Обгрунтування прийняття оптимальних рішень в умовах ризику.

В сучасних умовах ринку необхідно підвищити роль планування, підсилити його дію на прискорення економічного розвитку підприємства. Адже план – це функція управління, категорія, яка дозволяє людині, колективу цілеспрямовано діяти в умовах, що постійно змінюються. Суспільство в усі часи вирішувало проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів і такого управління ними, яке дає змогу досягти максимального задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Планування та розрахунок бажаної чисельності споживачів є пріоритетним напрямом діяльності підприємства.

Застосовуючи економіко-математичні методи та моделі у плануванні діяльності підприємств здійснемо визначення рівня виробництва певного виду продукції, який задовольнить потреби споживачів протягом певного періоду часу. За основу візьмемо таку ситуацію, яка переважно існує на підприємствах, тобто, коли потрібно діяти в умовах певного ризику, в умовах невизначеної ситуації. В умовах, коли практично невідомою є ситуація, що склалася, доводиться шукати певні рішення, опираючись на ймовірнісні характеристики. Тобто доводиться діяти в умовах невизначеності, а саме розвязувати певні завдання оптимального пошуку. Таке завдання формулюється як задача пошуку окремого найкращого рішення наперед заданій множині допустимих рішень. Основна проблема полягає у тому, що результат від прийняття того чи іншого рішення залежить від невідомої ситуації.

Усяке рішення в умовах неповної інформації приймається з урахуванням кількісних характеристик ситуацій, в якій приймається рішення. Найбільш часто приймаються насткпні: критерії Севіджа, Гурвіца, Байеса-Лапласа, Бернуллі, Вальда та інші. Для прийняття інвестиційного рішення в умовах ризику найчастіше використовують критерій Севіджа та критерій Лапласа. Ці критерії можна використовувати по черзі, причому після обчислення їх значень з-поміж кількох варіантів доводиться довільним чином виділяти деяке остаточне рішення, що дозволяє краще проникнути в усі внутрішні звязки проблеми прийняття рішень і послабити вплив субєктивного фактора.

Отже, використовуючи критерій Лапласа, визначимо оптимальну альтернативу. Критерій Лапласа використовується у ситуаціях, при яких різниця між окремими станами системи велика, тобто наявне значене розсіювання значень, спричинене великою дисперсією. Принцип Лапласа припускає, що настання подій відбувається з рівними ймовірностями.

Для визначення оптимального обсягу виробництва шкіряного взуття у 2015 році розглянемо 5 альтернатив щодо їх виробництва на підприємстві та можливий обсяг втрат внаслідок неповної реалізації продукції серед потенційних покупців. При проведенні розрахунків будемо користуватися прогнозними даними аналітиків підприємства щодо виробництва та реалізації шкіряного взуття в 2015 році, а саме : середня ціна реалізації – 340грн / шт, середні витрати на виробництво та збут – 270грн / шт. Отже, побудуємо функцію розрахунку очікуваного валового прибутку в залежності від обсягів реалізації та виробництва продукції.

W_ij = 340 * X_i – 270* S_j,

де W_ij - очікуваний обсяг валового прибутку, тис. грн.;

X_i - обсяг реалізації продукції, шт.;

S_j - обсяг виробленої продукції, шт.

Для наглядності в табл.2.5 відобразимо проведені розрахунки.

Таблиця 2.5