Культурологічні погляди Шиллера

Ідеал етичного спільноти людей став відправною точкою розробки філософії культури Фрідріхом Шиллером (1759-1805). Він виходив з кантівського протиставлення «природи» і «свободи», але не прийняв запропонованого Кантом вирішення проблеми. Шиллер звернув увагу на те, що, прагнучи до досягнення ідеального морального стану суспільства (сама можливість якого проблематична), ми ризикуємо пожертвувати дійсно існуючим «фізичним людиною», зневажити ним заради його уявної моральної сутності в перспективі. На відміну від Канта (це відмінність найбільш істотно), він вважав, що є реальний спосіб утвердження свободи людини у дійсному житті. Шлях цей нерозривно пов'язаний з красою, з формуванням естетичної реальності, так як краса, втілена у вільному оформленні матеріалу як свобода форми в матерії, - єдиний об'єкт, в якому свобода проявляється, можна знайти й існує в явищах, в чуттєвому світі. «Одна з найважливіших завдань культури, - писав Шиллер, - полягає в тому, щоб підкорити людину формі вже в чисто фізичного життя і зробити його естетичним». Зрозуміло, що для цього сама культура повинна стати переважно естетичної. Людський рід і індивіди, у поданні Шіллера, проходять три ступені: фізичний стан, коли вони підпорядковані природі власної та зовнішньої; естетичний стан та моральний стан, в якому відбувається звільнення від кайданів часу, прорив зі світу тілесності і чуттєвості до ідеального.
Центральним поняттям естетичної та культурологічної теорії Шіллера стало поняття «гра». Гра передбачає звільнення від потреб реальності, від фізичного і морального примусу, від гніту власних потреб і пристрасного примусу; вона є вільна незацікавлена діяльність, вільне застосування душевних сил людини. Звільняючись від тиску обставин і інтересів, від «природи», людина вступає в царство гри як естетичної видимості. Це і є його входження в культуру. Теорія культури вибудовується Шиллером за моделлю мистецтва, зрозумілого як гра.
Спочатку поняття естетичного стану було введено Шиллером як би в якості проміжного етапу на шляху до ідеалу етичного стану, який безпосереднім шляхом недосяжно. У результаті ж естетичний стан виявилося в достатній мірі самоцінним і більш привабливим, ніж навіть ідеальне етичне, де людина все ж підпорядкований моральному боргу. Тільки в «естетичному державі», в царстві естетичної видимості повністю, по Шиллеру, здійсненні громадська свобода і рівність, і тільки краса в змозі надати людині суспільні якості.
У процесі обгрунтування ігровий теорії культури та утопії естетичного держави Шиллер приділив значну увагу аналізу суперечностей культурно-історичного процесу, зокрема суперечливого впливу на культуру суспільного поділу праці. Один з перших, поряд з Руссо, радикальних критиків сучасної йому буржуазної культури він сформулював завдання відновлення цілісності, гармонійності людини, його всебічного розвитку, можливості реалізації якої пов'язував із процесом естетичного виховання.