Слово вчителя. Отже, ми з'ясували, що шкільна драма в Україні виникла у XVI—XVII ст.,

Отже, ми з'ясували, що шкільна драма в Україні виникла у XVI—XVII ст.,. а спочатку найпершими драматичними дійствами були декламації та діало­ги для виховання ораторських здібностей учнів. І. Франко пов'язував розви­ток шкільної драми з народними іграми. Театралізовані народні ігри збереглися у веснянках і русальних, купальних піснях, у колядках. Постійними учасниками народних свят були актори-скоморохи, які виконували драматичні сцени, му­зичні та театральні номери.

Із введенням християнства виникли елементи літургійної драми, церков­ні дійства, які відтворювали епізоди зі Святого Письма. Сцени на біблійні сюжети називали містеріями, драми про життя святих — міраклями, алегоричні дії з моралізаторським спрямуванням — драмами-мораліте. Вони проникли до нас із західноєвропейського середньовічного театру, здебільшого — через поль­ське посередництво, тому можна вважати, що український театр походить із за­хідної барокової драми. Здебільшого — з театру єзуїтських шкіл, що досяг чи­малої мистецької височини.

За часів бароко театр набув свого розвитку. Це був другий світовий розквіт театру після доби Давньої Греції.

Найчастіше драматичні твори виставлялися у школах на великі свята, а са­ме — Різдво (драми різдвяного циклу), Великдень (драми великоднього циклу). Різдвяні драми інтерпретували легенди про Адама і Єву, їхнє гріхопадіння, на­родження Христа, а у Великодніх драмах ішлося про муки Христові на Страс­ний тиждень та про Воскресіння Христа.

Перші друковані драматичні твори з'явилися на поч. XVII ст. Поруч із про­зовими жанрами починає функціонувати віршування. Це було породженням того­часної шкільної освіти з обов'язковим викладанням поетики та риторики, а також впливом польської, грецької, латинської літератур, які вивчалися у школах. Голов­ним центром театрального мистецтва України була Києво-Могилянська колегія.

Словничок-довідничок

Поетика — наука і навчальний предмет, що вивчає поезію (звукова, словес­на та образна будова тексту).

Учитель. До драматичної поезії відносили трагедію, комедію і трагіко­медію. Трагедія бере свій початок ще з античності; стиль її повинен бути емоцій­но наповненим. Комедія жартівливо зображує дії та вчинки персонажів, вона не позначена трагедійною урочистістю. Трагікомедія поєднує в собі риси трагедії та комедії, предметом її зображення можуть бути важливі та менш важливі події.

Словничок-довідничок

Риторика — наука про ораторське мистецтво, заснована на теоретичних за­садах поетики. Включає систематизацію промови (розподіл на вступ, основну частину і закінчення), вчення про відбір слів та їхню благозвучність, а також їхню вимову.

«Мозковий штурм»

• Як ви вважаєте, чи розвиває сучасна школа вміння красиво та правильно розмовляти?

• На яких предметах та якими засобами ви набуваєте цих умінь?

• Чи буде вам це потрібно у подальшому житті?

Організовуючи мозкову атаку, клас розподіляється на дві команди: «гене­ратори ідей» та «експерти». Перша група відповідає на поставлені запитання, висловлює ідеї, друга налаштовується на критичне сприйняття. Треба звернути увагу учнів на толерантне ставлення та повагу до висловлювань своїх опонентів.

Учитель. Проаналізуємо особливості драматичних творів.

Композиція. Драма складалася із п'яти частин, які назвалися пролог, протасис, епітасис, катастатис, катастрофа. Вони могли бути скорочені до трьох.

Містерії (від грец. «таїнство») — сцени на біблійні сюжети від створення світу до страшного суду, наприклад, «Слово о збуренні пекла» з Галичини (ве­ликодній цикл). Дія відбувається в пеклі, та про події на землі розповідають Люциферові «вісники», поки не з'являється Христос і не руйнує пекла.

Міраклі (від лат. «чудо») — драми, які сценічне відображають житія свя­тих. Збереглися драми про св. Олексія, св. Катерину, патріарха Йосифа. Ці­кава історія про св. Олексія: він утік із дому перед власним одруженням; по­вернувшись додому, жив роками як чужинець у батьків та відкрився їм лише в годину смерті. Закінчується драма тим, що Олексій «тішиться на небесі се­ред ангелів».

Мораліте (від лат. «моральний») — це тип п'єс із повчальним змістом, їхні сюжети — «Багатий та Лазар», «Блудний син». П'єси цього жанру виставляли­ся на Масляну. Вони закликали замислитися про сенс життя, нагадували про неминучість відповідальності за гріхи.

Національною особливістю української шкільної драми було те, що поміж віршованих діалогів релігійного змісту учні вводили комедійні дійства у формі інтермедій.

Інтермедії, чи інтерлюдії (від лат. «знаходитися посередині») — веселі, насичені національним гумором побутові сценки, що вставлялися між акта­ми релігійної драми для розважання глядачів. Вони мали суто комедійний характер; в них з'являються українці, поляки, москалі, цигани. Ситуації для комедії класичні: помилки, непорозуміння, крадіжки, обдурювання, сварки і байки тощо.

Інтермедії вплинули на ляльковий український театр, так званий «вертеп».

Це слово походить від старослов'янської назви печери, де народився Ісус Христос.

У багатьох країнах Західної Європи прийнято ставити вертеп із ляльками під ялинкою, як ми ставимо Діда Мороза зі Снігуронькою. Уся сім'я бере в цьо­му участь, одягає ляльок, доповнює їхнє оточення у співвідношенні зі своїми традиціями (в національному одязі).

Слово «вертеп» має ще одне значення: це назва народного театру, який іс­нує із XVII ст.

У Європі актори на Різдво ставили спеціальні вистави, їх виконували на площах, у школах, ходили по хатах колядники.

Вертеп — різновид театру, відомий у багатьох народів світу. Український вертеп зародився ще в XVII ст. Існують два види вертепу:

1. Народна театралізована вистава з живими акторами (шкільна драма про Різдво).

2. Театр ляльок.

Українську вертепну лялькову драму грають у дерев'яному ящику, який поділявся на дві частини перегородкою, зверху були розташовані боги і там розігрували містерію про народження Ісуса. А в нижній частині -«мешкали» лю­ди: там ставили «земні» сценки з народного життя. З-поміж персонажів — бога­тир Запорожець, українські Дід та Баба і, звісно, Москаль.

Вертепні вистави влаштовувалися на торгових площах, у будинках стар­шин, заможних козаків і міщан.

(Постановка практичного завдання. Учні розподіляються по групах.)