Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



ВЕРХНЯ ЩЕЛЕПА

Читайте также:
  1. В - верхняя конечность с боковой поверхности, Г - нижняя конечность
  2. Верхняя граница нормальной концентрации общего билирубина в сыворотке крови
  3. ВЕРХНЯЯ ЧЕЛЮСТЬ
  4. Негабаритными( боковая, нижняя, верхняя, сверхнегабаритность)
  5. Обчислити , де σ –верхня сторона частини поверхні , що відтинається площинами і розміщена в першому октанті.
  6. Обчислити , якщо обмежена поверхнями .
  7. Обчислити об’єм тіла, обмеженого поверхнями .
  8. Понятие об игровых моделях. Платежная матрица. Нижняя и верхняя цена игры.
  9. Раздел 8. Верхняя конечность.

Верхня щелепа складається з тіла і чотирьох відростків: лобового, виличного у коміркового і піднебінного (мал. 8).

Тіло кістки має в собі порожнину - верхньощелепну пазуху і обмежується п'ятьма поверхнями: верхньою — очноямковою, передньою — лицевою, медіально-носовою, підскроневою та нижньою, на якій розвиваєть­ся комірковий відросток.

Верхня щелепа з точки зору функції, яку вона виконує, відрізняється від нижньої. Вона є нерухомою і знаходиться під постійним тиском нижньої щеле­пи. За своєю будовою верхня щелепа простіша, ніж нижня. На ній є невелике вдавлення (іклова ямка) в місці прикріплення м'яза-підіймача кута рота. Воно розміщене на передній поверхні тіла кістки нижче від підочноямкового отво­ру. Інші нерівності, шорсткості та борозенки, які є на тілі верхньої щелепи, зу­мовлені приляганням судин.

Особливе функціональне значення мають контрфорси верхньої щелепи. Ці контрфорси служать провідниками жувального тиску, який прямує від ниж­ньої щелепи під час змикання зубних рядів. Вони своєю основою упираються у ком­ірковий відросток, а верхівкою — у різні ділянки лицевого скелета (мал. 9).

 

 

Усього їх є чотири:

1) лобово-носовий контрфорс відповідає бічний стінці носової порожнини. Прямуючи догори, він переходить у носовий відросток, змінюючи частину верхньої щелепи у цій ділянці, урівноважуючи силу тиску і тяги, яку розвивають ікла в напрямку знизу догори;

2) виличний контрфорс опирається зверху в тіло виличної кістки і зміцнюється ззаду виличною дугою. Він розташований у ділянці, де росте перший моляр, і врівноважує силу, яку розвивають жувальні зуби в напрямку знизу догори, спереду дозаду і ззовні до середини;

3) крилоподібний контрфорс утворений горбом верхньої щелепи, який підпирає крилоподібний відросток. Він розташований у ділянці великих корінних зубів і врівноважує силу, яка розвивається у цій ділянці знизу вгору і ззаду наперед (М.В.Алтухов, 1913);

4) піднебінний контрфорс, утворений підне­бінними відростками, зміцнює правий і лівий бік зубних дуг у поперечному напрямку. Цей контрфорс урівноважує силу, яка розвивається під час жуваль­ного тиску в поперечному напрямку.

 

ТВЕРДЕ ПІДНЕБІННЯ

Тверде піднебіння складається із піднебінних відростків верхньої щелепи і горизонтальних пластинок піднебінних кісток (мал. 10).



Між собою ці частини твердого піднебіння з'єднані двома швами — сагі­тальним і фронтальним. Сагітальний шов розміщений у місці зростання лівого і правого відростків верхньої щелепи, лівої і правої горизонтальних пластинок піднебінних кісток. Фронтальний шов розташований у місці з'єднання піднебін­них відростків верхньої щелепи з горизонтальними пластинками піднебінних кісток. Кістковий скелет твердого піднебіння має різко виражену кривизну в сагітальному напрямку і меншу кривизну — в поперечному напрямку. Задня частина піднебіння плоска.

Верхня поверхня твердого піднебіння обернена до носової порожнини. За наявності дефекту твердого піднебіння утворюється сполучення між носовою і ротовою порожниною, відбувається зміна резонаторних властивостей їх. По­рушується функція мови, акту жування, ковтання і дихання. Ковтальна і ди­хальна функція порушується тому, що частина їжі під час її вживання не дохо­дить до глотки, а потрапляє у носову порожнину. Крім того, порушуються відчуття у ротовій порожнині: смаку, температурних коливань тощо.



 

СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИЙ СУГЛОБ

Це суглоб парний, комбінований, утворений головками вінцевих відростків нижньої щелепи, нижньощелепними ямками та суглобовими горбками скро­невих кісток (мал. 11).

Форма головки нижньої щелепи еліпсоподібна, витягнута у поперечному напрямку. Осі, проведені вздовж вінцевих відростків, не проходять чітко у ло­бовій площині, перетинаються перед великим (потиличним) отвором, утворю­ючи кут 155-170°.

Суглобова поверхня нижньощелепної ямки скроневої кістки у 2-3 рази більша, ніж суглобова поверхня головки, волокнистим хрящем покрита тільки передня її частина, що розташована перед кам'янисто-барабанною щілиною скроневої кістки і входить до суглобової порожнини. Хрящ покриває також суглобовий горбок. Передня частина нижньощелепної ямки та горбок оточені суглобовою капсулою, що має форму конуса з основою угорі. Передній край основи суглобової капсули розташований перед суглобо­вим горбком, задній досягає кам'янисто-барабанної щілини. Капсула на вирос­тковому відростку прикріплюється спереду вздовж краю головки нижньої ще­лепи, ззаду — на 0,5 см нижче від заднього її краю.

 

 

мал. 11. Скронево-нижньощелепний суглоб: а — верхньосуглобова щілина; б — нижньосуглобова щілина; в — суглобовий горбок;

г — суглобова капсула; д — суглобовий диск; є — головка нижньої щелепи;

У порожнині суглоба міститься суглобовий диск з во­локнистої хрящової тканини, подібний до двоввігнутої лінзи. Він ділить сугло­бову порожнину на два ізольовані один від одного поверхи.

У верхньому поверсі суглобова поверхня нижньощелепної ямки сполу­чається з верхньою поверхнею диска, а верхня синовіальна перетинка покриває внутрішню поверхню суглобової капсули, при­кріплюючись до зовнішнього краю суглобового хряща.

У нижньому поверсі головка нижньої щелепи сполучається з нижньою поверхнею суглобового диска, а нижня синовіальна перетинка крім суглобової капсули вистиляє ще й задню поверхню ший­ки виросткового відростка, що міститься всередині капсули. Особливістю суг­лобового диска є те, що він може переміщатися по суглобовому горбку. Це зу­мовлено тим, що суглобова капсула на рівні нижнього поверху суглобової по­рожнини міцніша і краще натягнута, а в передньо-присередній край суглобо­вого диска вплітаються сухожилкові волокна бічного крилоподібного м'яза.

Зв'язковий апарат скронево-нижньощелепного суглоба складають бічна, клино-нижньощелепна та шило-нижньощелепна зв'язки. Це потовщені фасці-альні тяжі, розташовані за межами суглоба, присередньо від нього.

Бічна зв'язка зміцнює скронево-нижньощелепний суглоб збо­ку. Вона віялом починається від основи виличного відростка скроневої кістки, спускається донизу й назад і прикріплюється до задньобічної поверхні шийки вінцевого відростка. Бічна зв'язка не тільки зміцнює суглоб, а й гальмує рух головки нижньої щелепи дозаду і вбік.

Клино-нижньощелепна зв'язка тягнеться тонким фіброзним тяжем від ості клиноподібної кістки до язичка нижньої щелепи, за­тримує її бічні й вертикальні рухи.

Шило-нижньощелепна зв'язка натягнута між шило­подібним відростком скроневої кістки і внутрішньою поверхнею заднього краю гілки нижньої щелепи; вона гальмує висування нижньої щелепи вперед.

Завдяки особливостям будови у скронево-нижньощеяепному суглобі мож­ливі різноманітні рухи. Це пов'язано також зі складністю акту жування в лю­дини як всеїдної істоти. Складні рухи нижньої щелепи під час жування скла­даються з окремих простих рухів: опускання, піднімання, зміщення вперед, назад, убік. Нижня щелепа може опускатися під час руху її головки по нижній поверхні суглобового диска в нижньому поверсі скронево-нижньощелепного суглоба. В цей час в обох суглобах одночасно відбуваються однакові рухи по осях, що проходять уздовж найбільшої довжини еліпсоподібної головки ниж­ньої щелепи. Для більшого опускання нижньої щелепи і широкого розкриван­ня рота суглобовий диск ковзає вперед, виходячи на суглобовий горбок, тобто рух відбувається також у верхньому поверсі суглобової порожнини. Під час надто широкого розкривання рота головка нижньої щелепи може зісковзувати з суглобового горбка вперед у підскроневу ямку з виходом у скронево-нижньощелепний суглоб. Під час піднімання щелепи всі рухи здійснюються у зворот­ному напрямку.

Під час руху нижньої щелепи вперед в обох суглобах одночасно висува­ються головки вінцевих відростків разом з дисками та суглобові горбки скро­невих кісток. Основний рух відбувається у верхньому поверсі суглобової по­рожнини, зуби верхньої й нижньої щелеп весь час торкаються одні одних і ков­зають. Кожна людина має індивідуальне співвідношення форми руху в суглобі та ковзання передніх нижніх зубів по внутрішній поверхні верхніх.

Повернення нижньої щелепи назад також здійснюється переважно завдя­ки рухам у верхніх поверхах суглобових порожнин, а диски, повертаючись у нижньощелепні ямки, дають змогу зубам нижньої щелепи змикатися з верхні­ми в звичайному положенні.

Під час бічного руху нижньої щелепи однобічно висувається лише її го­ловка разом з диском та суглобовий горбок. Щелепа у такому разі зміщується своєю передньою частиною у протилежний бік. Якщо такий рух відбувається у лівому скронево-нижньощелепному суглобі, то щелепа зміщується праворуч, а суглоб з протилежного боку не є пасивним, а виконує інший рух, диск зали­шається у суглобовій ямці, але головка нижньої щелепи під ним повертається навколо вертикальної осі.

Під час руху нижньої щелепи неможливо виділити окремо кожен з описа­них вище елементів складного переміщення. З цих елементів складаються три колових рухи. Один коловий рух здійснюється тільки у сагітальній площині без зміщення нижньої щелепи вбік. Цей рух властивий для жування однорічної дитини (якщо прорізалися лише фронтальні зуби) та в старечому віці (якщо збереглися різці).

За наявності достатньої кількості зубів коловий рух у сагітальній площині відбувається лише на початку жування під час відкушування їжі. Другий коло­вий рух здійснюється у лобовій площині й складається з почергових опускань та піднімань нижньої щелепи, а також з бічних рухів. Цей рух властивий для другої фази жування — фази розчавлювання і подрібнення їжі. У прикінцевій фазі жування щелепа зміщується вперед і вбік переважно в горизонтальній площині, завдяки чому забезпечується розтирання їжі жувальними зубами. Отже, у процесі жування залежно від характеру їжі усі види рухів чергуються, доповнюючи один одного.

Деякі рухи в суглобах у комбінації з рухами язика, аерофонічними власти­востями глотки та вібрацією голосових зв'язок гортані є елементами артикуляції.


Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 27; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
НИЖНЬОЩЕЛЕПНА КІСТКА | МЯЗИ, ЩО ПІДНІМАЮТЬ НИЖНЮ ЩЕЛЕПУ
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2019 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты