Стаття 86. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами

1. Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

1) перша група — видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів;

2) друга група — видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України;

3) третя група — видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

2. Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

3. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів.

4. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

5. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.

Коментар:

Одним із основних принципів та критеріїв розмежування видатків є принцип субсидіарності, який також покладено в основу побудови бюджетної системи України. Згідно з цим принципом, надавачі будь-яких гарантованих послуг мають бути максимально наближеними до безпосереднього споживача цих послуг, якщо це не знижує ефективності управління такими видатками і не веде до необґрунтованого збільшення вартості надання таких послуг. Отже, при віднесенні повноважень щодо надання гарантованих послуг населенню та відповідних видатків до того чи іншого бюджету необхідно враховувати не лише принцип субсидіарності, але й ефективність використання наявних коштів.

Ще одним критерієм віднесення видатків до певного бюджету є критерій повноти надання гарантованої соціальної послуги. Якщо певна гарантована послуга може бути надана органами місцевого самоврядування як міста, так і району, то необхідно віддати повноваження на надання такої послуги тим органам, які можуть надавати її самостійно у найбільш повному обсязі, і, відповідно, віднести до бюджету цього органу видатки на її фінансування.

Найближчими до споживачів гарантованих послуг є органи місцевого самоврядування, які створені територіальними громадами села (об'єднання сіл), селища та міста. Тому видатки на виконання послуг, що вимагають максимального наближення до безпосередніх споживачів, а також видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове їх надання, визначені як видатки першої групи: їх віднесено до бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ та міст.

Але органи місцевого самоврядування сіл, їх об'єднань, селищ та міст зазвичай мають досить неоднакові можливості щодо надання соціальних послуг населенню. Об'єктивними причинами є: неоднакова кількість населення, яке проживає на території різних адміністративно-територіальних одиниць; демографічні, економічні та інші відмінності адміністративно-територіальних одиниць тощо. До суб'єктивних причин відносять: наявність достатньої кількості кваліфікованих кадрів, які можуть забезпечити надання відповідних послуг; наявність необхідних технічних засобів, приміщень тощо. Тому основні соц. послуги потребують певного рівномірного розподілу між усіма громадянами України.

38.Видатки місцевих бюджетів: основні напрямки.

39.Види видатків бюджетів на здійснення повноважень.