Допомога по безробіттю. Безробіття є важливою проблемою будь-якої держави з ринковою економікою

Безробіття є важливою проблемою будь-якої держави з ринковою економікою. Крім соціального, психологічного, економічного аспектів, вона має фінансовий аспект, пов'язаний з формуванням спеціальних фондів, кошти яких використовуються на виплату допомоги безробітним.

Так, в США не існує єдиної системи страхування від безробіття. Кожен штат має свою систему, яка може відрізнятися певними деталями від систем інших штатів. Фактично усі працівники приватного сектора охоплені системою страхування від безробіття того чи іншого штату. Якщо вони стають безробітними, їхнє право на отримання страхової допомоги безробітним

залежить від терміну попереднього перебування на ринку праці (стажу роботи) та причини безробіття.

У кожному штаті вимагають від безробітного довести його «постійну» приналежність до робочої сили, установлюючи критерії у вигляді мінімального заробітку або відпрацьованих тижнів протягом певного базового періоду. В усіх штатах працівники, яких звільнили і які відповідають критеріям приналежності до ринку праці, мають право на отримання страхової допомоги безробітним. Працівники, які залишили роботу з власної ініціативи, мають право на допомогу лише в окремих випадках. І, нарешті, працівники, що вперше або повторно вступили до лав робочої сили, а також такі, що звільнені з певним обґрунтуванням, не мають права на отримання допомоги.

Ті, хто має право на допомогу, починають її отримувати після періоду очікування, який у більшості штатів дорівнює одному тижневі. Розмір допомоги залежить від рівня попереднього заробітку безробітного. Усі безробітні, що відповідають встановленим вимогам, отримують принаймні мінімальну допомогу.

Якщо попередній заробіток досягає установленого у штаті критичного для нарахування допомоги рівня З min або перевищує його, розмір допомоги пропорційно збільшується до заробітку. Коли ж заробіток досягає певної межі (3 max), допомога більше не зростає, залишається на рівні D max. У 13 штатах виплачується допомога й на утриманців безробітного, але у деяких з цих штатів сукупна допомога на родину обмежується рівнем D max.

Про рівень компенсації безробітному попереднього заробітку за рахунок страхової допомоги говорить коефіцієнт заміщення, що являє собою відношення розміру допомоги до розміру цього заробітку. Значення цього коефіцієнта знаходиться у залежності від розміру попереднього заробітку. У діапазоні між З min і 3 max, де його значення постійне, більшість штатів намагається компенсувати приблизно 50% від попереднього заробітку. Розмір допомоги безробітним, що мали високі заробітки, значно менший від цих 50%, а тим, що мали порівняно низькі заробітки — більший від 50%.

Після встановлення страхової допомоги можливість отримувати її у подальшому залежить від активності пошуку безробітним роботи, хоч ця активність оцінюється по-різному в різних штатах. Існує і максимальна тривалість отримання допомоги, фіксована в деяких штатах, а в деяких поставлена в залежність від терміну перебування на ринку праці (для працівників з більшим стажем вона більша). Окрім того, конгрес періодично приймає тимчасові закони щодо продовження терміну отримання допомоги безробітними у штатах з високим рівнем безробіття. Декілька років тому максимальна тривалість отримання допомоги складала 52 тижні.

Страхова допомога безробітним фінансується за рахунок податку на заробітну плату. В усіх штатах, крім чотирьох, внески у фонд страхування від безробіття вносять роботодавці (хоч це і не означає, що весь тягар податку несуть вони). Ставка оподаткування роботодавця з цього приводу визначається: загальними економічними умовами у штаті, галуззю промисловості, до якої належить підприємство, і системою звільнення працівників, що склалася у даного роботодавця. Вплив останнього чинника по-різному визначається у різних штатах, але виходить з того, що вища ставка має установлюватися для тих роботодавців, які частіше звільняють працівників.

Англійська система державного соціального страхування подібна до американської. В країні був запроваджений план вивільнення робітників, щоб заохотити людей похилого віку раніше виходити на пенсію за умови, що підприємець найматиме на вивільнені місця безробітних, особливо молодих. Існують особливості формування доходів системи соціального страхування, а саме: відсоток податкових відрахувань із заробітної плати працівників збільшується до строго обмеженої верхньої межі, після якої податки пропорційно зменшуються. Чим більше заробітна плата перевищує верхню встановлену межу, тим меншу суму податку сплачують підприємці, що означає менші надходження до системи соціального страхування. Функції із стимулювання зайнятості перенесені з централізованого рівня на регіональний.

Передбачаються бюджетні асигнування регіонам на розвиток мережі дрібних підприємств. Місцева влада має право самостійно заохочувати підприємницьку діяльність. Стимулюється створення кооперативних товариств робітниками, якщо є загроза закриття підприємства.

Політика Швеції у сфері зайнятості направлена на те, щоб перевагу надавати працевлаштуванню на робочих місцях, потім професійній підготовці й створенню додаткових робочих місць і, якщо ці заходи не забезпечили очікуваних результатів, лише тоді встановлювати фінансову допомогу.

Діяльність органів працевлаштування базується на принципі забезпечення рівних можливостей незалежно від статі тих, хто шукає роботу. Звузився перелік підстав для звільнень. Роботодавців згідно з «Актом про гарантії зайнятості» позбавили безмежного права наймати і звільняти працівників. Майже зникли поширені раніше дорогі програми із субсидування підприємств для підтримання зайнятості.

Питаннями зайнятості у Німеччині займається Федеральне відомство праці. Його кошти формуються за рахунок страхових внесків, коштів, що надаються роботодавцями або професійними товариствами, дотацій федерального уряду.

Обов'язкові страхові внески сплачують працівники (службовці, робітники, особи, які отримують професійну підготовку, домашні працівники) і роботодавці порівну відповідно до встановленого розміру (в 1995 р. — 6,5% від сукупної заробітної плати або окладу). Розмір внеску обмежується межею обчислення (в 1995 р. у старих федеральних землях — 7800 ВМ, а в нових -6400 ВМ на місяць).

Коли людина стає безробітною, вона може отримати кошти у разі безробіття за умови, що вона за попередні три роки щонайменше 12 місяців сплачувала страхові внески. Для отримання допомоги необхідно зареєструватися своєчасно в установі зайнятості як безробітний, звернутися із заявою про отримання коштів у разі безробіття і бути готовим одержати роботу.

Коли людина має одну дитину, кошти у разі безробіття становлять 67% від останнього чистого заробітку (сукупна заробітна плата мінус встановлені законом утримання). В іншому випадку це 60%.

Кошти у разі безробіття можна отримувати до 12 місяців. Для працівників старшого віку цей період часу збільшується до 32 місяців, відповідно до віку і тривалості сплати страхових внесків.

Допомогу у разі безробіття можна одержати, коли людина за останні 12 місяців: вичерпала своє право на отримання коштів у разі безробіття, сплачувала щонайменше 150 календарних днів страхові внески, виконувала замінну роботу, отримувала кошти у разі безробіття.

Вона буде отримувати 57% від чистого заробітку, коли має одну дитину, та 53% — в інших випадках, як допомогу у разі безробіття. Потреба у допомозі з безробіття перевіряється за певними критеріями: наявності власного доходу; частки доходу подружжя, що проживає окремо і перевищує неоподатковуваний мінімум; права на одержання допомоги щодо третьої особи тощо. Коли на основі перевірки можна врахувати доход чи майно, допомога у разі безробіття зменшується або не виплачується.

Федеральне відомство праці може надавати допомогу за скорочену роботу, тобто за години, на які зменшився робочий час працівників по рішенню роботодавця внаслідок певних економічних причин. Коли працівник має одну дитину він отримує 65% від втраченого чистого заробітку, а в інших випадках — 60%.

Кошти за відсутності конкурсу виплачують тоді, коли роботодавець є неплатоспроможним, а працівник не може отримати свою заробітну плату. Названі кошти відповідають величині невиплаченої чистої заробітної плати. Заява про виплату коштів за відсутності конкурсу має бути подана щонайменше за два останні місяці після відкриття конкурсу, відмови в конкурсі або після завершення діяльності підприємства.

Для того, щоб у будівельному господарстві була цілорічна зайнятість, будівельники отримують за відпрацьовані робочі години в період з 1 грудня до 31 березня за кожну годину по 2 ОМ компенсаційних «зимових» коштів (крім періоду з 25 грудня по 1 січня).