Види господарських об'єднань підприємств.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація — договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств — учасників асоціації.

Корпорацією називають договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової,зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Також підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи).

Фінансово-промислова група (ФПГ) є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство (як правило, фінансова установа), яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи, як учасника господарських відносин.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Асоційовані підприємства (холдингові компанії) – група суб’єктів господарювання – юридичних осіб, які здійснюють управління підприємствами за рахунок переважної участі в статутному фонді чи шляхом володіння контрольним пакетом акцій інших компаній.

В економічній практиці існують й інші форми об’єднань підприємств, однак згідно з Господарським Кодексом їх створення в Україні не передбачається. До таких об’єднань відносять трести, картелі, синдикати.

Картелі — договірні об'єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності — регулювання збуту виготовленої продукції;

Синдикати — організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання;

Трести — монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності.

3.Концентрація підприємства і її оцінка.

Концентрація підприємства - процес зосередження ринкової влади в руках окремих господарських суб'єктів (приватних осіб, фондів, держави, підприємств і їх об'єднань).

Концентрація виражається в створенні і розвитку крупних виробництв і підприємств, в зосередженні випуску більшої частки продукції кожної галузі на окремих спеціалізованих підприємствах. Концентрація виробництва створює можливості для ефективнішого використання високопродуктивної техніки і неухильного зростання продуктивності суспільної праці.

Концентрація на будь-якому підприємстві повинна контролюватися з метою досягнення мінімальних витрат на виготовлення продукції незалежно від того, в яких формах розвивається цей процес, тобто на підприємстві повинні прагнути до випуску оптимального обсягу продукції.

Концентрація на підприємстві може розвиватися в наступних формах:

· збільшення випуску однорідної продукції (спеціалізовані підприємства);

· збільшення випуску різнорідної продукції (універсальні підприємства);

· розвиток концентрації на основі комбінування виробництва (підприємства-комбінати);

· розвиток концентрації на основі диверсифікації виробництва. Це найскладніша форма, яка може здійснюватися як на основі вищезазначених форм, так і за рахунок більш широкої діяльності підприємства.

Концентрація виробництва може бути досягнута шляхом:

· збільшення кількості машин, устаткування, технологічних ліній на колишньому технічному рівні;

· застосування машин і устаткування з більшою одиничною потужністю;

· одночасного збільшення машин, устаткування як колишнього технічного рівня, так і сучаснішого;

· розвитку комбінування взаємозв'язаних виробництв.

Види концентрації підприємств:

1. За стадіями виробничого процесу:

1.1. Горизонтальна (об'єднання підприємств одного ступеня виробництва - асоціації, корпорації);

1.2. Вертикальна (об'єднання підприємств передуючої і подальшої стадії виробництва – гірничо-збагачувальний і металургійний комбінати);

1.2. По діагоналі (різні технологічні щаблі виробництва і сфери послуг - конгломерат і концерн);

2. На основі договірних і грошових зобов'язань:

2.1. Ділова співпраця (робота спільно в рамках кооперації зі збереженням при цьому повної самостійності);

2.2. Співтовариство інтересів (будується на основі господарської, інколи правової залежності).

3. Шляхом злиття.

При цьому підприємства втрачають свою незалежність: за допомогою взяття під контроль і управління; за допомогою утворення нового підприємства.

Форми зловживання ринковою владою:

1. Влада підприємств - споживачів над постачальниками.

2. Витіснення конкурентів.

3. Перешкоди для вступу на ринок:

3.1. Плата за вступ.

3.2. Збиття цін.

3.3. Блокування постачань і закупівель.

4. Експлуатація споживачів (завищення цін).

З метою стимулювання конкуренції багато країн, у тому числі і Україна, ухвалили антимонопольні закони.

Договір ЄЕС забороняє країнам-учасницям схвалювати будь-які угоди між підприємствами, які завдавали б збитку конкуренції.