ТЕМА 4. Статистичне дослідження грошового ринку

1. Поняття грошового обороту та завдання статистики

2. Система статистичних показників грошового обігу

3. Статистичні методи аналізу та прогнозу грошового обігу

1. Поняття грошового обороту та завдання статистики

У ринковій економіці грошові потоки та кількість грошей в економічній системі відіграють активну роль у відношенні до матеріального виробництва і є важливим регулятором усіх економічних процесів. Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є й рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі, цей процес безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні називається грошовим оборотом.

Грошовий оборот – явище макроекономічного порядку: з його допомогою здійснюється кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим оборотом.

Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообігу окремого індивідуального капіталу, тобто на макрорівні. В останньому випадку гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою й елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. В сукупному грошовому обороті гроші функціонують тільки як гроші і не є функціональною формою капіталу. Отже, сукупний грошовий оборот – це не механічна сума оборотів грошей у межах індивідуальних капіталів, а самостійне економічне явище, безпосередньо пов’язане з процесом суспільного відтворення в цілому. Тому суб’єктами грошового обігу є фактично всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у процесі суспільного відтворення. Всі суб’єкти грошового обороту можна згрупувати у такі чотири великі групи:

1) фірми – сукупність суб’єктів господарювання, які забезпечують створення та реалізацію валового національного продукту;

2) сімейні господарства – сукупність суб’єктів, які забезпечують виробництво національного продукту основними факторами (робочою силою, засобами виробництва, які перебувають у приватній власності, та ін.) і є кінцевим його споживачем;

3) державні структури – сукупність суб’єктів, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього;

4) фінансові посередники – сукупність суб’єктів грошового ринку, які, виступаючи в ролі посередників, можуть діяти на ринку від свого імені і за свій рахунок (банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо).

Грошовий оборот відбувається в безготівковій та готівковій формах. У сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів, цей рух обслуговують банкноти, розмінні монети та паперові гроші. У сфері безготівкового обігу грошові кошти переміщуються або шляхом переказу з одного рахунку на інший, або шляхом проведення взаємозаліків зустрічних вимог, не виходячи за межі банківської системи.

Сукупність грошей в усіх формах, що перебувають в економічному обороті на визначений момент часу, визначає величину грошової маси. Це - один з кількісних показників, що характеризують стан грошового обігу. Даний показник має надзвичайно важливе значення для економічної стабільності, оскільки зміна кількості грошей, що циркулює в еконо­мічному обороті, може істотно вплинути на реальний випуск ВВП, рівень цін, зайнятості тощо.

На даний момент грошова маса існує у формі:

1) готівкових грошових знаків (банкноти та розмінні монети);

2) грошових коштів на банківських рахунках різних видів (депозитні гроші);

3) деяких видів цінних паперів (облігації державних позик, векселі, чеки), які є ліквідними та можуть замінити гроші в процесі реалізації грошового обороту.

Грошова система – це форма організації грошового обігу в країні, що склалася історично та закріплена національним законодавством.

Грошовий обіг – це рух грошей у внутрішньому обороті в готівковій і безготівковій формі в процесі обігу товарів, надання послуг і здійснення різних платежів.

Об'єкт статистики грошового обігу – елементи грошового обігу: грошова одиниця, види емісії грошей, форми організації та методи регулювання грошового обігу (готівкові і безготівкові гроші).

Метою статистики грошового обігу є забезпечення органів грошово-кредитного регулювання достовірною інформацією про стан грошової системи для розробки та реалізації грошово-кредитної політики.

Предмет статистики грошового обігу – вивчення кількісної сторони масових явищ у сфері грошового обігу, тобто спостереження, зведення та групування даних про монетарні операції в готівковій та безготівковій формах, а також аналіз взаємозв’язку кількості грошей в економіці та грошовому обороті з реальними економічними процесами.

Завдання статистики грошового обігу:

1) розрахунок розмірів, структури, динаміки грошової маси та її розподіл за регіонами та групами населення;

2) визначення параметрів наявної та безготівкової емісії;

3) визначення купюрної структури готівки;

4) виявлення кількісних параметрів взаємозв’язку грошового обігу з рівнем економічного розвитку та інфляцією;

5) прогноз обсягів грошового обігу та купівельної спроможності грошей.

Загальна величина потоку грошей (річний, грошовий обіг) набагато більше кількості грошей у системі, тому що кожна грошова одиниця може бути витрачена більше одного разу, отже розмір грошового обігу залежить від кількості грошей у системі та швидкості обороту грошей. Основою сучасної теорії грошового обігу (математик, лауреат Нобелівської премії Ірвінг Фішер (1867-1947 рр.)) є те, що залежність між кількістю грошей і величиною потоку товарів, кругообіг яких вони забезпечують, аналогічна залежності кількості води в замкненій системі труб і потоку води, що тече через ці труби, тобто через певний період величина потоку може бути більше загальної маси води, тому що вона протікає кілька разів.