Види доходів населення та напрямки їх використання

Доходи населення являють собою сукупність грошових і натуральних засобів для підтримки фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини на певному рівні задоволення її потреб.

Сукупний дохід (сукупні ресурси) є основаним показником матеріальної забезпеченості населення. Його складові:

1) всі види грошових доходів (заробітна плата, стипендії, допомоги, підприємницький дохід, дивіденди тощо);

2) вартість натуральних надходжень, отриманих від особистого підсобного господарства і використаних на домашнє споживання;

3) вартість безкоштовних послуг, які отримуються за рахунок державного і місцевого бюджетів та фондів підприємств (послуги охорони здоров`я, освіти, дошкільного виховання дітей, дотації на транспорт, харчування тощо).

При бюджетних обстеженнях сімей, які проводяться органами державної статистики, в їх грошовому доході не враховуються прирости вкладів в ощадному банку на відміну від грошових доходів населення за даними балансу грошових доходів і витрат населення, що публікуються.

Сукупні і грошові доходи прийнято поділяти на :

§ брутто – доходи (або загальні), тобто доходи до сплати податків та обов`язкових платежів;

§ нетто – доходи, або доходи населення після здійснення зазначених платежів. Тобто, це сума коштів, яку сім`я може в максимальному розмірі витратити на кінцеве споживання товарів і послуг без використання збережень та інших джерел.

Розглядаючи проблему структури і формування доходів, необхідно розрізняти трудові і нетрудові доходи. В наш час до нетрудових доходів в дійсності відносять лише доходи від власності, ІТД та підприємницької діяльності, які ведуться з відхиленням або з ухиленням від прийнятих правових норм тощо. Такі доходи за своєю суттю є кримінальними (спекуляція, хабарництво, рекет).

На підставі розміру доходів розраховують наступні показники, які використовують при аналізі і прогнозуванні рівня життя:

- розподіл сімей за величиною доходу на сім`ю;

- розподіл сімей за доходами на одного члена сім`ї;

- розподіл за душовим доходом.

Перший показник характеризує відмінність окремих сімей, тоді як другий і третій – рівень індивідуального споживання, що представляє більший інтерес.

Диференціація доходів наочно вимірюється співвідношенням рівнів матеріальної забезпеченості 10% найбільш і 10% найменш забезпечених груп населення (децильний коефіцієнт).

В Україні соціальне розшарування й полярність між доходними групами населення за період трансформації національної економіки до ринкової зросла. Специфічною особливістю нашої країни є наявність двох класів населення з різким і сильним протистоянням: прошарок багатих є невеликим за чисельністю, а решта громадян є досить бідною. Посилення бідності супроводжувалося поглибленням майнового розшарування населення та появою багатих прошарків, чия заможність асоціюється з тіньовою та кримінальною діяльністю.

Покращання ситуації на ринку праці, підвищення рівня мінімальної заробітної плати, зростання розмірів пенсій та допомог призвело до збільшення доходів населення, але практично не сприяло скороченню диференціації населення за рівнем добробуту.

Співвідношення загальних доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення у 2009 р. становило 5,3 рази (у 2008 р. – 5,7 рази), у тому числі серед міського населення – 5,4 рази (5,4 рази), серед сільського – 4,3 рази (4,9 рази). Найбільш заможні 20% населення отримували 36% усіх загальних доходів

Діюча система пільг не забезпечує надання допомоги виключно бідним верствам населення, а сприяє помітному збільшенню доходів заможних верств населення, зростанню економічної нерівності. Так, суми пільг та субсидій на оплату житла і комунальних послуг, отриманих у 2009 р. в середньому одним домогосподарством з доходами нижче прожиткового мінімуму та з групи 10% найменш забезпечених домогосподарств, були відповідно в 2,2 та в 2,9 рази нижче, ніж у групі найбільш заможного населення (пільги на оплату послуг транспорту, зв’язку, туристичні послуги і послуги охорони здоров’я – менші у 5,7 та 6,9 рази відповідно).

У світовій практиці для аналізу розподілу доходів між доходними групами найчастіше використовують криву Лоренца та коефіцієнт Джині. Останній розраховується за часткою доходів, отриманих окремою групою населення. Зростання коефіцієнта Джині вказує на поглиблення розшарування населення за рівнем доходів і віддалення його від рівномірного розподілу, а зменшення – на пом’якшення диференціації. Відносно постійне значення коефіцієнта свідчить, що політика розподілу доходів між доходними групами не змінюється. Впродовж 2005-2009 рр. коефіцієнт Джині для України становив 25-30%, що значно менше, ніж у наприкінці 1997р., коли він дорівнював 72,6%. Тобто за даними Держкомстату майнове розшарування населення в країні поступово зменшується.

Доходи відповідають умовам справедливості тільки тоді, коли їхня диференціація перш за все пов’язана з диференціацією в оплаті праці, а остання – з відмінностями в праці. Праця – головний фактор формування добробуту, а заробітна плата в суттєвій мірі визначає матеріальний стан сім’ї.

Останнім часом істотно не змінилась величина та структура доходів і вит­рат населення України. Основні доходи сім’ї отримують із традиційних джерел, зокрема це доходи від зайнятості, частка яких постійно зростає і нині становить 53% сукупних ресурсів домогосподарств (заробітна плата – 48%, доходи від самозайнятості – 5%); надходження від особистого підсобного господарства – 7,5%; пенсії, стипендії та соціальні допомоги - 27,2 % сукупних ресурсів.

Вагомою є частка нерегламентованих (тіньових) доходів. За даними вітчизняних і зарубіжних експертів в “тіні” виплачується як мінімум 30% грошових доходів населення.

Головними джерелами тіньових доходів населення є: приватна власність, накопичений капітал, особисте підсобне господарство, зайнятість бізнесом, виробничо-побутові послуги домашнім господарствам, неформальна зайнятість у торгівлі, сфері послуг, а також причетність зайнятого населення до джерел доходів від інших видів тіньової діяльності майже у всіх галузях економіки. Специфічною особливістю існування тіньового сектору в Україні є те, що він забезпечує можливість уникнути зубожіння більшості населення.

Усі фактори, які приймають участь у формуванні доходів населення, ділять на дві групи:

1) нівелюванні:

- складання заробітків сім’ї;

- пенсії пенсіонерів, які вносяться до бюджету сім’ї;

- допомога, яку отримують члени сім’ї;

2) диференційовані:

- наявність у сім’ї непрацездатних членів, їх кількість (якщо вони не мають постійного доходу);

- співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім’ї.

Однією з головних характеристик грошових доходів населення є ступінь їх відповідності прожитковому мінімуму.

Основні складові доходу населення і напрямки їхнього використання відображені на рис. 1.