського «Поховайте та вставайте» Україна не чула такого сильного, гарячого поетичного слова». 3 разючою мужністю Л.-Українка протистояла особистій трагедії — вже в дитинстві її спіткала важка, невиліковна тоді хвороба. Вимушена подовгу жити на Кавказі, в Єгипті, Італії, вона ніколи не замикалася на лікуванні, вивчала історію, культуру, традиції країн, куди привела її доля. В лірики письменниця йде до поем («Давня казка», «Самсон», «Роберт Брюс»), і вінчають її творчість драматичні поеми («В катакомбах», «Кассандра») та поетичні драми («Лісова пісня»). Великий знавець української мови. М. Старицький писав комедії (не гасне популярність «За двома зайцями»), драми («Не судилося», «Богдан Хмельницький»). Вони змальовували реалістичні картини сільського, міського побуту, передавати типові національні характери. Але ні Старицький, ні близький йому Кропивницький не виходили за рамки так званої «етнографічної драматургії». Творцем української соціальної драми став І. Карпенко-Карий (Іван Тобілевич). У основі його п'єс (драми «Бурлака», «Безталанна», комедії «Сто тисяч». «Хазяїн») лежать глибокі психологічні конфлікти, гострі соціальні протиріччя. Цілу епоху в музичному житлі України складає творчість М. В. Лисенка

4. Видатні діячі культури XX ст.

Яремчук Назарій (30.11. 1951 - 30 06.1995) - голос та душа української пісні. Прожив до прикрого мало, але встиг стати легендою вітчизняної естради. Тому зараз в Україні не лише згадують і поминають людину, котра народилася п’ятдесят років тому, а й вшановують легенду. Легенду із якою нерозривно пов'язана українська музична слава і хіти, що пережили їхнього творця.

Ужвій Наталія Михайлівна(1898-1986) – актриса. Серед численних акторських робіт Ужвій практично нема прохідних, виконаних, так би мовити, на самій техніці. Здавалося б, найневиграшніша роль, оживлена талантом ісерцем актриси, позначена оригінальним витлумаченням, сприймалася по-новому. Поруч з великою актрисою виросло не одне покоління молодих митців, які з перших самостійних кроків на сцені відчували не тільки опіку майстра, але й саму атмосферу живої легенди театру. Ступка Богдан (27. 08. 1941) актор, Народний артист України, народний артист СРСР, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, лауреат Державної премії СРСР, лауреат міжнародної премії ім. К. С. Станіславського (Росія), лауреат премії незалежних критиків «Кришталева Турандот» (Москва), кавалер ордену «За заслуги» II ступеня. Академік, засновник Академії мистецтв України Ревуцький Лев Миколайович (1889-1977) композитор, педагог, громадський діяч. На кожному з цих "поприщ митець посідає своє осібне, неповторне і значуще місце.Творча спадщина Л.М.Ревуцького стала цінним продовженням великої справи його славних попередників - Лисенка, Стеценка, Леонтовича, Степового. Леонтович Микола Дмитрович (1877—1921) композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Основу музичної спадщини Леонтовича складають хорові мініатюри -- обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними й виконуються всіма українськими хорами як в Україні, так і в діаспорі ,Південній Америці артистка співала у Бергамо, рідному місті славетного композитора Дж.Россіні, куди її запросили на урочистості з нагоди 100-річчя від дня народження славетного земляка. Протягом сторіччя наукове знання, розвиваючись, зазнавало істотних змін Поряд з диференціацією, що поглиблюється, відбувається ще глибший процес інтеграції наук. Не академічні правила, як у XIX столітті, а відкриття глибинних зв'язків і закономірностей перетворює їх на цілісну взаємообумовлену теоретичну систему. Людини осягає таємниці мікросвіту (П'єр і Марія Кюрі. Макс Планк. Нільс Бор та ін ). ,

 

5. Визначення поняття «культура»

Термін «культура» вперше зустрічається в одному із творів римського оратора Цицерона (45 рік до н.е.). Первісно він означав обробку грунту, його «культивування», тобто зміни у природі під впливом людини, на відміну від змін, викликаних природними причинами.


