Фізіократи

«Фізіо»- природа, «кратос» - влада. Засновник школи Француа Кене (1694 – 1774). У 1758 р. вийшла у світ головна і найбільш видатна праця Кене «Економічна таблиця» (у ній робиться спроба показати процес відтворення й обертання сукупного суспільного продукту в цілому).

Погляди фізіократів:

1)дослідження питань стосовно походження додаткового продукту перенесене зі

сфери обігу у сферу виробництва;

2)суспільство поділяється на три класи : продуктивний (фермери), земельних

власників і «безплідний клас»(промисловці). До промисловців відносяться всі

зайняті в різних галузях господарства, крім землеробства;

3)економічний розвиток уявляється як природний процес, підвладний законам, що

не залежать від волі людей (метафізичний підхід до явищ суспільного життя

привів їх до ототожнення законів природи із законами суспільного життя);

4)цей напрямок класичної політекономії виник у Франції в сер.19 ст. але вони

обмежили виробництво лише землеробством,промисловість вони вважали

непродуктивною галуззю господарства.

III етап – (охоплює 19 -20 століття.)

Представники прагматичної політекономії, по-перше, виходячи з концепції обмеженості факторів виробництва, головну роль зосередили на питаннях використання останніх для одержання прибутку та економічного зростання в інтересах підприємців. По-друге, як ідеологи буржуазії, вважали основним своїм завданням прямий захист та всіляке прикрашання буржуазного ладу, не зупиняючись навіть перед замовчуванням суперечностей капіталізму. Відмінність представників прагматичної політекономії від попередників в тому, що представники класичної політекономії прагнули розкрити дійсні закони становлення та розвитку суспільного ладу, в якому вони жили, прагматики ж обмежуються описом і поверхневою класифікацією зовнішньої видимості економічних процесів і не розкривають їх суті, і самі закони виробництва виводять з економічних інтересів буржуазії, прагнення до прибутку.

Засновниками прагматизму виступили Томас Роберт Мальтус, Джеймс Мілль, Жан Батист Сей.

Противагою прагматичній політекономії була пролетарська політекономія.

Основи заклали ідеологи Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Пролетарська політекономія(потім стала називатися марксистською), розкривали внутрішні особливості капіталізму , доводить, що капіталізм так само закономірно прийшов на зміну феодалізму, повинен поступитися більш прогресивному – соціалізму. Розвиток ця течія отримала у працях В.І. Леніна , а практичне втілення в побудові першої в світі соціалістичної держави – Радянського Союзу(1922 р.)