Ризики в господарській діяльності суб'єктів господарювання.

Ефективне управління сучасним підприємством потребує комплексного підходу, який враховує усі можливі впливи і ризики. Управління ризиками підприємства є однією з важливих складових процесу управління підприємством.

Термін «управління ризиками» являє собою такий процес впливу на суб'єкт господарської діяльності, при якому забезпечується максимально широкий діапазон охоплення можливих ризиків їх розумне прийняття й зведення ступеня їхнього впливу на суб'єкт господарювання до мінімально можливих меж, а також розробка стратегії поведінки даного суб'єкта у випадку реалізації конкретних видів ризиків. З іншого боку, управління ризиками – це управлінська діяльність, спрямована на класифікацію, аналіз і оцінку, розробку шляхів захисту від ризику.

У своїй діяльності суб'єкт господарювання постійно наражається на ризик. Причини виникнення ризиків можуть бути різні. Це і природні катаклізми (урагани, землетруси, повені, пожежі), і соціальні потрясіння (військові конфлікти, перевороти, внутрішньополітична й економічна нестабільність), і неправомірна діяльність самого господарника чи когось іншого (крадіжки, ушкодження і знищення майна). Поняття ризику пов'язане насамперед із вибором і прийняттям управлінських рішень на різноманітних рівнях структури управління: на рівні керування народним господарством, галуззю, підгалуззю, підприємством або його структурним підрозділом. Ризик слід вважати невід'ємною частиною господарської діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форми власності. Як економічна категорія ризик означає імовірність виникнення непередбачуваних втрат (зменшення або повна втрата прибутку, недоотримання запланованих доходів, виникнен-ня непередбачуваних витрат, втрата частини доходів або всього власного ка-піталу) в ситуації невизначеності умов фінансово-господарської діяльності.

Господарський ризик - це ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів та послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими і фінансовими операціями, комерцією, а також здійсненням науково-технічних проектів [6].

Господарський ризик виконує в підприємницькій діяльності певні функції:

Інноваційну функцію господарський ризик виконує, стимулюючи пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємством. У міжнародній господарській практиці вже є досвід інноваційного ризикового господарювання. Більшість фірм, компаній досягають успіху, стають конкурентноздатними завдяки інноваційній економічній діяльності, яка завжди пов’язана з ризиком.

Регулятивна функція виявляється в тому, що спроможність ризикувати один з шляхів успішної діяльності в ринковій економіці. Однак ризик може стати проявом авантюризму, суб’єктивізму, якщо рішення приймається в умовах неповної інформації. У цьому випадку ризик виступає у вигляді дестабілізуючого фактора.

Захисна функція ризику виявляється в тому, що якщо для господарника ризик - природний стан, то нормальним повинно бути і терпиме ставлення до невдач. Заповзятливим господарникам потрібний спеціальний захист, правові, політичні й економічні гарантії, що виключають в разі невдачі покарання і стимулюють виправданий ризик. Ймовірність помилки слід розцінювати як невід’ємний атрибут самостійності, а не як результат непрофесійної неспроможності. Мається на увазі помилка, що виявляється такою внаслідок ризику, який себе не виправдав, хоч і був розрахований.

Аналітична функція господарського ризику пов’язана з тим, що наяв-ність ризику припускає необхідність вибору одного з можливих варіантів рішень, у зв’язку з чим суб'єкт господарювання у процесі прийняття рішення аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні й найменш ризикові. У залежності від конкретного змісту ризикової ситуації альтернативність має різний ступінь складності і вирішується різними засобами.

Підприємець, працюючи на ринку, повинен не відмовляться від ризику взагалі, а вибирати ризикові рішення на основі об’єктивних критеріїв.

Будь-яка господарська діяльність пов’язана з витратами. При несприятливому збігу обставин ці витрати можуть збільшуватись, тобто з’являються додаткові витрати. Це може призвести до зниження прибутку, доходу в порівнянні з очікуваними величинами. Саме відхилення фактичних даних показника прибутку від прогнозованого характеризує ступінь ризику. Це відхилення показників прибутку характеризує втрати або збитки підприємства.

Таким чином, ризик є вартісним виразом імовірної події, що призведе до втрат [ 24].

Втрати, що мають місце в господарській діяльності оцінюються при аналізі ризику їх розміром та ймовірністю появи. У теорії господарського ризику ці втрати класифікують на п’ять видів:

1. Матеріальні втрати мають місце у випадках, не передбачених підприємницьким проектом, у вигляді додаткових затрат чи прямих втрат обладнання, майна, продукції, сировини, енергії та ін. Кожний вид матеріальних втрат оцінюють у фізичних одиницях маси, обсягу, площі, довжини або в штуках. Загальну величину матеріальних витрат оцінюють у вартісному вираженні. Для цього втрати у фізичних одиницях переводять у вартісне вимірювання, помножуючи їх на ціну одиниці відповідного матеріального виду ресурсу.

2. Трудові втрати - це втрати робочого часу, зумовлені випадковими, непередбачуваними обставинами. Їх вимірюють у людино-годинах, людино-днях або просто годинах робочого часу та переводять у вартісне вираження, помножуючи, наприклад, людино-години на вартість одного часу.

3. Фінансові втрати мають місце при наявності прямих грошових збитків, які пов’язані з перевитратою грошей, непередбачуваними виплатами, штрафами, сплатою додаткових податків, втратою цінних паперів. Фінансові втрати виявляються під час недоодержання грошей з тих джерел, звідки вони повинні були надійти. Особливий вид грошових збитків пов’язаний з інфляцією, зміною валютного курсу національної валюти. Поряд з безповоротними можуть мати місце тимчасові втрати, зумовлені заморожуванням рахунків, несвоєчасною видачею коштів, відстрочкою виплати боргів.

4. Втрати часу існують тоді, коли процес господарської діяльності йде повільніше, ніж було намічено. Пряма оцінка таких втрат здійснюється в годинах, днях, тижнях, місяцях затримки в одержанні запланованого результату. Щоб перевести оцінку втрат часу у вартісне вимірювання, необхідно встановити, до яких втрат прибутку від господарської діяльності здатні призвести випадкові втрати часу.

5. Спеціальні види втрат виявляються у вигляді заподіяння шкоди здоров’ю і життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємства, а також внаслідок інших подій, що мають несприятливі соціальні та морально-психологічні наслідки. Спеціальні види втрат важко оцінюються в кількісному і тим більше у вартісному вираженні.

Господарська діяльність завжди обтяжена ризиком. Він може бути меншим чи більшим, але зовсім уникнути його неможливо. Середовище діяльності господарюючих суб’єктів все більше стає ринковим, що вносить додаткові елементи невизначеності, розширює межі ризикованих ситуацій. За цих умов виникає невпевненість щодо отримання кінцевого результату, а, отже, зростає і ступінь ризику.

Господарюючі суб¢єкти, що в процесі свого функціонування відчувають вплив різних видів ризиків, можуть управляти ризиками, тобто прогнозувати настання ризикової події і вживати заходи щодо зниження ступеня ризику.

Ефективність організації управління ризиками залежить від ідентифікації їх місцеположення у загальній системі класифікації. Найчастіше класифікація ризиків проводиться за такими ознаками:

За рівнем виникнення ризики можуть бути:

- глобальні ризики, що виникають в економіці декількох країн або всього світового співтовариства, впливаючи на діяльність господарюючих суб¢єктів цих країн. Найбільш часто ці ризики можуть бути представлені геополітичними ризиками (наприклад, зміна світової рівноваги, глобальні екологічні й демографічні проблеми);

- країнові, що виникають на макрорівні і впливають на всі господарюючі суб¢єкти країни. Вони пов¢язані перш за все зі змінами в політиці, законодавстві, кредитуванні, податковому законодавстві;

- регіональні, що виникають через наявність специфіки розвитку та управління окремими регіонами в країні. Цей ризик особливо притаманний монопродуктивним районам країни (наприклад, з перевагою воєнної промисловості, важкої індустрії, які особливо реагують на економічні кризи в країні);

- міжгалузеві, наявність яких обумовлена впливом та залежністю окремих галузей і сфер економічної діяльності між собою;

- галузеві, що виникають у цілої групи підприємств однієї галузі, і, звичайно, впливають на всю галузь. Цей ризик пов¢язаний зі зміною стану справ в окремій галузі економіки, зі специфікою окремих галузей. Так, усі галузі промисловості проходять стадії народження, зростання, розвитку та занепаду. Наприклад, в ряді країн у стадії зростання та розвитку зараз знаходяться, зокрема, електроніка, інформаційні послуги, науковомісткі галузі, у стадії занепаду – залізничний транспорт, металургія тощо;

- ризики, що виникають на мікрорівні, тобто безпосередньо на підприємстві або у приватних осіб. Ці ризики схожі з галузевими і в більшості похідні від них.

За причинами виникнення:

- ризик, викликаний невизначеністю майбутнього, тобто тією звичайною невизначеністю, що характерна для функціонування усіх суб¢єктів ринку, як наслідок цього, складністю у прогнозуванні їх поведінки. Невизначеність майбутнього може бути викликана як невизначеністю у функціонуванні економічної системи самого підприємства або його ближнього оточення (наприклад, партнерів), так й невизначеністю навколишнього середовища (наприклад, економіки країни у цілому);

- ризик, викликаний недостачею інформації для прийняття рішень, що пов¢язаний з об¢єктивною неможливістю обліку й розгляду усіх параметрів, які необхідні для прийняття виробничо–господарських рішень;

- ризик, що викликаний особистими суб¢єктивними факторами групи, що аналізує ризик (їх особистим розумінням аналізованих процесів, рівнем кваліфікації, співвідношенням кількості часу, що потрібний для якісного й всебічного аналізу, та відведеним для цього часом і т. ін.).

За сферою виникнення ризики розподіляються на зовнішні й внутрішні.

Джерело виникнення зовнішніх ризиків знаходиться у зовнішньому середовищі (по відношенню до підприємства). Підприємство не може впливати на них, але може передбачити й урахувати їх у своїй діяльності. Таким чином, до зовнішніх відносяться ризики, що безпосередньо не пов¢язані з діяльністю підприємства. Мова тут йде про непередбачені зміни законодавства, що регулює господарську діяльність, нестійкість політичного режиму у країні діяльності та інші ситуації, що призводять до втрат.

Джерело внутрішніх ризиків – саме підприємство або підприємець. Вони виникають у випадках неефективного менеджменту, помилкової маркетингової політики, а також як наслідок внутрішньофірмових зловживань. Основними серед внутрішніх виступають кадрові ризики, що пов¢язані з професійним рівнем та рисами характеру співробітників підприємства.

За ступенем системності виділяють:

- систематичні ризики – це ризики, притаманні тій чи іншій сфері підприємницької діяльності. Так, в інвестиційній діяльності систематичний ризик пов¢язаний з мінливістю цін на акції певної компанії, що викликана загальноринковими коливаннями цін. Він поєднує ризик зміни відсоткових ставок, ризик падіння загальноринкових цін та ризик інфляції. Систематичні ризики обов¢язково існують в економіці, їх можна передбачити й оцінити, але важко знизити їх ступінь. Таким чином, вони являють собою атрибут діяльності будь-якого господарського суб¢єкта. Однак досягти того, щоб підприємство у своїй діяльності мало зіткнення тільки з цими ризиками, не завжди можливо через цілий ряд обмежень як об¢єктивного, так і суб¢єктивного характеру (ресурсні обмеження, суб¢єктивність інформації, що використовується при складанні прогнозів і т. ін.). Тому в більшості випадків підприємства приймають на себе не тільки систематичні ризики, що притаманні сфері діяльності підприємства, а й несистематичні ризики;

- несистематичні або специфічні ризики – це ризики, що пов¢язані з придбанням підприємницького прибутку від конкретної операції у даній сфері діяльності. Наприклад, несистематичний ризик певної інвестиції не залежить від стану ринку і є специфічним щодо конкретного підприємства. Цей ризик включає в себе галузевий та фінансовий ризики. Несистематичні ризики притаманні конкретній підприємницькій операції або угоди, тому ступінь їх впливу на діяльність підприємства може бути зведений до мінімуму.

За сферою походження виділяють ризики:

- адміністративно-законодавчі, що виникають у випадку реалізації незапланованих адміністративних обмежень господарської діяльності ринкових суб’єктів, а також змін у законодавстві (зростання податкових ставок, заборона заняття окремими видами діяльності ринкових суб’єктів і т.ін.) Ці ризики, як правило, пов'язані з низькою якістю законодавчих актів й несподіваними змінами в законодавстві;

- природно–екологічні – виникають внаслідок залежності людини і в цілому суспільного виробництва від природно – кліматичних умов (наприклад, більша за звичайну кількість опадів може призвести до зниження врожаю сільськогосподарських культур і т. ін.), а також зворотнього зв’язку між суспільними виробництвом та навколишнім середовищем (несприятливий вплив шкідливих виробництв на здоров’ я людини і т. п.);

- виробничні – пов’язані з виробництвом продукції, товарів та послуг, здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності, у процесі якої підприємства можуть зіткнутися з проблемами неадекватного використання сировини, збільшенням собівартості, втрат робочого часу, застосуванням нових методів виробництва;

- фінансові, що виникають на ринку фінансових ресурсів тобто сукупності кредитного, фінансового й ринку цінних паперів;

- інфляційні - це ризик того, що при зростанні інфляції грошові доходи знецінюються з точки зору реальної купівельної спроможності швидше, ніж ростуть;

- дефляційні – це ризик того, що при зростати дефляції відбувається падіння рівня цін - погіршення економічних умов підприємництва і зниження доходів;

- валютні – небезпека валютних втрат, зв'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти по відношенню до іншої, при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних та інших валютних операцій;

- ризик ліквідності – ризик, пов’язаний з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів через зміну їхньої якості і споживчої вартості;

- інвестиційні ризики - обумовлені невизначеністю, непередбаченими обставинами в інвестиційній сфері. Інвестиційна діяльність у всіх її формах та видах обтяжена ризиком, ступінь якого посилюється з переходом до ринкової економіки. Зростання ступеня ризику за сучасних умов пов’язане зі зростаючою невизначеністю та швидкими змінами в економічній ситуації в країні в цілому і на інвестиційному ринку зокрема розширюються пропозиції для інвестування приватизованих об’єктів, з’являються нові елементи і фінансові інструменти;

- кредитні ризик – це небезпека несплати позичальником основного боргу й процентів, що призначаються кредитору. До кредитного ризику належить також ризик такої події, коли емітент, що випустив боргові цінні папери стає неспроможним виплатити проценти по них або основну суму боргу [3,6,31];

- демографічні ризики виникають внаслідок зміни демографічної ситуації. Особливістю їх є те, що вони можуть існувати як у формі самостійних ризиків, так і бути причинами для виникнення інших ризиків ( наприклад, зниження, тривалості життя населення може бути наслідком виникнення такого ризику, що пов’язаний з реалізацією продукції підприємств, яке орієнтується на населення похилого віку, і т. ін.);

- соціально-політичні ризики – походження їх базується на можливості виникнення непередбачених ситуацій у випадку зміни державою її політичного курсу, пріоритетних напрямків діяльності уряду, а також можливого введення в дію незапланованих раніше соціальних програм або інших дій, які в основі свого походження мають соціальну сферу (наприклад, страйки, зміни психологічного настрою в суспільстві і т. ін.).Урахування цього виду ризику особливо важливе у країнах з нестійким законодавством, відсутністю традицій та культури підприємництва;

- інноваційні ризики, що виникають через невизначеність в інноваційній сфері, починаючи з вироблення інноваційної ідеї, втілення її у продукт або технології і закінчуючи реалізацією продукту на ринку.Таким чином, інноваційний ризик – це ймовірність втрат, що виникають при вкладенні підприємством засобів у виробництво нових товарів та послуг, які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку;

- комерційні ризики, що виникають у процесі реалізації товарів та послуг, що вироблені або придбані підприємством. Комерційний ризик вміщує в себе ризик, пов`язаний з реалізацією товару (послуг) на ринку, з транспортуванням товару,з прийманням товару (послуг) покупцем, з платоспроможністю покупця, ризик форс-мажорних обставин;

- геополітичні ризики - ризики глобального характеру (світова міграція робочої сили, виникнення хвороб, що загрожують життю людства);

- технічні ризики - ризики, що визначаються ступенем організації виробництва, проведенням регулярної профілактики обладнання, заходів безпеки, можливістю проведення ремонту при можливих поломках обладнання власними силами підприємства. Ці ризики виникають тому, що ефективна підприємницька діяльність, як правило, пов`язана із засвоєнням техніки й технології, пошуком резервів підвищення інтенсивності виробництва. Однак впровадження нової техніки й технології призводить до небезпеки технологічних катастроф, що завдають значної шкоди природі, людям, виробництву. Технічні ризики відносять до групи внутрішніх, оскільки підприємство або окремий підприємець може на них безпосередньо впливати, і виникнення їх, як правило, залежить від діяльності самого підприємства.

В залежності від суб`єкта, що аналізує ризик і приймає рішення про поведінку підприємства у випадку його виникнення виділяють:

- групу ризиків індивідуального рішення, коли аналіз (рішення) проводиться (приймається) однією людиною (директором підприємства, його власником);

- групу ризиків колективного рішення, коли аналіз або рішення приймається групою осіб (рада директорів, група експертів і т.ін.).

