Зародження концепції конституціоналізму

У період Нового часу відбуваються революційні зміни феодальної форми правління, абсолютистські режими змінюються республіканськими, аксіоматизуються ідеї свободи і рівності, права людини проголошуються природними і невідчужуваними, що знаходить свій вираз у конституційних актах, що приймаються у ході англійської, американської, французької революцій. У цих умовах конституційний лад стає об'єктивною реальністю і зароджується концепція конституціоналізму, перш за все, як теорія і практика конституційного правління, обмеженого правом на користь громадянського суспільства. Це другий етап генезису конституціоналізму, а саме – етап його розвитку (історії).

Ідеали конституціоналізму зародилися на поч. XVII ст. у період боротьби з королівським абсолютизмом в Англії, Західній Європі (Франції, Німеччині) та під час війни за незалежність у США. Беручи до уваги особливості державного ладу, характер обмеженого правління та роль права у кожній із названих країн, є всі підстави стверджувати, що історично сформувалися такі класичні моделі конституціоналізму, як англо-американська та континентальна (французька і німецька). Кожній моделі властива власна теорія і практика реалізації державної політики.

Батьківщиною класичного конституціоналізму вважається Велика Британія, в якій філософія конституціоналізму розвивалася у межах історичної школи пра­ва. Під правом тут розуміли не тільки позитивне право, а й природне, а також історичні звичаї вільного правління. Основними принципами англійського конституціоналізму є принцип обмеження правом (монарх зв'язаний традиціями і звичаями); принцип народ­ного представництва (обов'язок монарха отримати згоду підвладних); принцип відповідальності (право народу на опір монаршій владі). Тобто в реальну пол­ітику впроваджувалася модель конституційної монархії, у якій вища державна влада поділена між монархом і парламентом.

Групу документів Англії, а саме Велику хартію вольностей 1215 р., Петицію про права 1628 р., Білль про права 1689 р. та Акт про престолоуспадкування 1701 р., часто називають «біблією англійської конституції». Конституція Великої Британії характеризується зведенням звичаїв і правил державного життя, які сформувалися історично, і разом із деякими законодав­чими актами утворюють лише невелику частину системи державного управлін­ня. Хоча такі законодавчі акти є актами конституційного характеру, вони не мають особливого статусу і порядок їх змін аналогічний іншим законам.

Першим у світі всеохоплюючим правовим документом, що регламентує організацію державної влади, можна назвати Білль про права – перший варіант конституції Нового часу. Прийняття документа спрямовувалося, перш за все, на задо­волення прихильників договірної теорії влади. Білль про права став зразком для створення конституцій 13 штатів Північної Амери­ки, а пізніше всіх Сполучених Штатів. Багато конституцій, як в Європі, так і за її межами, починаючи з XIX ст., переймали більшість теоретичних положень цього документа.

Характерною особливістю американського конституціоналіз­му є його чітко визначена практична орієнтація, тісний зв'язок з потребами роз­витку суспільства. Незважаючи на велику кількість підходів у подальший історичний час, ідеї американського конституціоналізму, народжені у боротьбі за незалежність бри­танських колоній, мають величезний конституційний вплив на світовий розвиток. Впродовж XVIII – XX ст. багато принципів і норм Конституції США було запозичено більшістю країн Європи й Америки.

Модель американського конституціоналізму закріплена в юридично обов'яз­кових письмових документах. Американці, по суті, вперше увели в дію концепцію писаної конституції як основного закону державного управління, а також концепцію стримань урядо­вих повноважень. Філософія американського конституціоналізму еволюціонувала на основі природно-правової доктрини в її американському варіанті, а також на базі за­гального права. Так, теорія природних прав Дж. Локка та його доктрина виправ­дання опору урядовому гніту вплинула на характер Декларації незалежності, статей Білля про права і особливо на тлумачення у XIX ст. Верховним Судом США положень статті про належну правову процедуру, яка проголосила право на судовий захист. На ідеях Ш. Монтеск'є ґрунтується американська доктрина поділу державної влади на три незалежні гілки, яка супроводжується складною системою "стримань і противаг"; наділення законодавчої влади правом імпічмен­ту і суду щодо вищих посадових осіб; делегування парламенту прерогативи на виділення державних асигнувань.

Конституція США 1787 р. є прикладом "живої конституції". Шляхом офіційних поправок, судових тлумачень, традицій і звичаїв документ "пристосовувався" до вимог життя наступних поколінь американців. У результаті, хоча формально текст Конституції залишився майже первісним, організація і методи функціонування політичної системи в рамках традиційної конституційної струк­тури суттєво трансформувалися. Оскільки "жива конституція" включає тлума­чення конституції гілками влади, вченими, а також конституційну практику, які існують поза текстом формальної конституції, то саме дія цієї реальної консти­туції, обумовлює стабільність конституції-документа. У 1789 р. Конституцію США доповнили Біллем про права, який остаточно був ратифікований штатами у 1791 р. У ньому втілений один із наріжних прин­ципів конституціоналізму — забезпечення громадянських прав і свобод. Білль про права забезпечує особисті, економічні, соціально-політичні права, проголо­шує принципи панування права і належної правової процедури, рівності всіх громадян перед законом.

У процесі зародження концепції конституціоналізму значну роль відіграла Франція.Хоч формально перша Конституція Франції 1791 р. за часом появи була третьою (після конституційних актів Англії та Конституції США 1787 р.), внесок французького народу у процес закладення основ майбутніх конституційно-правових систем абсолютної більшості країн світу є просто неоціненний. Мова йде про доленосний для всього майбутнього конституціоналізму документ – «Декларацію прав і свобод людини і громадянина»1789 р.. У Декларації вперше було надане визначення конституції, був викладений зміст «природних, невід’ємних і святих прав людини» для того, щоб ці права стали відомими для всіх без винятку членів суспільства, а влада тільки б вітала втілення положень даної декларації в цілях політичних установ держави і суспільства.

З другої половини XIX ст. самостійно формується також германська доктри­на, яка реалізується у Конституції Німецької імперії1871 р., в якій вперше у прак­тиці світового конституціоналізму закріплені соціальні зобов'язання держави. Німецький конституціоналізм базується на спеціалізації конституційної юрисдикції, носієм якої є Федеральний консти­туційний суд Німеччини, наділений широкими повноваженнями щодо вирішення конституційних спорів. Німецька конституційна традиція заснована на трьох цінностях-ідеях: класичному лібералізмі, соціалізмі та християнському природному праві.

Ідеї конституціоналізму у період Нового часу знайшли своє відображення у працях мислителів цієї епохи. Провідною правовою доктриною XVII–XVIII ст. була теорія природного права – загальноєвропейська доктрина, представниками якої були німецькі філософи (Кант, Гегель), французькі мислителі (Вольтер, Руссо), англійці (Гоббс, Локк), голландці (Гроцій, Спіноза).

Таким чином, феномен конституціоналізму в різні історичні епохи, починаючи з Нового ча­су, зазнавав зміни, модифікувався у державах, що розрізнялися рівнем свого соціально-економічного і політичного розвитку. Загальна динаміка на європейсь­кому континенті полягала в поступовому переході від ліберального до демократичного конституціоналізму, що опосередковував діяльність держави з соціально орієнтованою ринковою економікою. Саме у цей період, як стверджує Ю. Хабермас, а саме в другій половині XX ст., відбувається чітка трансформація лібераль­ної конституційної держави в соціально-правову державу. Так, XX ст. з його найпотужнішими соціально-політичними потрясіннями, формуванням загальнолюдських цінностей, появою та зростанням ролі міжнародних стандартів прав людини та громадянина, додав сучасній конституційній доктрині нову спрямованість.