Проблема створення інфраструктури ринку ануїтетів

Сприяти розвиткові фінансового ринку можна за допомогою реформування пенсійної системи. Стає очевидною нагальна потреба переходу до накопичувальних пенсійних схем, коли виплати здійснюються за рахунок раніше накопичених коштів.

Недержавні пенсійні фонди (НПФ) уособлюють ринок ануїтетів. Світова практика пенсійного забезпечення громадян показує, що обов'язкове пенсійне забезпечення, здійснюване за рахунок держави, як правило, гарантує лише мінімальний прожитковий рівень. Більш високий прожитковий рівень забезпечується додатковим пенсійним забезпеченням.

Пенсійне забезпечення громадян України є однією із найгостріших соціально-економічних проблем, значимість якої визначається тим, що воно зачіпає інтереси майже 15 мільйонів пенсіонерів. За останні роки співвідношення між непрацездатним населенням і працюючими зросло з 62% до 64%. За міжнародними стандартами це дуже високий показник.

Така ситуація виникла й надалі ускладнюється з трьох основних причин:

• по-перше, виявляються негативні демографічні тенденції. За оцінками Світового банку, питома вага населення віком понад 60 років зросте з 18,7% у 1990 році до 21,3% у 2030 році;

• по-друге, в процесі структурної перебудови економіки зростає кількість тих, хто виходить на пенсію достроково, і загострюється проблема наповнення пенсійного фонду, оскільки зменшуються обсяги відрахувань і надійність надходжень;

• по-третє, тиск на національну пенсійну систему посилюється різноманітними нормативно-законодавчими вимогами, зокрема, завдяки існуванню дуже низького за міжнародними нормами пенсійного віку та цілої низки пільг для певних галузей промисловості.

Економіка знаходиться під величезним тиском: 32% валового фонду заробітної плати витрачається на пенсійні витрати, з них 2% – за рахунок працюючих.

У липні 1997 року в Україні був запроваджений ключовий компонент пенсійної реформи -– розпочалося поступове збільшення віку виходу на пенсію, який до 2000 року для чоловіків склав 65 років, а для жінок 60. Найважливіші зміни – це поступове впровадження паралельної пенсійної системи з накопичувальними схемами.

Переваги накопичувальних схем порівняно з традиційною системою, що фінансується з поточних надходжень, очевидні:

• незалежність від демографічного фактору;

• втручання держави обмежується впровадженням обов'язкового пенсійного страхування (на випадок, якщо окремим громадянам бракує розуміння його необхідності), визначенням обов'язкового рівня внесків і встановлення загальних мінімальних вимог до пенсійних фондів і страхових компаній;

• приватні пенсійні фонди сприяють росту заощаджень і економічному розвиткові; власник пенсійного плану чітко бачить зв'язок між своїми внесками і розмірами пенсії. Оскільки тут принцип солідарності поколінь не задіяний, та сама особа, яка робить пенсійні внески, є отримувачем пенсії. Таким чином, зменшується спокуса ухилятися від внесків (шляхом переходу до тіньового сектора).

Недолік будь-якої накопичувальної пенсійної системи, на думку багатьох її критиків, полягає в тому, що забезпечення інтересів інвесторів (тобто захист від банкрутства, розтрати коштів і надмірного ризику) навіть на мінімальному рівні у найближчому майбутньому пов'язано з величезними труднощами.

В Україні накопичувальна система пенсійного забезпечення може бути запроваджена лише при умові вирішення проблеми захисту інтересів інвесторів. Альтернативою урядовим гарантіям мінімальної дохідності є створення системи страхування, до якої робили б внески всі пенсійні фонди, залежно від їх розмірів і рівня ризику інвестиційного портфеля.

Необхідно також створити незалежний і дієвий орган державного нагляду, що мав би захищати інтереси інвесторів. Чинне законодавство повинне запровадити положення, згідно з яким орган державного нагляду здійснював би контроль за інституційними інвесторами і забезпечував дотримання ними:

- мінімального рівня статутного фонду: вимоги вкладників до пенсійного фонду (або страхової компанії) можуть бути задоволені лише, якщо він має належний акціонерний капітал;

- правил інвестиційної діяльності;

- звітних обов'язків;

- вимог щодо професійної підготовки.

Накопичувані пенсійні системи позитивно впливають на розвиток ринку цінних паперів, оскільки вони прискорюють накопичування акціонерного капіталу і сприяють виникненню інституційних інвесторів (пенсійних фондів і страхових компаній) із чималими оборотами і довгостроковими портфелями. Мова йде про майнові інтереси широких верств населення, значно зростає відповідальність політичних кіл за економічну політику, яка повинна гарантувати інституційну інфраструктуру, необхідну для ефективного функціонування ринків цінних паперів.

На перспективу система недержавного пенсійного забезпечення в Україні повинна носити локальний характер на рівні таких регіональних організацій, як муніципальні НПФ, муніципальні банки, пенсійні каси підприємств, компанії з управління активами пенсійних фондів тощо.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Айзинова И.М., Пацирковский В.В. Непроизводственная инфраструктура регионального центра // Социологические исследования. -1984.-№3.-С. 75-81.

2. Анна Эрлих. Технический анализ товарних й финансовых рынков. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 173 с.

3. Вітлінськии В., Пернарівський О. Визначення рейтингу банку всередині вибірки // Вісник НБУ. - 1999, № 2. С. 61 62.

4. Вісник НБУ. - 1999. - № 3-4. - С. 31-41, 35-48.

5. Внукова Н. Старый новый факторинг: сущность, принципы организации, типы и виды // Финансовые услуги. - 1997. - № 3. -С. 52-55, №4-5. С. 64-66.

6. Вступ до банківської справи: Навч. посібник / Колектив авт.: Савлук М.І., Мороз А.М., Коряк А.М. /Під ред. Савлука М.І. - К.: Вид-во "Дібрав 1998. - 342 с.

7. Гапонюк М.А., Малько В.І. Передумови та перспективи розвитку екологічного страхування в Україні. // Фінанси України. - 1997. -№7. - С. 90-99.

8. Гольцберг М.А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. - К.: Текст, 1992. - 94 с.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ НАД ТЕМОЮ

1. З чим пов'язана складність вивчення та аналізу просторової організації інфраструктури ринку фінансових послуг?

2. Розкрийте значення інформаційного елементу у розвитку інфраструктури ринку фінансових послуг.

3. Обґрунтуйте необхідність вдосконалення законодавчого забезпечення функціонування ринку фінансових послуг.

4. Розкрийте роль банків у інфраструктурному забезпеченні ринку фінансо­вих послуг

5. Охарактеризуйте територіальну організацію ринку банківських послуг.

6. З чим пов'язане розмежування регіональної банківської інфраструктури в Україні?

7. Для побудови моделі регіональної мережі банків в умовах України викори­стано ідею визначення рейтингу привабливості регіонів, яка дає змогу виявляти потенціал подальшого розвитку мережі філій, а також пропонувати набір основних дія даної фінансово-кредитної установи банківських по­слуг. Розкрийте детальніше сутність цієї стратегії.

8. Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів в Україні.

9. Охарактеризуйте структуру національної депозитарної системи.

10. Класифікація учасників Національної депозитарної системи.

11. Які види діяльності здійснюють учасники Національної депозитарної сис­теми?

12. Проблеми реєстраторського сегмента ринку цінних паперів.

13. Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів України.

14. Розміщення інфраструктури фінансового ринку (ринку фінансових послуг) України: аналітичний аспект.

15. Інфраструктура банківських систем регіонів з точки зору наявності в регіоні банківських установ.

16. Чим представлено організований ринок цінних паперів в Україні?

17. З метою створення ефективної системи регулювання та контролю на ринку цінних паперів за активної участі ДКЦПФР в Україні створені саморегульовані організації, які об'єднують професійних учасників фондового рин­ку. Назвіть та охарактеризуйте специфіку їх діяльності.

18. Обґрунтуйте доцільність виділення в системі фінансового ринку України ринку інструментів нерухомості. Поняття та елементи ринкової інфраст­руктури.

19. Проблеми та напрями вдосконалення інфраструктури ринку цінних па­перів в Україні.

20. Розвиток та розміщення інфраструктури страхового ринку України: про­блеми та напрями вдосконалення.

21. Дайте порівняльну характеристику рівня розвитку інфраструктури окре­мих