За можливістю прогнозування ризики можуть бути:

- ризики, що прогнозуються -- це ризики, виникнення яких піддається прогнозу. Цей прогноз може розроблятися за допомогою різних методів, які вивчає наука "прогностика";

- ризики, що тільки частково прогнозуються (форс-мажорні ризики), – це ризики, що виникають внаслідок здійснення форс-мажорних подій, тобто тих подій або надзвичайних обставин, які не можуть бути повністю передбачені або яких не можна запобігти якимись засобами, що є перешкодою, які не подолаєш (наприклад, стихійні лиха, катастрофи).Їх часткова непрогнозованість виступає наслідком низького ступеня ймовірності при визначенні можливості їх здійснення, що, в свою чергу, є результатом обмеженості інформації та знань людини, які необхідні для побудови прогнозів.

Описана узагальнена класифікація є умовною, тому що провести жорстку межу між окремими видами ризиків важко. Багато ризиків між собою взаємозв`язані. Зміни в одному з них викликають зміни у другому. Але всі вони впливають на результати діяльності підприємства і вимагають їх урахування для його успішної діяльності. Метою будь-якої підприємницької діяльності є здобуття максимальних доходів при мінімальних витратах капіталу в умовах конкурентної боротьби.

Одним із найважливіших функціональних завдань управління фінансами суб'єкта господарювання являється управління ризиками, що забезпечується створенням та реалізацією певної моделі управління ризиками як відокремленого функціонально-організаційного блоку фінансового менеджменту. Управління ризиками це специфічний функціонально - організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту на підприємстві, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію ризиків при здійсненні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику господарської діяльності суб'єкта господарювання в ринковому середовищі. Виходячи з наведеного вище визначення управління ризиками суб'єкта господарювання можна обгрунтувати основні положення формування моделі управління ризиками:

- структурування моделі управління ризиками субєкта здійснюється виключно на основі особливостей господарської діяльності конкретного підприємства, його статутних цілей із відповідним врахуванням теоретико-методологічних основ;

- управління ризиками суб'єкта господарювання здійснюється на основі системоутворюючій сукупності кількісних показників відповідно до системи цілей та завдань моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання;

- вхідна первинна інформація, необхідна для управління ризиками, має бути повною та достовірною і включати, зокрема, якісні параметрів та кількісні показники, що характеризують основні фактори формування ризиків;

- цільові показники управління ризиками повинні бути приведені до співставних одиниць виміру, що забезпечує можливість їх аналітичної обробки, а також формування тренду їх зміни;

- кожен із сукупності показників та коефіцієнтів, яка використовується моделлю фінансовими ризиками суб'єкта господарювання з метою фінансово-математичного моделювання цільових параметрів, має бути максимально інформативним;

- обов'язкове обґрунтування вибору методів статистичного, математичного та аналітичного моделювання з метою забезпечення адекватності виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації ризиків;

- формування якісних та кількісних параметрів виявлення, ідентифікації та оцінки ризиків суб'єкта господарювання у плановому періоді в рамках здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності відповідно до усталеної сукупності визначених напрямків спостереження, а також обґрунтування на їх основі узагальнюючих показників моделі управління ризиками;

- обґрунтування, затвердження, реалізація та контроль за реалізацією методів, форм та технологій нейтралізації виявлених ризиків в рамках здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Структурування моделі управління ризиками суб'єкта господарювання здійснюється, як правило, відповідно до основних функціонально-організаційних завдань, що ставляться перед такою моделлю, так, модель управління ризиками спрямована на наступних завдань:

- виявлення ризиків - реалізується у формі детального аналізу кожної окремої господарської операції в межах операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання, виявлення альтернативних сценаріїв її розвитку та обґрунтування ймовірності відхилення від планового сценарії із формування відповідних наслідків для підприємства;

- ідентифікація ризику - передбачає дослідження сукупності якісних параметрів виявленого ризику, зокрема, джерела його формування, форми, виду, та факторів їх формування;

- оцінка ризиків - здійснюється у формі фінансове - математичного дослідження ідентифікованих ризиків суб'єкта господарювання із використанням відповідних кількісних методів з метою встановлення абсолютних та відносних величин, що характеризують базові кількісні параметри такого ризику на основі усталеної сукупності відповідних показників;

- нейтралізація ризиків - здійснюється шляхом прийняття управлінсь-ких рішень щодо реалізації превентивних заходів фінансового, організаційно-го або правового характеру з метою забезпечення ефективності господар-ської операції суб'єкта господарювання, і може включати, зокрема, уникнен-ня ризику, страхування, диверсифікація та хеджування.