КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
У наказному провадженні відсутня стадія попереднього судового засідання.
У разі прийняття судом ухвали про відкриття наказного провадження, суд у 3-денний строк з моменту її постановлення видає судовий наказ по суті заявлених вимог.
У випадку відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, стягувач може оскаржити відповідну ухвалу суду в апеляційному порядку або звернутися до суду з позовом. У разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу повторне звернення з такою самою заявою неможливе [9].
Судовий наказ за своїм значенням, юридичною силою та наслідками має такі тотожні ознаки зі звичайним рішенням суду: 1) це один з видів судових рішень у цивільних справах; 2) це правозастосовчий акт судової влади, який є обов’язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України; 3) це правозастосовчий акт захисту цивільних прав; 4) це процесуальний документ, оскільки процесуальне законодавство передбачає вимоги щодо його процесуально-документального оформлення [10].
Оскільки наказне провадження є спрощеною формою судочинства, то судовий наказ структурно простіший і стисліший, ніж судове рішення у позовному чи окремому провадженні(ч. 1 ст. 103 ЦПК України).
Якщо заявник звільнений від сплати судових витрат відповідно до вимог закону або за ухвалою суду, то такі витрати стягуються з боржника в дохід держави, у цьому випадку окремий примірник судового наказу після набрання ним чинності надсилається судом до виконання до місцевих органів державної податкової служби (ч.3 ст. 368 ЦПК).
Судовий наказ згідно зі ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом і не вимагає видачі виконавчого листа.
Відповідно до ч. 2 ст. 103 ЦПК України судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» щодо виконавчих документів.
У ст.367 ЦПК України передбачені випадки негайного виконання судових рішень, зокрема у разі присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Оскільки судовий наказ є формою судового рішення, то норма ст.367 ЦПК України поширюється і на нього, що має бути відображено у резолютивній частині судового наказу[11]. Зазначена позиція відображена й у п.п.12, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження».
У разі допущення у судовому наказі описок чи арифметичних помилок чи виникненні необхідності у його роз’ясненні може застосовуватися норми ст.219 та 221 ЦПК України [12].
Судовий наказ набирає законної сили через тринадцять днів після вручення його копії боржнику (ст. 106 ЦПК України).
Оскільки судовий наказ є формою судового рішення, то норма ст.367 ЦПК України поширюється і на нього, що має бути відображено у резолютивній частині судового наказу[13]. Хоча ст.106 ЦПК України не передбачає видачу судового наказу з метою його негайного виконання до спливу строку на його оскарження, або видачу кількох наказів. Якщо суд за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу прийняв ухвалу про залишення такої заяви без задоволення або змінив судовий наказ, то судовий наказ чи змінений судовий наказ набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судовий наказ чи змінений судовий наказ, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦПК України після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Але трапляються численні випадки порушення цієї норми. Часто копія судового наказу надсилається боржнику звичайним листом, а не рекомендованим.
За ч. 2 ст. 104 ЦПК України боржник має право заперечити проти вимог стягувача і подати заяву про скасування судового наказу протягом десяти днів з дня його отримання. Невручення копії наказу порушує конституційні засади здійснення судочинства (зокрема, ч. 2 і ч. 4 ст. 129 Конституції України), а також принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Визначений у законі строк для подачі заяви про скасування судового наказу є процесуальним. Якщо заява надійде після закінчення цього строку, то вона залишається без розгляду. Боржник може звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку подання заяви про скасування судового наказу [14].
У разі ненадходження заяви від боржника протягом трьох днів після закінчення строку на її подання (всього через тринадцять днів після вручення копії наказу боржнику) та за наявності даних про отримання боржником копії наказу, судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред’явлення до виконання (ст. 105 ЦПК України).
Отже, термін набрання законної сили судовим наказом залежить виключно від дати його отримання боржником. Таким чином, надіслання копії судового наказу боржникові пізніше, ніж на наступний день після його видачі є затягуванням строку набрання ним законної сили, а отже, - порушенням прав стягувача. З іншого боку, надсилання копії судового наказу простою кореспонденцією взагалі позбавляє суд можливості встановити дату отримання її боржником, а отже, встановити момент набрання наказом законної сили.
Отримане зворотне повідомлення обов’язково додається до матеріалів справи, що підтверджує факт отримання боржником судового наказу.
При цьому на порушення положень ч. 3 ст. 103, ст.ст. 104 та 105 ЦПК України суди досить часто ставлять на судових наказах відмітку про набрання чинності за відсутності відомостей про отримання боржником копії судового наказу.
