Класифікаційна характеристика видів і форм лізингу

До основних класифікаційних ознак лізингових угод належать; склад учасників угоди, об'єкт лізингу, послуги з обслуговування майна, рівень окупності об'єкта лізингу, термін використання майна і пов'язана з ним амортизація, характер лізингових платежів, тип майна, що передається в лізинг, сектор ринку, де здійснюються операції, тощо.

До базисних класифікаційних ознак лізингових угод, які зумовлюють їх концептуальний зміст, належать: рівень окупності об'єкта лізингу та належність права власності на майно після завершення терміну лізингу.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів: фінансовий і оперативний.

За формою здійснення лізинг буває зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Фінансовий лізинг — це вид цивільно-правових відносин, визначених договором фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується придбати у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, менший за той, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Після закінчення строку терміну договору оперативного лізингу договір може бути продовжений, інакше об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Спільним для фінансового і оперативного лізингу є збереження права власності лізингодавця на об'єкт лізингу на весь строк договору лізингу.

Відмінності між фінансовим та оперативним лізингом полягають у такому (рис. 10.1).

Рис. 10.1. Відмінності між фінансовим та оперативним лізингом

Під формами лізингу розуміють особливі взаємовідносини між сторонами лізингового договору. Відповідно до чинного законодавства виокремлено такі форми лізингу.

1. Зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передання цього майна йому у лізинг. Схему взаємозв'язків за зворотного лізингу показано на рис. 10.2.

Рис. 10.2. Схема взаємозв’язків за зворотним лізингом

Після завершення строку договору лізингу товаровиробник має право викупити лізингове майно і таким чином відновити право власності на нього.

2. Пайовий лізинг — це здійснення лізингу за участі суб'єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. Сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 % вартості набутого для лізингу майна. Характерною особливістю такого лізингу є надання лізингодавцеві права залучати до фінансування купівлі майна для лізингу кошти інших кредиторів (банків, страхових і пенсійних фондів тощо). Даний вид фінансування купівлі майна для лізингу дає можливість лізинговій компанії здійснювати великі і дорогі лізингові проекти, розширювати лізингову діяльність. Схему операцій пайового лізингу наведено на рис. 10.3.

Рис. 10.3. Схема операцій пайового лізингу

3. Міжнародний лізинг — це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або у разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

У договорі лізингу може бути передбачена компенсаційна виплата лізингових платежів продукцією, що виробляється на лізинговому майні чи за його допомогою.

Українське законодавство описує тільки частину основних видів лізингових угод. На практиці вирізняють більш широкий спектр їх форм та видів (рис. 10.4). Слід зауважити, що кожна лізингова угода має власні елементи та умови, обумовлені її укладачами.

Рис. 10.4. Класифікація видів та форм лізингу

Прямий лізинг (двосторонній) характеризується поєднанням в одній особі виробника (постачальника) і лізингодавця. Виробник — власник майна самостійно надає його у лізинг лізингоодержувачу без втручання третіх сторін.

Зворотний лізинг, або ліз-бек, доволі поширений у світовій практиці і передбачений вітчизняним законодавством. Перевагами такої форми є не тільки можливість отримання безпосереднім виробником коштів за виготовлений товар і їх використання для інвестування інших видів діяльності, а й те, що купівля-продаж не вимагає перерви у використанні об'єкта лізингу та його переміщення у часі та просторі.

Непрямий лізинг становить класичну лізингову угоду, в якій беруть участь три або більше суб'єкти підприємницької діяльності. Схему непрямого лізингу подано на рис. 10.5. Учасниками класичної угоди є лізингодавець/лізингова компанія або банк чи інший суб'єкт підприємницької діяльності, який займається лізинговим бізнесом, лізингоодержувач (рентер) та продавець майна чи його безпосередній виробник.

Рис. 10.5. Схема операцій непрямого лізингу

Різноманітність видів та форм лізингу свідчить про те, що лізинг є унікальним комплексом майнових відносин, який вирізняється гнучкістю та легкою адаптацією до конкретних умов господарювання.