Автомобільна киснеазотнодобувна станція АКДС-70М

Допуск засобів аеродромно-технічного забезпечення до роботи по підготовці літальних апаратів до польотів здійснюється посадовими особами інженерно-авіаційної служби авіаційної частини (підрозділу) після перевірки кондиційності пального, мастильних матеріалів, спеціальних рідин і газів, і відповідності установленим вимогам технічних параметрів цих засобів перед безпосереднім їхнім застосуванням.

ІІ. Класифікація та особливості експлуатації засобів АТЗ польотів у осінньо-зимовий період експлуатації.

У результаті великої роботи, проведеної промисловістю з використанням новітніх досягнень науки, сучасні засоби аеродромно-технічного забезпечення польотів мають високу надійність в експлуатації і довговічність.

Найважливішою умовою забезпечення високої надійності і довговічності засобів аеродромно-технічного забезпечення польотів у процесі експлуатації є зберігання їх у постійній технічній справності. Це досягається шляхом своєчасного і високоякісного технічного обслуговування, виконання регламентних робіт і ремонту.

Оснащеність частин сучасними засобами технічного обслуговування і ремонту при правильній організації робіт дозволяє не тільки утримувати машини в постійній технічній справності, але й значно перевершити міжремонтні амортизаційні терміни експлуатації, отримати економію витратних матеріалів і запасних частин, скоротити простій машин на технічному обслуговуванні, регламентних роботах і в ремонті, знизити трудові витрати на виконання робіт.

При підготовці засобів аеродромно-технічного забезпечення польотів до осінньо-зимової експлуатації обов'язково виконуються в повному обсязі роботи із сезонного технічного обслуговування агрегатів базових шасі й агрегатів силової установки, після чого виконуються регламентні роботи на агрегатах спеціального устаткування.

На засобах аеродромно-технічного забезпечення польотів усіх типів, крім

кисневодобувних станцій і транспортних резервуарів рідинного кисню, для яких встановлена особлива періодичність регламентних робіт, виконуються роботи в обсязі 200-годинних регламентних робіт. Крім того, замінюються змащувальні і охолоджуючі рідини в агрегатах спеціального устаткування відповідно до сезону експлуатації.

При підготовці до осінньо-зимового періоду експлуатації утеплюються трубопроводи, баки, кабіни управління і спеціальні кузови.

Всі роботи при підготовці засобів аеродромно-технічного забезпечення польотів до сезону проводяться по єдиному плану підготовки техніки частини.

До роботи на ЗПС і РД одиночним порядком допускаються тільки машини, обладнані радіостанцією.

При проведені робіт на аеродромі вночі чи в умовах поганої видимості вдень (туман, заметіль), повинні бути включені вогні для посадки на ЗПС; попереду працюючих машин, не ближче 50 м від них, у необхідних випадках виставляються сигнальники з ліхтарями. При суцільному сніжному покрові перед початком роботи снігоприбиральними засобами границі ЗПС, РД і місця стоянки техніки (МС) позначаються віхами чи іншими мітками на снігу.

Дистанція між працюючими на ЗПС, РД і МС машинами встановлюється в кожному конкретному випадку особою, відповідальною за проведення робіт, але при будь-яких умовах повинна бути не менше:

— між комбінованими поливомийними машинами (КПМ)—40м;

— між роторними снігоочисниками і КПМ — 40 м;

— між тепловою машиною й іншими машинами— 70м.

На аеродромах забороняється:

— під'їзд машин до літальних апаратів ближче 10 м, до посадочних вогнів ближче 3 м;

— переїзд машин через кабелі для запобігання їх пошкодження;

— рух машин по ґрунтовому льотному полю по одному сліду щоб уникнути накатки доріг і утворення колії;

— рух машин по перехідних смугах і в місцях встановлення дощеприймальних і оглядових колодязів;

— залишати машини на ухилах чи спусках і без огородження світловими сигналами вночі і вдень у туман, снігопад;

— рух по невстановлених маршрутах;

— виїзд на льотне поле, минаючи пункт мийки (чищення) коліс.

Відповідно до Положення про допуск водіїв до керування транспортними засобами, до експлуатації машин і засобів наземного забезпечення польотів допускаються водії, що пройшли місячну допідготовку водіїв (спеціальну підготовку у навчальних центрах і ВАШМ ), і мають дозвіл Державної автомобільної інспекції у водійському посвідченні на право управління транспортними засобами відповідної категорії.

Перед допуском до самостійного керування транспортними засобами на аеродромі водії повинні пройти в частині двотижневу підготовку по вивченні Інструкції по організації руху ЗАТЗП на аеродромах, схеми маршрутів руху особового складу й автомобільної техніки по льотному полю аеродрому і стажування під керівництвом досвідчених водіїв з відпрацюванням усього циклу операцій по обслуговуванню літальних апаратів. Водії, що успішно здали екзамени з дисципліни по знанню Інструкції і особливостям обслуговування літальних апаратів, наказом по частині допускаються до самостійної роботи на аеродромі.

.В даний час для забезпечення польотів використовується більш 75 типів різних складних спеціальних машин і установок, серед яких основну групу становлять засоби аеродромно-технічного забезпечення польотів. Вони містять у собі колісні тягачі для буксирування літальних апаратів, засоби заправки їх пальним, мастилом і спец рідинами, установки для одержання з повітря рідин медичного кисню й азоту, засоби зарядки бортових систем літальних апаратів стиснутими і зрідженими газами, засоби забезпечення запуску двигунів і перевірки бортових радіо-, електро- і гідравлічних систем, .засоби для утримання аеродромів у постійній експлуатаційній готовності та багато інших.

Одним з найважливіших елементів забезпечення життєдіяльності екіпажу літальних апаратів і пасажирів транспортних літаків є кисень. Починаючи з висоти 4000 м на кожного члена екіпажа потрібно 3—6 л/хв газоподібного кисню.

Велике поширення одержали різні киснедобувні станції на автомобілях (АКДС) і залізничних платформах (ЖКДЗ), а також стаціонарні (СКДС). Рухливі киснедобувні станції дозволяють одержувати рідинний кисень у польових умовах.

Робота киснедобувних станцій заснована на способі глибокого охолодження, скраплення і наступного поділу атмосферного повітря на рідкий кисень і азот. Цей поділ відбувається в результаті різниці температур переходу рідкого кисню й азоту в газоподібний стан: кисню — при 90 ДО (—183° С), азоту—при 77 ДО (—196° С).

Автомобільна киснеазотнодобувна станція АКДС-70М

Станція АКДС-70М призначена для одержання в польових умовах з атмосферного повітря рідинного медичного кисню ДСТ 6331—78, газоподібного медичного кисню ДСТ 5583—78, який не містить водяних парів, оливи, шкідливих домішок і не має запаху, а також рідкого і газоподібного азоту ДСТ 9293—74.

Установки для заправки і транспортування газів.

Для забезпечення життєдіяльності екіпажу і пасажирів на багатьох літальних апаратах є бортові кисневі системи, обладнані спеціальними приладами (судинами), що заправляються рідинним киснем. Ці прилади в польоті проводять газифікацію рідинного кисню, при цьому з 1 кг рідинного кисню виходить 790 л газоподібного.

Для зарядки бортових систем літальних апаратів рідким киснем використовуються різні типи транспортних резервуарів, у яких кисень може довгостроково зберігатися завдяки застосуванню вакуумної порошкової ізоляції. Усі використовуючі в теперішній час транспортні резервуари рідинного кисню типу ТРЖК можуть перевозитися автомобільним і повітряним транспортом відповідної вантажопідйомності.

Транспортний резервуар рідинного кисню ТРЖК-2У.

Транспортний резервуар рідинного кисню призначений для перевезення , довгострокового зберігання рідинного кисню або азоту і заправки ними систем літальних апаратів. Резервуар можливо перевозити літаками та вертольотами.