Сутність банківської системи України.

Тема 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ І ПРИНЦИПИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ.

1. Сутність банківської системи України.

2. Операції комерційних банків.

3. Об’єкт та метод бухгалтерського обліку.

4. Класифікація бухгалтерських рахунків.

5. План рахунків та особливості його побудови.

6. Структура класів Плану рахунків.

Сутність банківської системи України.

Банківська система (БС) -внутрішньо організована взаємопов’язана, об’єднана загальною метою сукупність банківських установ, що існують у межах єдиної фінансової системи та єдиного грошово-кредитного механізму в певний проміжок часу.

За структурним підходом розрізняють однорівневу та дворівневу БС. Для України характерна дворівнева БС, яка будується на взаємовідносинах між банками як по вертикалі, так і по горизонталі:

по вертикаліце відносини підлеглості між центральним банком (НБУ) як керівним і низовими ланками - комерційними банками (КБ);

по горизонталіце відносини рівноправних партнерів - КБ різних типів і видів.

Комерційний банк- це установа, функцією якої є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій (ЗУ «Про банки і банківську діяльність»).

Рис.1.Класифікація комерційних банків.

Банківські ресурси -це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних операцій.

Поділяються на власні та залучені.

Комерційні банки

За організаційною

формою

За розміром активів

За кількістю філій

За спеціалізацією

За формою власності

державні

кооперативні

колективні

акціонерці

пайові

малі

середні

найбільші

Багатофілійні

Малофілійні

Безфілійні

ощадні

інвестиційні

іпотечні

клірингові

Власні ресурси КБ(власний капітал) є основою для залучення коштів інших суб’єктів ринку і необхідною умовою розвитку діяльності банку. Власні кошти утворюються за рахунок коштів акціонерів, засновників банку або з відрахувань від поточного прибутку. У банківському балансі власні кошти обліковуються в різних фондах банку.

Статутний фонд формується за рахунок пайових внесків власників банку (якщо це приватне підприємство), або за рахунок мобілізації коштів від випуску й розміщення акцій (якщо це акціонерне товариство).

Резервний фонд утворюється за рахунок щорічних відрахувань з прибутку, розмір яких визначається загальними зборами акціонерів банку. Метою створення резервного капіталу є покриття загальних ризиків, що випливають із основної діяльності банку і щодо яких не формуються спеціальні резерви.

Нерозподілений прибуток - це частина прибутку, яка залишається у розпорядженні банку після сплати податків, виплати дивідендів акціонерам та відрахувань до резервного фонду. З коштів нерозподіленого прибутку формуються спеціальні фонди розвитку банку — розширення його матеріально-технічної бази матеріального стимулювання персоналу, вирішення соціальних питань та ін.

Власний капітал КБ виконує три основні функції: захисну, оперативну і регулювальну.

Залучені ресурси КБявляють собою залучені кошти, основну частину яких становлять депозити (кошти, передані на зберігання у фінансово-кредитну установу з відповідним режимом їх використання, що регулюється банківським законодавством).

Сукупність банківських ресурсів, вкладених у цінні папери, утворює інвестиційний портфель банку. Його склад і структура формуються відповідно до інвестиційної політики банку. Структура інвестиційного портфеля комерційних банків має бути оптимізована таким чином, щоб максимально знизити ризик імовірних втрат коштів, вкладених у цінні папери. Основним способом зниження цього ризику є диверсифікація, тобто розподіл інвестиційного портфеля між різними видами цінних паперів. Критеріями диверсифікації можуть бути тип цінних паперів емітента, якість і строки погашення, територіальний розподіл.