Дослідження документів при ревізії.

В процесі ревізії господарських операцій перевіряють іх достовірність, законність і необхідність на основі документів, в яких вони відображені. Контроль здійснюється по формі та змісту, зустрічною перевіркою, взаємним контролем операцій і документів, аналітичними та логічними прийомами.

При перевірці первинних документів по формі визначають дотримання нормативно-правових актів в процесі відображення господарчих операцій в документах. Встановлюють юридичну силу документів, контролюють наявність додатків до основних документів. Виявляють випадки необумовлених виправлень, підчисток, змін кількості, ціни і суми в документах на відпуск цінностей. В кожному випадку на виправленому документі повинні бути зроблені спеціальні позначки, які засвідчені підписами усіх осіб, приймавших участь в його складанні.

Контроль по формі дозволяє виявити первинні дкументи, котрі мають відмітку про їх використання в обліку господарських операцій. Недотримання встановленого порядку оформлення та гасіння первинних документів нерідко приводить до приховування зловживань та розкрадання цінностей.

Перевірка документів за змістом складається з критичної оцінки змісту документа: відповідність характеру відображеної в ньому господарської операції, достатність інформаційного її відображення та правильність кодування показників для машинної обробки інформації, обґрунтованість цін, використовуємих вимірників цінностей та операцій, закріплення матеріальної відповідальності за отримані цінності і т.і.

Достовірність операцій, зафіксованих в документі, перевіряється також зустрічною перевіркою. Цей спосіб використовується, як правило, коли в здійснені операції приймала участь інша організація чи інший підрозділ цього ж підприємства.

Зустрічна перевірка пов’язана з отриманням письмової відповіді від іншого підприємства стосовно перевіряємих операцій, яка зіставляється з документами ревізуємого підприємства.

Вза¢ємний контроль документів і операцій здійснюється аналогічно зустрічній перевірки, але про цьому досліджуються документи, які знаходяться на ревізуємому підприємстві. Контролю підлягають первинні документи, облікові регістри та форми звітності.

Розглянуті прийоми фінансово-господарського контролю дозволяють дати кількісну та якісну оцінку виявлених недоліків, встановити відповідальність за них осіб і визначити розмір їх відповідальності.

8. Проблеми організації і шляхи вдосконалення державного фінансового контролю в Україні.

В умовах функціонування економічної системи провідне місце в будь-якій країні належить фінансовій сфері. Викликано це тим, що на базі фінансів і управління ними формуються відносини між усіма суб’єктами економіки.

Роль державного фінансового контролю в системі державного регулювання економіки (ДРЕ) полягає в участі у вирішенні двох проблем:

1. підвищення ефективності ДРЕ;

2. дотримання правил формування і використання фінансових ресурсів, встановлених державою.

У першому випадку за допомогою державного фінансового контролю (як форми зворотного зв’язку) суб’єкт ДРЕ одержує (або має одержувати) необхідну інформацію про якість вжитих ним заходів з регулювання економіки, а саме дані про своєчасність, достатність, адресність і затратність застосованих регуляторів. На підставі цього можна оцінити, чи досягнуто економічного ефекту за допомогою такого регулювання економіки та здійснити, при потребі, коригування заходів державного регулювання з метою підвищення їх ефективності.

У другому випадку за допомогою державного фінансового контролю реалізується контрольна функція ДРЕ, а саме забезпечується дотримання об’єктом регулювання законодавства з фінансових питань шляхом виявлення небажаних відхилень від норми, встановлення винних осіб та вжиття заходів для усунення порушень і попередження їх на майбутнє.

Наслідком зовсім іншого розуміння місця і завдань ДФК в системі державного регулювання економіки України є те, що сьогодні поза контролем держави залишається цілий ряд ключових питань діяльності як державних, так і підприємницьких структур, безпосередньо пов’язаних з бюджетами і використанням державної власності.

Особливою проблемою державного фінансового контролю є контроль за використанням державної і комунальної власності та фінансів підприємств, які функціонують на основі цієї власності.

Ще однією правовою проблемою системи державного фінансового контролю є невизначеність механізму його впливу на управління фінансовими ресурсами на муніципальному рівні.

В цілому є усі підстави стверджувати, що стара всеохоплююча система державного фінансового контролю в Україні ліквідована, а нова, яка відповідала б завданням побудови ринкової економіки, ще не створена. Діюча ж система фінансового контролю в Україні далека від досконалості.

По-перше, вона не має узаконеної загальної процедури фінансового контролю, яка повинна бути обов’язковою до виконання при здійсненні контролю як всіма контролюючими органами, так і підконтрольними об'єктами.

По-друге, законодавчо не визначено переліку і статусу органів, які покликані здійснювати державний фінансовий контроль з дотриманням в своїй діяльності загальної процедури фінансового контролю і специфічних процедурних стандартів.

По-третє, відсутні нормативно-правові акти, які мають визначати відповідальність за несвоєчасне, нецільове або неповне фінансування видатків.

По-четверте, обслуговування рахунків ряду розпорядників бюджетних коштів і надалі здійснюватиметься поза межами системи Державного казначейства.

Система державного фінансо­вого контролю, що склалася на сьогодні, об'єктивно потребує ре­формування. Причому виз­начальними факторами її внут­рішньої структури повинні стати завдання, поставлені перед нею.

Система має відповідати ряду вимог, які визначаються інтере­сами держави. Йдеться, пере­дусім, про забезпечення ефек­тивності діяльності як органів, що складають її, так і всієї сис­теми в цілому. Сьогодні ще рано говорити про дієвість державно­го фінансового контролю. Бага­то органів здійснюють його, а помітного результату не спостерігається. Бюджетні кошти, як і раніше, не завжди використовуються за призначенням.

Наступною важливою умовою існування системи державного фінансового контролю є її єд­ність та цілісність. Взаємодія ор­ганів, що входять до системи, та узгодженість їх дій гарантувати­ме максимальну прозорість руху бюджетних коштів, об'єктивне й всебічне інформування, а також належний контроль за усунен­ням порушень та реалізацією пропозицій.

Відсутність же відповідної ко­ординації призводить до дублю­вання перевірок, паралелізму в роботі, розпорошенню зусиль органів контролю і, як результат, їх діяльність не є всеохоплюючою. Здійснення спільних захо­дів сприятиме комплексному підходу та глибшому аналізу. Створення єдиної системи авто­матично підвищить роль усіх ор­ганів, що входять до неї.

Система фінансового контро­лю також повинна:

бути мобільною, тобто опера­тивно, адекватно та професійно реагувати на будь-які зміни в економіці та законодавстві;

максимально повно забезпе­чувати здійснення попередньо­го, поточного та наступного контролю.

Причому особливу увагу необхідно приділити саме пер­шому, оскільки попередження дозволить уникнути небажаних наслідків у майбутньому.

Кожному органу системи слід визначити своє місце, що дасть реальну можливість цілеспрямо­вано впливати на фінансову по­літику держави. До того ж від­чуття відповідальності та наяв­ність достатніх повноважень зав­жди є стимулюючим фактором.

Нажаль аналіз існуючої системи державного фінансового контролю в Україні виявив ряд проблем:

існує певна неузгодженість у визначенні понятійної бази державного

фінансового контролю, яка застосовується у законодавстві, науковій та практичній діяльності в Україні, з понятійною базою ЄС;

система державного фінансового контролю, що функціонує на сьогодні в Україні, лише частково враховує основні принципи систем державного фінансового контролю країн ЄС;

як на правовому, так і методологічному рівні в Україні не забезпечено практичне створення і функціонування служб децентралізованого аудиту в органах державного сектору;

в Україні відсутній орган з гармонізації фінансового управління і контролю та аудиту;

система державного фінансового контролю в Україні не має достатнього наукового, інформаційно-технічного та кадрового забезпечення в частині впровадження в практику сучасного вітчизняного та зарубіжного досвіду роботи у сфері фінансового контролю та аудиту.

Отже, для створення повноцінної правової бази фінансового контролю потрібне визначення її елементів, принципів і форм організації контролю та порядку взаємодії контролюючих органів в Законі “Про фінансовий контроль в Україні”, що дасть змогу не допустити дублювання їх функцій, впорядкувати і підвищити ефективність державного і недержавного фінансового контролю.