Батальйони “Нахтігаль” та “Роланд”.

Виникнення перших військових одиниць у стані Німеччини пов’язано з намаганням ОУН започаткувати збройні формування, які в умовах війни мали б реалізувати ідею української державності. З цією метою ОУН(Б) ще на початку 1941р. були проведені переговори з Канарисом і Браухічем стосовно створення військової частини, вишколеної Вермахтом, але політично підпорядкованої ОУН. Приховані наміри німецької сторони полягали в тому, щоб за допомогою українських сил створити систему інформації, підготувати з них перекладачів, а також організаторів партизанських дій.

Набір до двох українських батальйонів проводила ОУН(Б) при підтримці абверу так звані “Дружини українських націоналістів” (ДУН) не мали порядкового номера й не входили до складу німецьких з’єднань, отримавши назви – “Організація “Роланд” і “спеціальний відділ “Нахтігаль”. Серед визначених їм завдань були: забезпечення умов для просування німецьких військ по неокупованих територіях, “роззброєння росіян”, охорона транспортів з військовополоненими.

Батальйон “Роланд” був створений у квітну 1941р. і проходив навчання у Зауберсдорфі поблизу Відня в складі 350 чол. Особовий склад був одягнутий в чеську уніформу з жовто-синіми нарукавниками з надписом “Німецький вермахт”.

Майже одночасно формувався батальйон “Нахтігаль” у Нойгаммері (Сілезія) в складі 330 чол., одягнутих в польові мундири вермахту.

Вищий командний склад обох частин був німецький, поряд з цим командирами з українського боку були призначені Є.Побігущий (“Роланд”) та Роман Шухевич (“Нахтіналь”).

Як бойова одиниця “Роланд” та і не був використаний німцями. 27 червня 1941р. цей батальйон під командуванням лейтенанта Зібера отримав наказ надати підтримку вермахту в боях на р. Прут, а далі забезпечити охорону промислових і транспортних об’єктів в районі м.Ботошани (Румунія). Події ж 30 червня 1941р. у Львові, пов’язані з проголошенням української державності, спричинили до усунення цієї частини від активних дій з “політичних міркувань” командування батальйону дістало розпорядження передислокуватись у Фокшани, де він і був роззброєний наприкінці серпня.

Нетривалим виявилось також існування спецвідділу “Нахтігаль”. 22 червня 1941р. ця частина перейшла радянський кордон у районі Перемишля і не вступаючи в бій, 30 червня увійшла до Львова разом з 1-м батальйоном Бранденбурзького полку. Там український батальйон зайняв ряд об’єктів, в тому числі й радіостанцію, що передала повідомлення про проголошення України самостійною державою.

Цей факт призвів до того, що німецьке командування позбавило українських офіцерів попередніх повноважень і підпорядковувало батальйон Вермахтові. 13 серпня батальйон було повернено до Нойгаммера, де він був розформований.

Німці запропонували інтернованим воякам вирішувати дилему: або звільнення з армії без права повернення на Україну, або ж вербування до нової військової одиниці.

За винятком 50 чол. бійці та старшини згодились укласти 1-річний контракт 31 грудня 1941р. Нове українське формування, створене у Франкфурті – на – Одері, дістало назву “201-й батальйон охоронної поліції” й було перекинуте до Білорусії для охорони доріг від радянських партизанів. Через рік, у грудні 1942р. батальйон №201 був розформований, а його офіцери відбували арешт у Львові.

Таким чином, сподівання проводу ОУН(Б) на те, що перші українські формування в складі вермахту стануть військовими осередками суверенної України, виявилися марними. Гітлерівське командування, не допускаючи ані найменшої автономності створених українських бойових одиниць, підпорядкували їх досягненню власних військово-політичних цілей на Сході.