Туристично-рекреаційний потенціал території

Рекреаційні ресурси - сукупність природних та антропогенних об'єктів і явищ, що їх можна використовувати для відпочинку, лікування й туризму. Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, об'єкти і явища природи, їхні компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території.

Поняття "рекреаційні ресурси" є набагато ширшим від поняття "туристичні ресурси", оскільки включає в себе компоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потреби споживачів. [2, ст.48]

Загальний обсяг рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливості клімату і ландшафтів. До основних видів рекреаційних ресурсів належать: узбережжя теплих морів; береги річок, озер і водосховищ; лісові та лучні масиви; передгір'я та гірські країни; міста - столичні та історичні центри; міста-курорти або курортні місцевості; релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів; давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.

На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно сильно впливає екологічний стан території - чистота або забруднення вод, повітря, ґрунтів, порядок чи безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни. [2]

Серед рекреаційних ресурсів, особливо велика роль і значення, природних рекреаційних ресурсів. Їх класифікація, запропонована Стафійчуком В.І. :

1) кліматичні;

2) геоморфологічні;

3) гідрологічні;

4) гідромінеральні;

5) грунтово-рослинні;

6) фауністичні.

§ Кліматичні рекреаційні ресурси - представляють собою метеорологічні елементи або їх поєднання, які мають медико-біологічні властивості та використовуються в процесі рекреації.

Цей вид рекреаційних ресурсів - основний. Певні типи клімату сприяють ефективному підвищенню фізичних і духовних сил людини як самі по собі, так і в поєднанні з іншими природними ресурсами, які можуть бути віднесені до рекреаційних в даному регіоні.

§ Геоморфологічні рекреаційні ресурси представляють собою поєднання елементів, форм і типів рельєфу, що мають різний генезис, вік та еволюцію, що володіють науковими, медико-біологічними та психолого-естетичними цінностями та використовуються для задоволення потреб людей у рекреації.

Умови рекреаційної діяльності багато в чому визначаються особливостями рельєфу. Характер рельєфу впливає на багато видів рекреаційної діяльності, визначає естетичні властивості пейзажів, умови сонячного освітлення, можливості будівництва. Кожному типу рельєфу відповідає певний тип рекреаційної спеціалізації. Для лікувально-оздоровчого відпочинку як функціонально, так і естетично найбільш сприятлива пересічена місцевість, але з незначними перевищеннями. Тому, як правило, лікувально-оздоровчі установи розташовуються або на рівнинних територіях, або у передгірній (200-400 м.) чи високогірних (400-1000 м.) частині.

§ Гідрологічні рекреаційні ресурси включають всі типи поверхневих і підземних вод, які мають наукову, естетично-психологічну, медико-біологічну цінність і використовуються для задоволення потреб людей у рекреації.

З точки зору економічного використання гідрологічні рекреаційні ресурси можуть бути технологічно обов'язковими (гідромінеральні або морські води) та можуть сприяти рекреаційному процесу (прісна питна вода).

У свою чергу технологічно обов'язкові гідрологічні ресурси можуть втягуватися в процес рекреаційної діяльності різним чином:

1) як елемент атрактивності, сприймається зоровим апаратом – морські та річкові пейзажі, екскурсійні водні об'єкти - водоспади;

2) використовуватися без прямого їх витрачання - морські і річкові купання, в результаті чого гідрологічні рекреаційні ресурси піддаються впливу, зміні і навіть деградації;

3) безпосередньо витрачатися, наприклад, гідромінеральні ресурси.

§ Гідромінеральні і гідротермальні рекреаційні ресурси, будучи ресурсами надр, є вичерпними і невідновними. Зазвичай вони розташовані в глибинних шарах літосфери і мають обмежене число виходів на поверхню Землі. Тому порушення гідрологічного режиму району виходу цих вод на поверхню призводить до того, що вони йдуть у глибину земної кори. Джерела виснажуються і втрачають економічну значимість.

До водних об'єктів, які становлять інтерес для рекреаційної діяльності, належать моря, великі і малі річки, озера, штучні водойми - від великих водоймищ, побудованих на річках, до ставків і заповнених водою кар'єрів.

Гідромінеральні ресурси є одними з основних природних лікувальних факторів, що використовуються в санаторно-курортній практиці. До них відносяться мінеральні води і лікувальні грязі. Мінеральні води являють собою складні розчини, в яких компоненти знаходяться у вигляді іонів, незв'язаних молекул, колоїдних частинок і розчинених газів та є одним з найважливіших факторів лікувальної рекреації.

Мінеральні води поділяються:

· за складом:

Група А: мінеральні води без специфічних компонентів та властивостей. Їхня лікувальна дія зумовлена іонним складом та загальною мінералізацією, азот та метан містяться у них у розчиненому стані в умовах атмосферного тиску тільки у незначних кількостях. Води цієї групи виведені на земну поверхню свердловинами, вивчені та використовуються на курортах Миргорода (Полтавська область), Куяльнику (Одеська область), Трускавця (Львівська область), Феодосії (Крим), Очакова (Миколаївська область) та інших.

Група Б: вуглекислі. Їх лікувальна дія зумовлена наявністю у великих кількостях розчиненого вуглекислого газу, який становить 95-100% газів, а також іонним складом та загальною мінералізацією. Вони є дуже цінними у лікувальному відношенні. Найбільше відомих джерел цих вод зосереджено в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатті

Група В: сірководневі або сульфідні. Фізіологічна та лікувальна дія зумовлена наявністю сульфідів. Сірководневі води пов’язані з нафтогазовими відкладами. Такими районами є Прикарпаття і Крим.

