Сутність банківського кредиту

Банківський кредит – це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія. Будь-яке зобов'язання придбати право купівлі боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми. А також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів такої суми.

Пунктом 10 Положення НБУ “Про кредитування” передбачено, що основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти, залишки на розрахункових та поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки. До запитання та строкові міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Надання кредитів здійснюється виключно на комерційних засадах з обов'язковим додержанням таких умов:

ü Позичальнику кредити надаються в безготівковій формі шляхом оплати розрахункових документів з позичкового рахунку;

ü В окремих випадках кошти наданого кредиту можуть бути перераховані на поточний рахунок позичальника для використання їх на цілі, передбачені кредитним договором, зі збереженням права контролю банку за цільовим використанням;

ü Сума кредиту, що надається позичальнику, знаходиться в межах ліміту, встановленого для виділення.

Кредити банком надаються на певних умовах – принципах кредитування:

ü Принцип терміновості – означає, що кредит повинен повертатися у визначений термін.

ü Принцип цільового характеру – припускає вкладання позичкових коштів у конкретні господарські процеси. Залежно від цілей розрізняють:

1. Кредит для фінансування оборотного капіталу;

2. Кредит для фінансування основного капіталу;

3. Кредит для фінансування торговельно-посередницьких операцій.

ü Принцип платності означає, що позичальник повинен внести в банк визначену плату за користування кредитом. Сплата відсотків позичальником здвйснюється у строки, визначені кредитним договором. Протягом дії кредитної угоди банк має право змінювати рівень відсоткової ставки за кредит залежно від зміни відсоткової політики органами, в компетенцію яких входить вирішення цих питань. У разі несплати позичальником нарахованих відсотків у строки, їх сума відноситься на відповідні рахунки простроченої заборгованості за нарахованими відсотками. Банк припиняє нарахування відсотків у разі:

§ Повного виконання зобов'язань позичальником;

§ Оголошення позичальника банкрутом;

§ Ліквідація позичальника;

§ Закінчення строку позовної давності;

§ Вчинення нотаріального запису про примусове стягнення боргу;

§ Рішення суду про примусове стягнення;

§ Прийняття банком на баланс заставленого майна;

§ Укладання угоди про заміну кредитного зобов'язання іншим зобов'язанням між тими ж сторонами (оформлення векселем, прийняття банком на баланс майна позичальника).

ü Принцип забезпечення кредитування – означає наявність у позичальника юридично оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту.