Предмет, основні цілі, функції, методи політичної економії.

Тема 1. Предмет і метод політичної економії

План

1. Предмет, основні цілі, функції, методи політичної економії.

2. Економічні відносини і економічна система.

3. Зародження економічної теорії та основні етапи її розвитку.

4. Економічні закони, категорії і принципи.

Предмет, основні цілі, функції, методи політичної економії.

У перекладі з грецької слово «економіка»означає мистецтво ведення домашнього господарства. Вперше цей термін ввів Ксенофонт (IV –III ст. до н.е.), який започаткував нову на той час економічну науку в творах «Економіка» та «Про доходи».

Економіка як народне господарство має дві сторони вираження: по-перше, як матеріально-натуральне наповнення, по-друге як сукупність виробничих відносин, що пов’язують процесс виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту як фази постійного відтворення економіки.

Матеріально - натуральне наповнення економіки виявляється в продуктивних силах, виробничих ресурсах суспільства, що відображають систему відносин «людина-природа». До них належать передусім робоча сила як здібність людини творити в матеріальній і духовній сферах. Особливо важливими її проявами є підприємницькі здібності. Робоча сила втілюється у трудових ресурсах. Це особистий фактор виробництва.

Другою складовою продуктивних сил є уречевлений фактор виробництва, тобто засоби виробництваякі людина використовує в процесі праці, спрямованої на забезпечення своїх матеріальних та духовних потреб.

Економічна теорія – це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку

економічних систем, діяльність економічних

суб’єктів, спрямовану на ефективне

господарювання в умовах обмежених ресурсів, з

метою задоволення своїх безмежних потреб, що

породжує конкуренцію за їх використання.

Термін « політична економія» ввів француз Антуан Монкретьєн у «Трактаті політичної економії» , який побачив світ у 1615 р.

Політекономія – це система наукових знань, яка дає цілісне уявлення

про закони та суттєві зв’язки в реальній економічній

діяльності.

Існує багато сучасних визначень поняття «економічна наука», які визначають її як науку:

1. Про умови та форми, за яких відбуваються виробництво та обмін і відповідний розподіл продуктів між людьми, про шляхи роз’язання проблеми організації споживання і виробництва;

2.Вона вивчає проблеми використання обмежених виробничих факторів (землі, праці, устаткування, технічних знань), а також фінансових ресурсів для виробництва та розподілу продуктів між членами суспільства;

3.Вона з’ясовує закономірності руху цін, грошей, норми процента, капіталу і прибутку для вироблення державою відповідної політики впливу на економічне життя.

Наведені точки зору відображають тільки певну сторону економіки і кожна з них окремо не охоплює повністю її систему. Однак усі вони підкреслюють тісний зв’язок економіки з виробництвом та ринком.

Об’єктом для вивчення всіх економічних наук є економіка в цілому, якщо об’єкт вивчення для них є спільним, то предмет вивчення є різним.

Методологічною основою системи економічних наук є економічна теорія.

Об’єкт економічної теорії є економіка в цілому (на мікро , макро, мезо і глобальному рівнях) . Мікрорівень економіки починається з сім’ї, фірма (підприємство) є його основною ланкою. Мезорівень – галузевий рівень. Макрорівень охоплює господарство цілої країни, а мегаекономіка- міждержавні економічні об’єднання та всесвітнє господарство.

Економічні відносини- це стосунки між людьми з приводу виробництва,

розподілу, обміну і споживання життєвих

благ(продуктів виробництва).

Система економічних відносин визначає економічну структуру суспільства.

В економічній системі продуктивні сили визначають рівень розвитку матеріальних і особистих передумов виробництва, соціально - економічні відносини - форму привласнення засобів виробництва і створених благ, організаційно - економічні відносини рівень поділу і кооперації праці, організації і технології виробництва, економічний механізм регулювання - впорядкованність системи і доцільну взаємодію її елементів.

Розглядаючи предмет економіки, П.Самуельсон і Р. Нордхаус наголошують на тому, що люди вибирають спосіб використання обмежених виробничих ресурсів для вироблення різних продуктів та розподілу їх між членами суспільства. Якщо виходити з прагматичної спрямованості цього процесу, то такий підхід цілком виправданий.

До загальних організаційно - економічних відносин належать форми і методи господарювання, характерні для всіх галузей економіки і виражають систему відносин «людина - виробництво».

Соціально - економічні відносини зумовлюють систему зв’язків «людина- людина».

Економічна система- сукупністьусіх видів діяльності людей у процесі їх взаємодії стосовно виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ(продукту) і регулювання економічної (державної) діяльності.