Група Г: залізисті, миш’яковисті або миш’якові з високим вмістом марганцю, міді, алюмінію. Лікувальна дія зумовлена одним або декількома з перелічених фармакологічно-активних компонентів. В Україні ці рідкісні води вивчені та використовуються у санаторіях Закарпаття.

Група Д: бромні, йодні та з високим вмістом органічних речовин. Виділено 2 типи мінеральних вод з високим вмістом органічних речовин. Води з високим вмістом органічних речовин виявлені на Прикарпатті. Це два родовища типу “Нафтуся” – у Трускавці, Східниці (Львівська область) та Березівські мінеральні води (Харківська область). Бромні підземні води виявлені в Карпатах, Криму, де вони використовуються як для ванн, так і для внутрішнього вживання. Терапевтичні властивості цих вод визначаються іоннодольовим складом або іншими біологічно активними компонентами. Група Е: родонові (радіоактивні) води. Основну їх масу становлять хлоридні киснево-азотні слабо-мінералізовані води неглибокої циркуляції атмосферного походження, що формуються у зонах порід тектонічного походження (Житомирська, Вінницька, Кіровоградська, Хмельницька, Київська області). [1, ст.247]

· за ступенем мінералізації: води питна, води бальнеологічного призначення.

Лікувальні грязі. В Україні є значні запаси лікувальних грязей. Вони тут відомі з давніх часів. До них відносяться різні за походженням природні утворення (відкладення боліт, озер та морських заток), які складаються з води, мінеральних та органічних речовин і являють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу з певними тепловими та іншими фізично-хімічними властивостями. За прийнятою класифікацію, лікувальні грязі поділяються на торфові (прісноводні, мінеральні), мулисті (сапропелі, сульфідні, мінеральні, глинисті) та псевдовулканічні (сопкові та гідротермальні). Вони застосовуються для загальних і місцевих аплікацій, грязеводних ванн, а також у поєднанні з електропроцедурами.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення, в яких діє 7 торф’яних, 10 сульфідних родовищ.

Значні поклади лікувальних торф’яних грязей є у Львівській, Івано-Франківській та інших областях. Серед намульно-сульфідних грязей, що експлуатуються, значними запасами лікувальної сировини виділяються Куяльницьке, Шабалайське в Одеській області, Чокракське родовище в Криму.

Морські рекреаційні ресурси. Пляжні ресурси зосереджені у приморських територіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та у Криму. Рекреаційна цінність морського узбережжя визначається поєднанням сприятливих кліматично-бальнеологічних та ландшафтних ресурсів. Для рекреації можна використовувати близько 1500 км морського берега різного типу. [1]

· Ґрунтові рекреаційні ресурси - це різноманітність типів ґрунтів регіонів рекреаційної спеціалізації, через які відбувається обмін речовиною і енергією між літосферою, атмосферою і гідросферою і які формують фізико-хімічні, фауністичні та флористичні та комплексно-природні рекреаційні ресурси. Це опосередкований ресурс, який сприяє створенню і розвитку рекреаційного сектору економіки.

Значення рослинного покриву в якості рекреаційного ресурсу дуже велике, тому що з ним пов'язаний оздоровчий вплив ландшафту завдяки іонізаційним і фітонцидним властивостям рослин. Особливо велика роль лісів, так як саме лісові масиви сприяють підвищенню вмісту кисню в повітрі і його іонізації (процес утворення іонів у повітряному середовищі, який надає очищувальних вплив на організм людини).

Фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їх водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.

Площа українських лісів державного значення становить 6,9 мільйони гектарів, а тих, що можуть використовуватися для рекреаційної діяльності - 4 мільйони гектарів. Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце займають гори. Різноманітність природних ландшафтів, наявність екстремальних, сприятливих і комфортних умов створюють передумови для розвитку різних видів рекреаційної діяльності, від спортивних і оздоровчих до санаторно-лікувальних.

§ Флористичні рекреаційні ресурси об'єднують все розмаїття рослинного світу, що володіє лікувальними властивостями, науковими, науково-пізнавальними, природно-естетичними рекреаційними та медико-біологічними цінностями і бере участь в процесі відновлення духовних і фізичних сил людини.

Об'єднуючись в рекреаційному комплексі з іншими рекреаційними ресурсами, вони створюють високу ступінь атрактивності будь-якого ландшафту. Залучення лісових ресурсів у процес рекреаційної діяльності може бути різним за характером:

1) сприйматися візуально - пейзажі, екскурсійні об'єкти;

2) використовуватися без прямого їх витрачання, наприклад екскурсії в ліс, в гори;

3) Безпосередньо витрачатися, наприклад, збір ягід, грибів, горіхів.

§ Фауністичні рекреаційні ресурси - це природні ресурси, які об'єднують всі різноманітність тваринного світу, що володіє науковою, науково-пізнавальною, природно-естетичною та медико-біологічною цінністю і використовуються в процесі відновлення духовних і фізичних сил людини, його працездатності. Фауністичні рекреаційні ресурси відносяться до відновлюваних, так як вони мають здатність до самовідновлення. Вони виступають одночасно і технологічно обов'язковими ресурсами, безпосередньо беручи участь у процесі відновлення духовних і фізичних сил людини, і які сприяють рекреаційного процесу, формуючи грунтові та комплексні рекреаційні ресурси. [10]

Як ми бачимо, Україна має чималий туристично-рекреаційний потенціал, адже уся територія держави характеризується виключно сприятливими умовами та наявністю різноманітних рекреаційних ресурсів для відпочинку і лікування населення, проведення різних видів туристичної діяльності.