Спеціальні коефіцієнти

Розраховують окремо для всього населення в шлюбоздатному віці (15 років і більше), а також для шлюбоздатного насе­лення окремо чоловіків і жінок, що не перебувають у шлюбі. Крім того, розраховують і спеціальні коефіцієнти шлюбності для перших шлюбів.

Спеціальний коефіцієнт шлюбності для населення шлюбоздатного віку розраховують за формулою:

С₁₅₊ = (С / Р₁₅₊ * Т) * 1000%с

де Р₁₅₊ - населення шлюбоздатного віку - старше 15 років.

С – число укладених шлюбів або осіб, що уклали шлюб.

Цей коефіцієнт має певний недолік, оскільки включає на­селення яке перебуває в шлюбі, разом з тим, що не перебуває в шлюбі. Оскільки шлюби укладають особи шлюбоздатного віку, які не перебувають у шлюбі, то більш інформативним для де­мографії є показник спеціальний коефіцієнт шлюбності - співвіднесення чисельності осіб, що уклали шлюб до чисельності населення шлюбоздатного віку, яке не перебуває у шлюбі.

Так само розраховують спеціальні коефіцієнти шлюбності окремо для кожного шлюбного статусу, тобто для тих, хто ніко­ли не був одруженим (спеціальні коефіцієнти шлюбності для перших шлюбів), для вдових і для розлучених. У цьому випадку в чисельнику подають відповідно або число перших шлюбів, або число шлюбів вдових або розлучених, а в знаменнику — чи­сельність чоловіків або жінок відповідного шлюбного статусу (тих, хто ніколи не перебував у шлюбі, вдових або розлучених). Аналогічно розраховують спеціальні коефіцієнти шлюбності для жіночого і чоловічого шлюбоздатного населення.

Тому, крім спеціальних коефіцієнтів для всіх перерахова­них вище категорій населення, розраховують також повікові коефіцієнти шлюбності. Останні розраховують стосовно або шлюбоздатного населення, або всього населення кожного віку.

У першому випадку вони називаються спеціальними повіковими коефіцієнтами шлюбності і показують чисту інтенсивність цього процесу в окремих вікових групах. Вони дорівнюють відношенню числа шлюбів, укладених особами певного віку, до середньорічної чисельності шлюбоздатного населення цьо­го віку. Ці коефіцієнти також можуть бути розраховані як для усього шлюбоздатного населення, так і окремо для чоловіків і жінок або для кожного шлюбного стану. Найчастіше спеціальні повікові коефіцієнти шлюбності розраховують для перших шлюбів, тобто для неодружених (що ніколи не перебували в шлюбі), а також для повторних шлюбів (без поділу на вдових і розлучених). Розрахунок повікових коефіцієнтів шлюбності також можливий тільки для років, близьких до перепису насе­лення.

Спеціальний коефіцієнт розлучуваності дорівнює відношен­ню числа розлучень за період до середнього числа існуючих шлюбних пар на середину того ж періоду (звичайно за даними перепису населення).

Крім спеціального коефіцієнта розлучуваності для всіх шлюбних пар розраховують також повікові спе­ціальні коефіцієнти (окремо для кожної статі). Ці коефіцієнти дорівнюють відношенню числа розлучень чоловіків або жінок певного віку до середньої чисельності одружених (заміжніх) у певному віці за той або інший період. Свого максимуму повікові спеціальні коефіцієнти розлучуваності сягають у чоловіків у віці 25-29 років, у жінок - 20-24 років.

Ще одним різновидом спеціальних коефіцієнтів розлучуваності є спеціальні коефіцієнти розлучуваності за тривалістю шлюбу. У свою чергу їх поділяють ще на коефіцієнти, розрахо­вані стосовно загального числа шлюбів, укладених певне чис­ло років тому, і на коефіцієнти, розраховані стосовно числа шлюбів, укладених певне число років тому і збережених до відповідного часу. Коефіцієнти 2-го виду називають також при­веденими числами розлучень. Вони точніші за коефіцієнти 1 -го виду, оскільки поряд з розлучуваністю враховують також і овдовіння. Сума наведених чисел показує, скільки шлюбів з кож­ної 1000 або 100 шлюбів, укладених певне число років тому, за­кінчується розлученням протягом усього життя.