Людина – суб’єкт кульутри

Слово «суб'єкт» і похідні від нього форми походять від лат. subject, яке можна перекласти як «лежачий унизу, що знаходиться в основі, виступаючий фундаментом» (від sub - під, jack »- кидаю, скарбу підстава, встановлюю). Сьогодні і в повсякденній практиці, і в гуманітарному знанні, в тому числі в культурології, під ним мається на увазі носій предметно-практичної діяльності або пізнання, джерело і агент активності, спрямованої на об'єкт, яким є навколишній суб'єкта мир у всьому його різноманітті. Суб'єктом може виступати як індивід, окрема людина, так і соціальна група, деяка сукупність людей. Однак для цього недостатньо просто бути людиною або утворити певне співтовариство. Суб'єктивність - не онтологічна, не буттєва характеристика, але показник відносин, що виникають між двома сторонами: працівником і предметом обробітку. Тому її необхідним рівнем є активна діяльність. Саме в актах оволодіння, трансформації, вторгнення в навколишній світ, відтворення його проявляються суб'єктивні риси. Суб'єкт культури - це активний діяч, творець, перетворювач культурної реальності. Він знаходиться на перетині безлічі чинників - як зовнішніх, або об'єктивних, в тій чи іншій мірі його зумовлюють, так і внутрішніх, чи суб'єктивних, завдяки яким він сам, у свою чергу, за допомогою активної діяльності вторгається в культуру і змінює її. Людина приходить у світ уже наділеним певними біологічними, фізіологічними і психологічними параметрами. Як будь-яка біологічна цілісність, покладена в контекст природного реальності, він підкоряється тим чи іншим законам природи. Однак людина визначається як людина не цими рисами, а тими характеристиками, які дозволяють йому стати активним реформатором навколишньої реальності. Або, кажучи іншими словами, людина стає людиною в той момент, коли в ньому проявляється суб'єкт культури, бо саме культура відрізняє людину від усіх феноменів реальної дійсності. Завдяки їй ми можемо окреслити межі людської унікальності - лише в культурній площині людина проявляється як істота суверенна і автономне, принципово не зводиться до інших форм природного світу. Суб'єкт культури присутній лише тоді, коли заявляє про себе Людина культурний, і навпаки.
Те ж саме справедливо і щодо людських спільнот: якесь освіту індивідів лише тоді стає соціальною автономністю, коли починає виступати в якості колективного суб'єкта культури.
Тому необхідно більш детально зупинитися на тих рисах людини і людських спільнот, в яких проявляється людське, тобто культурне.