Копія судового наказу разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених ч.6 ст. 100 ЦПК України, а боржнику-юридичній особі чи фізичній особі-підприємцю, - за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Днем отримання боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. Якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.Ця норма ч.4 ст.104 ЦПК України є новелою, орієнтованою на захист інтересів стягувача, оскільки з моментом вручення копії судового наказу боржнику пов’язаний момент набрання судовим наказом законної сили. До запровадження закріпленої у ч.4 ст.104 ЦПК України норми Законом України від 07.07.2010 р. проблемним було питання отримання стягувачем судового наказу за наявності відмітки про відсутність боржника за адресою, оскільки такий судовий наказ вважався не врученим, і відповідно таким, що не набув законної сили. Заява про скасування судового наказу може бути подана боржником, а також органами та особами, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. ЦПК України не надає права на подання такої заяви стягувачу. Скасування судового наказу з ініціативи суду також не допускається.Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі та у ній має бути зазначено: найменування суду, в який подається заява; ім’я (найменування) стягувача та боржника, а також ім’я (найменування) представника боржника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; наказ, що оспорюється; посилання на обставини, які свідчать про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача; посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти вимог стягувача;перелік документів, що додаються до заяви.Самі докази можуть бути подані суду при розгляді заяви про скасування судового наказу.
Покладення на боржника обов’язку обґрунтовувати з посиланням на докази безпідставність вимог стягувача є новелою. Внаслідок відсутності такої вимоги у ЦПК України до внесення змін Законом України від 07.07.2010 р. №2453-VІ суди були вимушені скасовувати судові накази незалежно від обґрунтованості заперечень боржника.
Заява підписується боржником або його представником і подається з її копією та копіями доданих до неї документів для надання стягувачеві. До заяви, яка подається представником боржника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження. До неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу застосовуються норми ст.121 ЦПК України.ЦПК і Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» не передбачено сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу. Заява про скасування судового наказу реєструється у день її надходження до суду в порядку, встановленому ч.3 ст. 11-1 ЦПК України, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.105 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. У разі якщо суд прийшов до висновку про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, який набрав законної сили, то в ухвалі про прийняття такої заяви до розгляду суд має вирішити питання про зупинення виконання судового наказу. Про залишення заяви про скасування судового наказу без розгляду чи про прийняття такої заяви до розгляду суд постановляє ухвалу. Питання про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду суд вирішує не пізніше наступного дня після її передачі визначеному судді. Копія ухвали про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається стягувачу та боржнику. Разом з копією ухвали стягувачу та боржнику надсилається повідомлення про час і місце розгляду заяви про скасування судового наказу, а стягувачу надсилається також копія такої заяви та доданих до неї документів. Заява про скасування судового наказу розглядається судом протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про прийняття такої заяви до розгляду у відкритому судовому засіданні, що є новелою, запровадженою Законом України від 07.07.2010 р. №2453-VІ. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду заяви про скасування судового наказу, не перешкоджає розгляду такої заяви. Головуючий відкриває судове засідання і з’ясовує, хто із викликаних осіб з’явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви про скасування судового наказу і з’ясовує думку осіб, які беруть участь у розгляді такої заяви.При цьому основні положення ЦПК, притаманні наказному провадженню, мають застосовуватись. Зокрема, це право заявлення відводу, клопотання тощо. Крім того, оскільки при поданні заяви про скасування судового наказу боржник згідно із законом може лише посилатися на докази, якими обґрунтовував свої заперечення проти заявлених вимог, то такі докази можуть подаватись ним при розгляді цієї заяви. Разом із тим, враховуючи суть наказного (спрощеного) провадження, при розгляді заяви про скасування судового наказу не передбачено вирішення процесуальних питань про забезпечення доказів, призначення експертизи, зупинення провадження, закриття провадження у справі тощо (п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження»).