Вже у цьому первісному змісті терміна було підкреслено важливу особливість культури – її людський фактор, висловлено ідею впливу людини та її діяльності на оточуючий світ. Як самостійна наукова категорія «культура» фіксується вперше у працях німецького юриста Пуфендорфа (1632 – 1694). Він застосував цей термін для визначення різноманітних результатів діяльності людини. У подальшому слово «культура» отримало ще більш узагальнене значення, яке охоплювало собою сукупність створених людськими спільнотами традиційних благ і цінностей. У такому розумінні культура постає як створена людиною «друга природа», надбудована над природою первісною, як до певної міри окремий світ, створений людиною додатково до світу природного. Таким чином, у найзагальнішому вигляді «культура» -т це сукупний результат продуктивної діяльності людей. У вузькому – особистому розумінні – це певні цінності та норми поведінки людини в соціальному та природному оточенні.

 

6. Визначення поняття «мистецтво»

Мистецтво — одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі, майстерність. Розвиток мистецтва як елементу- духовної культури обумовлюється як загальними закономірностями буття людини й людства, так і естетично-художніми закономірностями, естетично-художніми поглядами, ідеалами й традиціями. В античні часи мистецтво означало те саме, що вправність, опанування чітко окресленими правилами і слідування ним, те саме, що ремесло. До мистецтв, окрім живопису, скульптури і ряду ремесел, таких як гончарство чи кравецтво, зараховувалося також , У філософії стародавньої Греції можна виділити два основні погляди на мистецтво. Згідно першому з них, що йде від Аристида - мистецтво має справу з інтерпретацією, представленням образів, і ми отримуємо задоволення, спостерігаючи точно й акуратно виконані картини реального світу. В другому, що бере початок у поглядах Платона, мистецтво надихається Музами (Богом, або внутрішніми імпульсами, або підсвідомістю) для вираження того, що знаходиться вище навколишнього світу, тобто внутрішні почуття, прояви або вікові відчуття. Центральною категорією мистецтва стає прекрасне, яке давньогрецькі філософи співвідносили з довершеністю, чуттєвим задоволенням, благом (Платон, Арістотель). У Середні віки термін «мистецтво» використовувався для позначення галузі навчання, що розглядається як інструмент пізнання. В епоху постмодерну мистецтво нерідко розглядають як викрите поняття, що у вільний спосіб об'єднує предмети, що не мають виразних спільних рис, а лише мають щось, назване Вітгенштейном «родовою подібністю», що не можна окреслити вичерпними критеріями. Визначальними для творів мистецтва при цьому можуть вважатися або мета, з якою вони були створені, (за висловом Дональда Юдда - мистецтвом є те, що вважає себе мистецтвом . Мистецтво здатне увібрати і передати всі можливі ситуації взаємодії людини і світу, всі ситуації взаємин людей, без будь-якого локального обмеження. Відображенню мистецтвом доступні як ма­теріальні, так і духовні сторони суспільного життя. Мистецтво цілісно відтворює дійсність: може у відбитому вигляді зберегти матеріальну сторону життя і ті людські стани, ті види людського реагування на дійсність, які з ними пов'язані. Величезна роль мистецтва у розвитку людства полягала в тому, що воно сприяло розвиткові творчих засад в індивіді. Мистецтво ж — за самою своєю природою і характером впливу на сприймача вимагає від людей творчості (добудова відкритої моделі, співвіднесення досвіду того, хто передає і того, хто сприймає; вплив думок і почуттів, закон уподібнення, розкріпачення при сприйнятті Таким чином, мистецтво виявилось і засобом, здатним найкращим чином переда­вати суспільне необхідну життєдіяльність за допомогою воскресіння її в індивіді, і засобом, що сприяє нейтралізації, або навіть певною мірою зняттю зоологічного індивідуалізму в поведінці. Культурна еволюція з виникненням мистецтва2 — цього універ­сального механізму збереження і передавання соціальної інформації від покоління до покоління — набула незворотного і прискореного характеру. Мистецтво — це самосвідомість культури. Універсальність мистецтва як засобу збереження життєдіяльності з віками не тільки не втратилась, а навпаки, зросла, тому що в ньому з'явились нові види і жанри. Стали різноманітнішими художньо-виражальні засоби, а це призвело до того, що життя суспільства, людини стало можливо вті­лити у мистецтві багатогранніше й досконаліше


Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 30; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
 | Визначення понять «Захід» і «Схід» у світовій культурі
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2019 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты