Основні форми виходу на зарубіжні ринки

Відомий американський спеціаліст у сфері міжнародного менеджменту Ф.Рут запропонував деталізований перелік екстернальних (зовнішних) та інтернальних (внутрішніх) чинників, що впливають на вибір форми виходу на зарубіжні ринки.

Найважливіші екстернальні чинники такі:

1) ринкові чинники зарубіжної країни: розмір ринку та перспективи росту, конкурентна структура тощо;

2) середовищні чинники зарубіжної країни: політичні, економічні та соціально-культурні характеристики, зокрема урядова політика щодо прямих зарубіжних інвестицій; географічна відстань; економічне зростання, зовнішні зв’язки країни і т.ін.;

3) виробничі чинники зарубіжної країни: наявність, якість та вартість сировини, робочої сили, а також ступінь розвитку інфраструктури (транспорт, комунікації тощо);

4) чинники країни базування: розмір ринку, вартість виробництва, умови конкуренції, рівень урядової підтримки міжнародного бізнесу і т.ін.

Серед інтернальних чинників, що найбільше впливають на вибір форми зарубіжної діяльності, виділяються дві основні групи:

1) продуктові—ступінь диференціації продукту, гарантійне та після гарантійне обслуговування, технологічний рівень, потенціал глобальної стандартизації і т.ін.;

2) ресурсні — управлінські, інвестиційні і технологічні ресурси, виробничий та маркетинговий досвід; оцінка важливості зарубіжної діяльності, яку дає вищий менеджмент фірми.

Названі щойно чинники, а також їх вплив на вибір фірмою тієї чи іншої форми виходу на закордонні ринки (експорт, ліцензуваня, інвестиційна діяльність — відкриття власних виробничих філій, організація спільних підприємств) ілюструє табл. 2.

Таблиця 2