Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Визначення та економічне значення лізингу




Тема 10. ЛІЗИНГ

 

 

Сучасне розуміння лізингу виходить із класичних принципів римського права про розмежування понять власник та користувач майна. Виникнення та існування його в якості особливого виду бізнесу основане саме на можливості розподілу компонентів власності на дві складові: 1) користування річчю, тобто використання її за призначенням з метою отримання доходу та інших вигод; 2) те саме право власності як правове панування особи над об'єктом власності. Багатовіковий досвід свідчить, що багатство полягає не просто у володінні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні.

Звідси випливає, що лізинг — це спосіб реалізації відносин власності, який відображає стан виробничих сил та виробничих відносин, з якими він перебуває у тісному взаємозв'язку.

В основі лізингової операції лежать правові відносини з передання майна в тимчасове користування, проте характеристика лізингу цим не вичерпується.

Як один з видів ринкових процесів, лізинг включає три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торговельні.

Лізинг (визначено Законом України «Про лізинг») — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

У Законі України «Про лізинг» передбачено, що лізингодавець зобов'язується придбати майно у власність за дорученням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна.

Даний Закон визначає три суб'єкти лізингової операції:

• лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності, зокрема, і банківська або небанківська фінансова установа, що передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

• лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

• постачальник-продавець лізингового майна — суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Об'єктом лізингу (згідно з чинним законодавством України) може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передання його в лізинг (основними фондами виробничого і невиробничого призначення є: будинки, споруди, машини і устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів).

Лізинг можна вважати різновидом оренди, так званою посередницькою орендою, що забезпечує інвестування виробничих основних фондів за посередництва лізингової фірми.

Лізингова фірма (лізингодавець) придбаває майно не для власного користування, а з метою надання його на визначених умовах в користування іншій особі і отримання з цього прибутку.

Об'єктом лізингу не можуть бути: земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені підрозділи.

Функції лізингу полягають у такому:

• забезпечує оновлення та модернізацію основних фондів завдяки залученню додаткових інвестицій;

• поліпшує матеріально-технічне забезпечення виробництва сучасними засобами праці;

• розширює можливості виробників зі збуту машин та устаткування;

• є інструментом активного маркетингу;

• сприяє ефективнішому використанню основних фондів, підвищенню конкурентоспроможності підприємства.

Привабливість лізингу для підприємств полягає у можливості отримати необхідне для господарської діяльності майно за відсутності достатніх коштів для його купівлі та на умовах, вигідніших, ніж за договором купівлі-продажу.

Переваги лізингу над безпосередньою купівлею полягають у такому: якщо підприємство закуповує необхідне устаткування за рахунок власних коштів та довгострокових банківських кредитів, то фінансує це з фонду розвитку, що формується з прибутку після його оподаткування в установленому законом порядку та сплачує податок на додану вартість із купівлі-продажу. При отриманні устаткування в лізинг лізингові платежі, сплачувані орендарем, входять до собівартості продукції, яку він випускає, чи послуг, які надає, а після повної сплати вартості об'єкта лізингу орендар, як правило, стає його власником. Кошти, що витрачаються на орендні платежі та викуп орендованого устаткування, формуються з прибутку підприємства до його оподаткування.

Вигода лізингодавця полягає в тому, що він отримує повне відшкодування усіх витрат, пов'язаних зі здійсненням лізингової операції, і формує прибуток не менший, ніж від інших операцій.

Недоліком лізингу можна вважати ризик швидкого морального старіння лізингового майна з тривалими термінами використання унаслідок науково-технічного прогресу, а також його знецінення під впливом інфляції.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 93; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты