Поняття та структура банківської системи України.

Навчально-науковий інститут права, психології та економіки

Юридичний факультет

Кафедра адміністративно-правових дисциплін

КУРС

ФІНАНСОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

КОНСПЕКТ

лекційного заняття № 13 на тему

ПРАВОВІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Підготувала: доцент кафедри

Адміністративно-правових дисциплін

К.ю.н. Ярема О.Г.

Час: 2 години

Лекція обговорена на засіданні кафедри

адміністративно-правових дисциплін

Протокол № 1 від «27» серпня 2013 року.

ЛЬВІВ – 2013

ЗМІСТ

Вступ.

Поняття та структура банківської системи України.

Правовий статус Національного банку України.

Види банківських операцій.

Правове регулювання банківської таємниці.

Висновки.

Література.

ВСТУП

Негайні заходи по прискоренню реформ в Україні і вихід України з кризового стану - основні питання подальшого розвитку й удосконалення банківської системи країни.

У розвинутій банківській сфері країни відбулися глибокі якісні зміни. Затвердилася нова, досить розгалужена ринкова банківська система, хоча вона ще не цілком відповідає вимогам сьогоднішнього дня. Банківська система в економіці, зв'язаної ринковими відносинами, повинна виконувати велику, якщо не саму головну роль. По-перше, розвинута структура комерційних банків, керує системою платежів у розвинутих економічно-ринкових відносинах. По-друге, на ряді з іншими фінансовими посередниками, банки направляють заощадження у фірми і підприємства. Ефективність здійснення процесу інвестування засобів у значній мірі залежить від здатності банківської системи направляти грошові фонди саме тим позичальникам, що знайдуть способи їхнього оптимального використання.

Сама економіка змушує капітал мігрувати, забезпечуючи ефективне його вкладення, шукати шляху підвищення прибутків. Сьогодні Україна належить до країн з високим рівнем попиту на закордонні інвестиції. Загальний обсяг необхідних закордонних інвестицій в економіку України складає 40.000.000.000 $ США, при надходженні малого об’єму закордонних інвестицій реконструкцій пріоритетних операцій, можна здійснювати в плині 5 років, а можливо комерційні банки, діючи відповідно до кредитно-грошової політики центральних емісійних банків, регулюють кількість грошей, що знаходяться в звертанні в тій чи іншій економічній системі. Стабільний і помірний ріст грошової маси - це застава забезпечення постійного рівня при досягненні якого, ринкові відносини впливають на економічну систему найефективнішим і вигідним образом. Тому, лише істотний вплив банківської системи на економіку може привести до позитивних змін.

Банківська система України - це молоде і досить перспективне ядро в системі кредитно-грошових відносин. Воно тільки стає "на ноги", але вже перші і самі важкі кроки - зроблені. Природно, існує безліч проблем у відносинах між комерційними банками і НБУ; НБУ і урядом і т.д.

Банківська система є перспективним сектором економіки України і сама може вказати вірний шлях до виходу з економічної кризи.

Поняття та структура банківської системи України.

Основною ланкою кредитної системи будь-якої країни є банки. Банки – це установи, що акумулюють грошові кошти і нагромадження, використовують їх в якості ресурсів для надання кредитів, здійснюють грошові розрахунки, емісію грошей та цінних паперів, обліковують векселі, проводять операції з золотом, іноземною валютою та цілий ряд інших операцій та послуг.

Банк – одна з найстарших та найбільш розповсюджених груп кредитних установ, яка виконує роль більшості кредитно-фінансових послуг і по суті являється інститутом універсального профілю.

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Сучасні кредитно-банківські системи мають складну структуру. Якщо за основу класифікації прийняти характер послуг, які установи фінансового сектора надають своїм клієнтам, то можна виділити два найважливіших елементи сучасної кредитної системи:

1) банківська система: центральний (емісійний) банк, комерційні та спеціалізовані банки (неемісійні);

2) парабанківська система: спеціалізовані фінансові установи (страхові, іпотечні, факторингові, лізингові установи і т.д.)

Банківська система – одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Сьогодні, в умовах розвинутих товарних і фінансових ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З’являються нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтури.

У відповідності з функціональною спеціалізацією і об’ємом фінансово-кредитних послуг, ключовою ланкою є банківська система, на яку падає основне навантаження по кредитно-фінансовому обслуговуванню, а єдиним органом, який координує діяльність кредитних інститутів, являється центральний банк – емісійний банк.

Емісійні банки – центробанки наділені правом емісії грошових знаків в обіг. Емісійним правом держава наділяє як правило один банк (центральний), оскільки надання емісії грошей всім банкам призвело би до небажаних наслідків.

Вважається, що Центральний банк повинен бути:

1. Єдиним емісійним центром, який має монопольне право грошової емісії на території країни, який зберігає і враховує національні золотовалютні резерви.

2. Банком уряду, зобов’язаним підтримувати державні економічні програми, здійснювати кредитування дефіциту державного бюджету, розміщувати державні цінні папери.

3. Органом стабільності національної грошової системи.

4. Кредитувати комерційні банки, коли в них не вистачає коштів.

5. Органом банківського нагляду, який підтримує необхідний рівень стандартизації і професіоналізму в національній кредитній системі.

Всім цим ознакам відповідає Національний банк України. Національний банк України представляє інтереси держави в центральних банках інших країн, міжнародних банках та фінансово-кредитних організаціях.

В залежності від підлеглості кредитних інститутів у відповідності із чинним законодавством, а також в залежності від ієрархічної структури кредитної системи, виділяють два основні типи побудови банківської системи: однорівневу і дворівневу.

Однорівневий принцип побудови банківської системи передбачає перевагу горизонтальних зв’язків між банківськими, універсалізацію їх функцій та операцій. Такий принцип побудови використовується в країнах зі слаборозвиненими економічними структурами та в країнах з тоталітарним, адміністративно-командним режимом управління.

Дворівневий принцип побудови банківської системи базується на побудові взаємовідносин між банківськими установами, як по горизонталі, так і по вертикалі. По горизонталі – це відносини рівноправного партнерства між різними низовими ланками (комерційними банками різних типів і видів незалежно від форм власності); по вертикалі – відносини між центральним банком, як керівним і управляючим центром, та низовими ланками (комерційними банками).

Комерційні банки займаються практично всіма видами кредитно-розрахункових і фінансових операцій, пов’язаних з обслуговуванням своїх клієнтів. На перших порах комерційні банки створювались як галузеві. Так, в Україні були створені Укрлісбанк, Укрстройбанк, Енергобанк і т.д. Ці банки повинні були сприяти рішенню перш за все внутрішньогалузевих проблем, прискоренню темпів науково-технічного прогресу на підприємствах, збільшенню обсягів виробництва і підвищення якості випускаємої продукції. Але, згодом вони стали універсальними і виконують весь спектр фінансово-кредитних операцій.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства, або кооперативного банку.

Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку.

Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому цим Законом. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня. Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), спостережна рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку. Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу. Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів:банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою Національного банку України та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання. Учасники банківського об'єднання перед своєю власною назвою вказують назву банківського об'єднання.

Банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю. Банківська корпорація підлягає реєстрації у Національному банку України і заноситься до Державного реєстру банків. Банки, що увійшли до банківської корпорації, передають корпорації повноваження на здійснення окремих операцій та забезпечують централізацію виконання окремих функцій. Банківська корпорація виконує функції розрахункового центру для банків - членів корпорації і не веде безпосереднього обслуговування клієнтів (фізичних та юридичних осіб, крім банків та інших фінансових установ). Усі банки - члени корпорації виконують свої розрахунки та платежі (як у національній, так і в іноземних валютах) виключно через свої кореспондентські рахунки, відкриті в Національному банку України або безпосередньо у банківській корпорації. Банки, що увійшли до банківської корпорації, зберігають свою юридичну самостійність у межах, обумовлених їх статутами та статутом банківської корпорації. Банки, що увійшли у банківську корпорацію, не можуть входити до інших банківських об'єднань, крім як за згодою корпорації (виняток - участь у професійних асоціаціях, створених не на комерційних засадах). Банки, що увійшли до банківської корпорації, повинні в усіх своїх документах, укладених угодах тощо вказувати свою належність до корпорації.

Банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку. У разі, якщо дочірній банк набув право власності на акції материнського банку, він зобов'язаний відчужити їх у місячний термін. Банківські холдингові групи дозволяється створювати лише за умови, що угода про їх створення передбачає покладання на головний банк групи додаткових організаційних функцій стосовно банків - членів групи, а також створення системи управління спільною

діяльністю.

Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії має належати більше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи. Материнська компанія фінансової холдингової групи при здійсненні своєї діяльності з управління та координації діяльності його членів на виконання законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України має право встановлювати правила, що є обов'язковими для членів фінансової холдингової групи.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації. Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку. Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки).