Українці в Червоній армії в роки Другої світової війни

Безперечно, що нова генерація східних українців, вихована за радянських часів, у своїй більшості була фанатично віддана комуністичним ідеалам і своєму великому вождю. Тільки селянство яке більш знало про сталінізм із досвіду голодомору і колективізації, яке ще зберігало рідну мову й традиції, було більше національно свідомим. Проте усі ці люди воювали на своїй землі, боронили свій власний дім, родину, дітей. Отже, їх патріотизм, замішаний на реальних, а не абстрактних поняттях, і посилення ненавистю до окупантів, становив собою велику силу.

Водночас, крім високих бойових і морально-психологічних якостей, що їх мали українці вони були також, найчисельнішою після росіян національною групою в ЧА.

У 1940р. в радянських військах нараховувалось 61% росіян, 19, 6% українців, 4, 1% білорусів, 15,3% представників інших національностей, що приблизно відбивало загальний відсоток українців в СРСР (після приєднання Західної України і Північної Буковини.

Напередодні радянсько-німецької війни відсоток українців в армії дещо зріс. Це обумовлювалось тим, що на території західних військових округів активно формувались нові з’єднання, переважно за рахунок місцевих людських ресурсів. Наприклад, 206-та стрілецька дивізія – одна із 125 нових дивізій, утворених в цей час, - складалась із робітників і службовців Запорізької та Дніпропетровської областей призваних з запасу.

Мобілізація на початку війни також значно додала українців до радянських військ. Особливо високий відсоток (понад 50%) воїнів-українців був у частинах Південно-Західних та Південних фронтів, що були розташовані на території УРСР.

Після трагічних поразок початкового періоду війни, коли в оточення потрапляли цілі фронти, а також у зв’язку з німецькою окупацією України кількість українців у ЧА значно зменшилася. На початок 1943р. українці становили не більше 11-12% діючої армії. Проте, незважаючи на це. Українці залишалися, як і раніше, другою за чисельністю після росіян національною групою в армії.

Під час визволення України кількість українців у ЧА починає неухильно зростати за рахунок мобілізованих із визвольних районів республіки військовозобов’язаних.

На кінець 1943 – поч. 1944рр. у військах 1 Укр. фронту – 200 тис. українців, 2 Укр. фронту – 66332, 3 Укр. фронту – 140882 (росіян на цьому фронті було бл. 300тис.).

У деяких армії 1 укр. фронту кількість українців у 1944р. нерідко сягала 60-80% (наприклад, 5 гв.т.а, 27 та 60 армії та ін.).

У цілому ж за період визволення України від гітлерівських окупантів кількість українців у діючій армії зросла майже утричі порівняно з початком 1943р., становила на середину 1944р. 33, 93% (росіян 51,78%), тобто у цей час кожен третій воїн був українець, а кожен другий – росіянином.

Значні втрати ЧА в наступальних операціях 1944-1945рр. знову знизили відсоток українців у радянських військах. На кінець війни їх нараховувалось приблизно 20-25%. Загальна ж кількість українців у складі ЧА під час радянсько-німецької війни становила за різними даними від 6 до 7 млн. чоловік.