За результатами розгляду заяви про скасування судового наказу суд має право: 1) залишити заяву про скасування судового наказу без задоволення; 2) скасувати судовий наказ та роз’яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред’явлення позову; 3) змінити судовий наказ. Про залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення та про скасування судового наказу суд постановляє ухвалу, а в разі зміни судового наказу видає судовий наказ. До внесення змін Законом України від 07.07.2010 р. №2453-VІ у ЦПК України був передбачений лише один результат розгляду заяви про скасування судового наказу – скасування судовий наказ та роз’яснення права на звернення з позовом. Відсутність у боржника обов’язку обґрунтовувати заяву про скасування судового наказу та права у суду залишити заяву про скасування судового наказу без задоволення чи змінити судовий наказ знижувала ефективність наказного провадження, оскільки дозволяла боржнику продовжувати ухилятися від виконання зобов’язань. Законом України від 07.07.2010 р. була запроваджена можливість оскаржувати судовий наказ у апеляційному порядку: змінений судовий наказ чи судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, встановленому ЦПК України.Відповідно до ст.309-1 ЦПК України судовий наказ підлягає скасуванню в апеляційному порядку, якщо апеляційний суд встановить відсутність між стягувачем та боржником спірних правовідносин, на основі яких була заявлена вимога, передбачена ч.1 ст. 96 ЦПК України. Ухвала апеляційного суду про скасування судового наказу є остаточною і оскарженню не підлягає.Виданий судовий наказ не підлягає оскарженню у касаційному порядку, проте може бути переглянутий у зв’язку з нововиявленими обставинами (ч.1 ст.361 ЦПК).Відповідно до положень статей 219–221 ЦПК суд має право, не змінюючи суті виданого судового наказу, вирішити питання про виправлення описок та арифметичних помилок, видати додатковий судовий наказ чи роз’яснити його. Крім того, на судові накази поширюються положення статей 369–373, 377, 378, 379, 380 ЦПК щодо вирішення процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судового наказу.
Зазначені процесуальні питання вирішуються в порядку, визначеному цими статтями.
Лекція підготовлена:
Доцентом кафедри цивільного права
і процесу ДонНУ
доцент, к.ю.н. О.І.Антонюк
[1] Балюк М.І., Луспеник Д.Д. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарії, рекомендації, пропозиції. Серия «Судова практика». – Харків: Харків юридичний, 2008. – С. 300.
[2] Балюк М.І., Луспеник Д.Д. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарії, рекомендації, пропозиції. Серия «Судова практика». – Харків: Харків юридичний, 2008. – С.295.
[3] Там само. – С.316.
[4] Балюк М.І., Луспеник Д.Д. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарії, рекомендації, пропозиції. Серия «Судова практика». – Харків: Харків юридичний, 2008. – С.323.
[5] Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: Монографія / В.В.Коморов, В.І.Тертишніков, В.В.Баранкова та ін., За заг. ред. проф. В.В.Комарова. – Харків: Харків юридичний, 2008. – С.283.
[6] Луспеник Д.Д. Розгляд цивільних справ судом першої інстанції. – Харків: Харків юридичний, 2006. – С.46.
[7] У судовій практиці питання стягнення 3% річних у випадку прострочення оплати комунальних послуг вирішується неоднозначно. Наприклад, в ухвалах від 21.07.2010 у справі щодо стягнення ОКП «Закарпаттеплокомуненерго» та від 16.06.2010 г. щодо стягнення КП «Вінницяміськтеплоенерго» судова колегія суддів Верховного Суду України зазначила, що оскільки п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і п.23 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (постанова КМУ від 21.07.2005 №630), п.20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачають за прострочення оплати житлово-комунальних послуг відповідальність у формі вини, встановленої законом та договором, то застосування ст.625 ЦК України є необґрунтованим. Проте в постанові Верховного Суду України від 15.11.2010 р. № 3-11гс10 зазначається, що аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.
[8] Балюк М.І., Луспеник Д.Д. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарії, рекомендації, пропозиції. Серія «Судова практика» / Балюк М.І., Луспеник Д.Д. – Х.: Харків юридичний, 2008. – С.220.
[9] Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: Монографія / В.В.Коморов, В.І.Тертишніков, В.В.Баранкова та ін., За заг. ред. проф. В.В.Комарова. – Харків: Харків юридичний, 2008. – С.293.
[10] Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: Монографія / В.В.Коморов, В.І.Тертишніков, В.В.Баранкова та ін., За заг. ред. проф. В.В.Комарова. – Харків: Харків юридичний, 2008. – С.287.
[11] Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: Монографія / В.В.Коморов, В.І.Тертишніков, В.В.Баранкова та ін., За заг. ред. проф. В.В.Комарова. – Харків: Харків юридичний, 2008. – С.294.
[12] Там само. – С.294.
[13] Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: Монографія / В.В.Коморов, В.І.Тертишніков, В.В.Баранкова та ін., За заг. ред. проф. В.В.Комарова. – Х.: Харків юридичний, 2008. – С.294.
[14] Там само. – С.295.
Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 117; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |