Як писати реферат

1. Визначити тему.

2. Дібрати літературу: а) документи, першоджерела; б) монографії, довідники, збірники; в) газетні та журнальні матеріали.

3. Ґрунтовно вивчити літературу, зробити виписки цитат, основних думок.

4. Скласти список розділів, який може і бути планом реферату.

5. Продумати план реферату, можливе його розширення.

6. Систематизувати опрацьований матеріал.

7. Остаточно продумати та уточнити план реферату.

8. У кінці реферату слід подавати список використаної літератури.

9. Бібліографічний опис джерела списку літератури оформити відповідно до вимог.

Структура реферату:

1. Титульна сторінка (назва міністерства, якому підпорядкована установа; назва закладу; назва кафедри, на якій виконано роботу; назва дисципліни; тема реферату; назва виду документа (реферат); посада (студент) та номер групи, у якій навчається автор; прізвище, ім'я, по батькові автора; місто і рік написання).

2. План (простий чи складний).

3. Вступ (обґрунтовують актуальність обраної теми, оцінюють стан дослідження наукової проблеми, формулюють мету і визначають завдання реферату).

4. Основна частина (подають характеристику основних положень тексту, розкривають усі пункти плану).

5. Висновки (узагальнюють сказане, висловлюють своє ставлення до поставленої проблеми).

6.Список використаних джерел.

Автореферат – короткий виклад наукової праці самим автором. Найчастіше зустрічаються автореферати кандидатської і докторської дисертацій. Призначення автореферату - ознайомити наукових працівників з методикою дослідження, результатами й основними висновками дисертації.

Взірець титульної сторінки реферату:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КОРАБЛЕБУДУВАННЯ ІМЕНІ АДМ.

Кафедра сучасних мов

Українська мова (за професійнім спрямуванням)

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК НАУКОВОГО СТИЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Реферат

студентки групи 2381

Інституту автоматики та електротехніки

Корнієнко Тетяни Іванівни

Миколаїв 2012

7. СТАТТЯ ЯК САМОСТІЙНИЙ НАУКОВИЙ ТВІР

СТАТТЯ - 1) науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті; 2) самостійний розділ, параграф у юридичному документі, описі, словнику.

НАУКОВА СТАТТЯ - один із видів наукових публікацій, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження, висвітлюються пріоритетні напрямки розробок ученого, накреслюються перспективи подальших напрацювань. У ній поєднуються аналіз, опис, критичне осмислення стану дослідження проблеми. У тексті статті робляться покликання на використану літературу. Обсяг наукової статті - 6-22 сторінки, тобто 0, 35-1 др. арк. (10-40 тисяч знаків).

Необхідними елементами наукової статті мають бути:

• постановка проблеми у загальному вигляді, її зв'язок з науковими чи практичними завданнями;

• аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення певної проблеми і на які спирається автор;

• виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;

• формулювання мети статті (постановка завдання);

виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

• висновки цього дослідження;

• накреслення перспектив подальших розвідок у цьому напрямку.

Оформлення статті залежить переважно від вимог друкованого органу, куди її подано.

Взірець фрагмента наукової статті:

Петрович Л.І.

УДК ………..

ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛЕЙ ВІДДІЄСЛІВНИХ ІМЕННИКІВ ДЛЯ РОЗМЕЖУВАННЯ НАЙМЕНУВАНЬ ЯВИЩ І ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ФАХОВІЙ МОВІ

У статті висвітлено проблеми вживання та перекладу віддієслівних іменників українською мовою. Виявлено шляхи правильного вживання і творення моделей віддієслівних іменників для розмежування явищ і процесів в українській фаховій мові.

Ключові слова: явище, процес, дія, подія, терміни, віддієслівні іменники.

Українська мова невпинно розвивається. У ній певним чином відображається науково-технічний прогрес, з’являються нові слова, а з ними проблеми слововживання та словотворення. Співвідношення національного і міжнародного в науково-технічній мові було і залишається актуальним питанням. Дискусії на численних наукових конференціях констатують факт, що найважливішою проблемою сучасного українського термінознавства залишається питання збереження національних традицій термінотворення.

На даному етапі розвитку науково-технічної мови створено певну систему словотворчих правил, за допомогою яких можна досягти точності у вживанні науково-технічних термінів, зокрема й тих, що позначають явища і процеси. Докладно цю систему викладено у ДСТУ 1.5: 2003 [4, р. 5 ].У працях українських мовознавців С. Караванського [5, с 11-15], М. Коваля [6, с 75-78] запропоновано основні методи передавання понять, пов’язаних з процесами, засобами української мови. У праці М. Вакуленка [1, с. 18 ] обґрунтовано комплексний підхід до вживання і творення українських віддієслівних термінів.

Терміни різноманітні за структурою і способом творення. На жаль, не завжди тим, хто пише чи перекладає наукові тексти українською мовою вдається досягти точності та однозначності термінів. Більшість науковців запозичують мовні форми з російської наукової мови. Особливо постає проблема у виборі правильних мовних конструкцій, до складу яких входять віддієслівні іменники. Ці об’єктивні та суб’єктивні причини зумовлюють актуальність даної роботи.

Метою й завданням статті є дослідити тонкощі вживання віддієслівних іменників в українській фаховій мові, з’ясувати понятійну відмінність між явищем і процесом, дослідити методи передавання мовних конструкцій, пов’язаних з цими поняттями, засобами української мови.

Українська наукова термінологія є невіддільним складником лексичної системи мови, тому вона має формуватися і розвиватися за загальними законами української мови.

………………………………………………………………………………………………..

8. ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЮВАННЯ КУРСОВОЇ, ДИПЛОМНОЇ РОБІТ

КУРСОВА РОБОТА - самостійна робота дослідницького характеру, спрямована на вивчення конкретної проблеми.

Метою курсової роботи є:

- поглиблення знань студентів з актуальних проблем;

- подальший розвиток умінь самостійного критичного опрацювання наукових джерел;

- формування у них дослідницьких умінь та навичок;

- стимулювання їх до самостійного наукового пошуку;

- розвиток умінь аналізувати сучасний досвід;

- формування вмінь самостійної обробки навчально-методичних матеріалів та їх практичної реалізації.

Курсова робота дає можливість виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити, вміння збирати, аналізувати і систематизувати літературні джерела; здатність застосовувати отримані знання під час розв'язання практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції, рекомендації з предмета дослідження.

Матеріали курсової роботи можуть бути використані для подальшої дослідницької роботи - написання дипломної або магістерської роботи.

Основні вимоги до написання курсової роботи:

• обсяг - 20-25 сторінок тексту для студента II курсу, 30-35 сторінок для студента III курсу;

• робота повинна мати чітку структуру, список використаної сучасної літератури (20 25 джерел, переважно останніх років);

• оформлення має відповідати естетичним і мовним нормам;

• обов'язковими компонентами мають бути: визначення актуальності дослідницького завдання та розроблення навчально-методичних матеріалів;

вона має бути зброшурована, акуратно і грамотно оформлена. Студенти мають право обирати одну з тем, визначених кафедрою.