Диспансеризація населення.

Комплексна система профілактики- це комплекс заходів, направлених на попередження стоматологічних захворювань, що включають всі використані на цьому етапі методи профілактики, при участі служб по охороні здоров’я, санпросвіти, і самої групи населення. Вона включає методи, направлені на попередження загальних захворювань, методи, що підвищують резистентність зубів і пародонта. Умовно їх поділяють на основні і допоміжні.

Основні методи профілактики:

- загальний раціональний режим;

збалансоване харчування:

- раціональна гігієна порожнини рота; активна санітарно-просвітня робота;

Допоміжні методи:

обробка зубів ремінералізуючими розчинами;

призначення лікувальних паст;

- усунення травматичної оклюзії;

- корегуюча гімнастика;

Загальний раціональний режим ~ це комплекс соціально-гігієнічних заходів, що впливають на правильний, гармонійний розвиток індивідуума, що протягом свого життя активно працює на благо суспільства. Сюди відносять оптимальні умови годування, харчування, дозрівання, функціонування і старіння організму у відповідності з фізіологічними особливостями людини. Режим включає індивідуальні і гігієнічні заходи (режим праці, харчування, відпочинку, особиста гігієна).

Під терміном „ збалансоване харчування” розуміють потребу в необхідних для підтримання оптимального здоров’я і працездатності кількості і пропорцій білків, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів і води. Фізіологічна потреба організму в харчових речовинах залежить від віку, статі, енергетичних затрат, стану нервової системи, умов середовища.

Раціональна гігієна це правильний догляд за порожниною рота з використанням засобів гігієни.

Усунення травматичної оклюзії Стабілізація зубів і зубних рядів, створення благоприємних умов для пародонта (пришліфовування зубів).

Комплексну профілактику слід проводити в першу чергу в жіночих консультаціях, дитячих садочках, школах, ПТУ, технікумах, вузах, заводах фабриках і в інщих організованих колективах населення на базі спеціального приміщення ( спеціалізованих класів).

Для організації комплексної системи профілактики повинні проводитися стоматологічні обстеження організованих груп - вагітних, дітей і дорослих..

Основним реєстраційним документом, що заповняється в ході первинних і вторинних оглядів є „ Карта оцінки ефективності первинної профілактики стоматологічних захворювань”.

Перед впровадженням програми профілактики в певному районі необхідно зібрати відомості:

1. Демографічні дані:

- знати чисельність населення, що проживає в даній місцевості, щорічний приріст населення ( в %), відсоток міського населення, необхідно уточнити кількість дітей у віці від 0 до 6 років і від 7 до 17 років, кількість дитячих садочків, шкіл в даній місцевості.

2. Фактори навколишнього середовища:

- кількість вживання цукру (рахується по об’ємах проданого цукру за певний період часу) , фторовавість води.

3. Стоматологічні послуги:

- кількість стоматологів, гігієністів і середнього медичного персоналу.

- число стоматологічних поліклінік., кількість хворих, що відвідують поліклініку. Критерії ефективності проведеної профілактики.

Організаційна ефективність оцінюється на рівні охоплення контингенту дітей профілактичними заходами у повному обсязі (з 1 -го року після початку цієї роботи). Медична ефективність може бути розрахована не раніше як через 2 роки після початку запровадження методу в певному колективі дітей. Оцінюєть її за такими показниками:

1) за зменшенням поширення карієсу;

2) за зниженням інтенсивності розвитку карієсу;

3) за зниженням інтенсивності розвитку проросту карієсу.

Оцінюють показники на підставі порівняння з аналогічними даними у дітей, не охоплених профілактикою( за 1 рік).

Економічний ефект розраховують за даними про вартість лікування карієсу, насамперед неускладненого. Економічні вигоди дає і зменшення обсягу лікувальної роботи завдяки зниженню карієсу, оскільки точно підібрані інтервали між оглядами в диспансеризації дозволяють своєчасно і з максимальним ефектом використовувати для кожної дитини запобіжні засоби і цим знизити приріст карієсу і його ускладнень.

Диспансеризація - це є активне спостереження за здоров’ям всього населення чи окремих контингетів, у вивченні умов праці і побуту, забезпечені збереження здоров’я, попередження захворювань шляхом проведення лікувально-профілактичних, санітарно - гігієнічних і соціальних заходів.

Диспансеризація стоматологічних хворих передбачає раннє виявлення хвороб зубів, пародонту, слизової оболонки рота, лікування і усунення причин їх виникнення ( з умовою їх праці і побуту).

Основні задачі диспансеризації:

• активне виявлення хворих;

• повне клінічне обстеження;

• проведення комплексу лікувально-оздоровчих заходів;

• динамічне спостереження за станом хворих;

• санітарно-просвітня робота;

• узагальнення даних про ефективність диспансеризації.

Диспансеризація населення включає:

1. Щомісячний медичний огляд всього населення з проведенням встановленого об’єму лабораторних і інструментальних досліджень;

2. Визначення і оцінювання стану здоров'я з метою виявлення осіб, що мають фактори ризику, які ведуть до розвитку захворювань.

3. Дообстеження потребуючих з використанням методів діагностики.

4. Виявлення захворювань на ранніх стадіях з послідуючим проведенням комплексу лікувально-оздоровчих заходів і динамічного спостереження за станом здоров’я населення.

При проведенні диспансеризації населення планується:

- підвищення рівня і якості щорічного огляду і диспансеризації з проведенням необхідних обстежень;

- розширення участі різних спеціалістів;

- розширення об’єму обстежень.

- Виявлення і усування причин, що визивають захворювання..

Виділяють два етапи диспансеризації:

1-й - відбір контингенту на диспансерне спостереження;

2 -й - власне диспансерне спостереження, що включає лікувально-оздоровчі заходи.

На першому етапі диспансеризації відбір хворих для диспансерного спостереження проводиться під час звертання хворих за стоматологічною допомогою чи в процесі медичного огляду. На першому етапі планують оглядати інвалідів, учасників ВВ війни, вагітних жінок, робітників певних професій. Після відбору проводиться їх групування в залежності від виду патології, її важкості, віку хворого, давності захворювання.

На другому етапі диспансеризації хворих поділяють на дві підгрупи:

а) ті, що отримують лікування;

б) ті, що знаходяться під наглядом.

Хворі першої підгрупи отримують повний курс комплексної терапії, другої - оглядаються профілактично ( контролюється якість чистки зубів, санації порожнини рота), при необхідності їм призначають курс лікування з метою профілактики загострення захворювання. В залежності від характеру протікання захворювання визначається кратність оглядів. На цьому етапі розширена кількість лабораторних і інструментальних обстежень, збільшена кількість спеціалістів, які беруть участь в диспансеризації Оцінюється кожний етап диспансеризації. Оцінка першого етапу складається з :

- повноти обсягу диспансеризації; своєчасністю виявлення захворювання;

- своєчасністю взяття на диспансерний огляд..

Критеріями оцінки другого етапу диспансеризації є:

- повнота проведення лікувальних і оздоровчих заходів; дотримання строків оглядів;

- процент осіб, переведених із групи активного лікування в групу спостереження.

Для аналізу ефективності диспансерного спостереження їх поділяють на 4 групи:

1 - практично здорові особи в стадії стійкої компенсації захворювань (без

стоматологічних захворювань, гінгівіти обумовлені неякісним станом порожнини рота, неякісними пломбами);

2 - хворі з легким протіканням в стадії компенсації з рідкими загостреннями;

3 - хворі з субкомпенсованим протіканням захворювання, частими загостреннями,

тимчасово недієздатні в період загострення;

4 - хворі з декомпенсованим протіканням хвороб, порушенням функцій органів і систем, обмежена працездатність.

Особи, що відносяться до першо групи підлягають спостереженню 1 раз на рік.

До другої -2 -3 рази на рік.

До третьої групи -3 -4 рази на рік.

До четвертої - щомісячно.

Переведення хворих з однієї групи в іншу проводить комісія на чолі з головним лікарем по лікувальній роботі. В кінці року на кожного диспансерного хворого складається експертиза і записується в історію хвороби.

На першому етапі диспансеризації дорослого населення проводяться огляди терапевтом, стоматологом, гігієністом зубним, акушером-гінекологом, хірургом.

На другому етапі проводяться лабораторні і інструментальні дослідження, залучення більшої кількості спеціалістів.

Важливою умовою ефективності диспансеризації є оформлення документації: наказ № 50 від січня 1988 року Основна документація:

1. Медична карта стоматологічного хворого форма № 0 43- У, де У - „усовершенствована” Заводять на кожного хворого, де вносять дані про обстеження.

2. Листок щоденного обліку роботи лікаря - стоматолога, форма 037 -У -88;

3. Зведена відомість обліку лікаря -стоматолога. Форма № 039 -У -88 заповнюється один раз в місяць.

3. Карта диспансерного обліку. Форма № 030

Гігієнічне навчання та виховання населення - одна із основних ланок первинної профілактики стоматологічних

захворювань.

Гігієнічне виховання - це система набуття корисних навиків і звичок на основі знань правил здорового способу життя і переконання в необхідності їх виконувати.

Основною частиною комплексної системи первинної профілактики стоматологічних захворювань є гігієнічне виховання населення, яке складається з двох важливих розділів :

- санітарно-просвітньої роботи;

- навчання способам гігієни ротової порожнини.

Такі заходи доцільно проводити у відведених для цього приміщеннях шкіл ( класах гігієни), дошкільних закладів чи поліклініки ( кабінет гігієни),обладнаних належним чином ( таблиці, плакати, малюнки, стенди, слайди, раковини, дзеркала, шафи для зберігання засобів гігієни і профілактики).

Санітарно-освітня робота в організованих колективах та безпосереднє навчання дітей правилам догляду за ротовою порожниною -це два основних взаємопов’язаних розділів гігієнічного виховання підростаючого покоління.

Основний напрямок санітарно-освітньої роботи - збагатити населення знаннями про здоровий спосіб життя, причини стоматологічних захворювань та про заходи щодо запобігання їм. Організувати санітарно-освітню роботу в різних дитячих колективах можна за умов знання психології та вікових особливостей організму дитини, застосування необхідних форм та методів відповідно до складу конкретного колективу. Дитячий вік є найсприятливішим періодом для закріплення гігієнічних навичок на все життя.

Принципи гігієнічного навчання і виховання:

- важлим є комплексність впливу санітарно-освітніх заходів на дитину, у забезпеченні яких повинні брати участь чотири ланки: педагогічний колектив дитячої установи, медичні працівники, що здійснюють профілактику, батьки і діти. Комплексність забезпечується такими компонентами:

а) навчання методиці гігієнічних заходів;

б) постійний контроль за якістю виконання гігієнічних рекомендацій, з

метою

перейти від умінь до навиків і сформувати у дитини гігієнічні звички

звички.

- другим принципом є систематичність і безперервність, починаючи з періоду вагітності жінки, а потім протягом життя дитини;

третій принцип - диференціювання форм в залежності від вікових особливостей дитини. Такий підхід можливий при активній участі не тільки дитячих стоматологів, але і батьків, педіатрів, медичних сестер, педагогів.

Розрізняють активні і пасивні форми санітарно-освітньої роботи.

До активних форм належать методи безпосереднього спілкування медичних працівників з населенням. Це так звані уроки здоров’я, розмови, виступи, лекції, доповіді.

Пасивні форми передбачають видання науково-популярної літератури, статей, листівок, пам’яток, плакатів, санітарних бюлетнів, проведення виставок, показ кінофільмів. Перевагою активних форм санітарно- освітньої діяльності є безпосереднє спілкування з аудиторією. У свою чергу пасивні форми вирізняються тривалим впливом, і при цьому не обов’язкова присутність медичного працівника.

Активні методи, з одного боку, дозволяють врахувати контингент слухачів, з другого боку, - визначити рівень їх первинної підготовки, ступінь засвоєння матеріалу. Під час основної розмови відбувається первинне ознайомлення дорослого населення з конкретними аспектами проблемами, а завдяки допоміжним формам роботи ( додаткові заняття,батьківські куточки) формується уявлення.

У проведенні активних форм санітарно-освітньої роботи важливо дотримуватися етапності.

Перший етап - розмови або семінари з педагогами та медичними працівниками дитячої установи, під час проведення яких висвітлюють мету, завдання, заходи з профілактики стоматологічних захворювань, пояснюють роль вихователів та медичних працівників у здійсненні її.

Другий етап активної санітарно-освітньої роботи в організованих дитячих колективах проводять у формі розмови з батьками, які повинні турбуватися про стан зубів і органів ротової порожнини своїх дітей, бути зацікавленими в проведенні профілактичних заходів.

До третього етапу активних форм санітарно-освітньої роботи належать розмови та уроки здоров’я, які проводять з урахуванням вікових особливостей дітей. Для малюків віком 2-4 роки вони мають бути у формі гри. Починаючи з 3 років і до молодшого шкільного віку { 1 -3 -й класи), у дітей переважає реакція наслідування дорослим. У цей період дуже важливим є особистий приклад членів сім’ї та показ елементів догляду за порожниною рота вихователем чи медпрацівником дитячих установ. У середніх та старших класах лекція з питань гігієнічної культури має носити науковий характер і впливати на емоції слухачів.

Пасивні форми санітарно-освітньої роботи головним чином адресовані батькам та дітям, частково - медичним працівникам дитячих установ та педагогам. У школах, дошкільних установах та поліклініках засоби наочної агітації ( стенди, плакати, санбюлетні, вітражі тощо) доцільно розташовувати в кімнатах гігієни. Отже увесь комплекс санітарно - освітніх заходів повинен бути спрямованим на збереження здоров’я населення, профілактику стоматологічних захворювань.

Подальшим важливим етапом санітарно-освітньої роботи є навчання методам гігієни ротової порожнини.

Кожний медичний працівник щомісячно 4 години робочого часу повинен використовувати для санітарно-освітньої роботи серед населення.

Санітарно-освітня робота може бути:

- індивідуальною,

- колективною масовою.