Заключення. Підводяться загальні підсумки заняття, підкреслюється значення клініко-генеалогічного методу у встановленні спадкового характеру захворювання

Підводяться загальні підсумки заняття, підкреслюється значення клініко-генеалогічного методу у встановленні спадкового характеру захворювання, визначенні типу успадкування, діагностиці і диференціальної діагностики спадкових захворювань. Звертається увага на універсальність клініко-генеалогічного методу в клінічній практиці.

Види цитогенетичних методів. Поняття каріотипу. Методичні основи одержання препаратів хромосом, досліджувані тканини. Просте пофарбування. Класифікація хромосом людини (розмір, типи хромосом, центромерний індекс). Позначення хромосомного набору, можливі каріотипи. Методи диференціального пофарбування хромосом ( G-,C-,Q-, R-фарбування). Значення методів, що дозволяють однозначно ідентифікувати хромосоми по специфічному малюнку поперечної посмугованості. Метод G-фарбування. Гетеро - і еухроматин. Прометафазний аналіз хромосом. Підтвердження існування мікрохромосомних мутацій. Методи молекулярно-цитогенетичної діагностики. FISH- гібридизація.

Області застосування цитогенетичного методу: діагностика хромосомних хвороб і хвороб, що супроводжуються хромосомною нестабільністю, вивчення мутаційного процесу і нормального поліморфізму хромосом. Показання до застосування методу з метою діагностики хромосомних синдромів, синдромів, що пов’язані з хромосомною нестабільностю

Рівні біохімічної діагностики. Якісні і кількісні методи. Визначення аномальних білків і їхніх метаболітів у біологічних рідинах організму.

Показання до біохімічного генетичного дослідження.

Основний перелік методів і їх коротка характеристика (якісні тести із сечею (уринолізис), тонкошарова хроматографія амінокислот і вуглеводів у сечі і крові, високоякісна рідинна хроматографія, масс-спектрометрія.

Підтверджуюча діагностика. Кількісне визначення метаболітів (автоматичний аналізатор амінокислот, рідинна і газова хроматографія, мас-пектрометрія,).Визначення активності лізосомних ферментів у сироватці, клітинах крові і фібробластах шкіри (радіоімунохімічні, імуноферментні методи).

Програми біохімічного скринінгу. Масовий і селективний скринінг.

Значення молекулярно-генетичних методів у діагностиці спадкових захворювань. Можливості застосування і переваги. Пренатальна та доклінічна діагностика. Поняття мутації. Структура ДНК. Класифікація мутацій.

Характеристика методів ДНК-діагностики: метод блот-гібридізації за Саузерном, секвенування (метод за Сенджером), метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Новітні методи ідентифікації мутацій: метод ДНК-чипів.

Прямі методи ДНК-діагностики. Переваги прямої діагностики. SSCP-аналіз. Метод денатуруючого градієнтного електрофорезу (DGGE). Метод ферментного або хімічного розщеплення некомплементарних сайтів (СМС). Гетеродуплексний аналіз (НА). Непрямі методи ДНК-діагностики. Переваги методу та можливості використання. Застосування методу ПДРФ-аналізу на прикладі діагностики спадкового захворювання.

Обмеження методів ДНК-діагностики.

Навчальний контроль і корекція рівня знань здійснюється за допомогою програм-контролю та опитування.

Виховне значення. При проведенні заняття звертається увага на необхідність чіткого відбору хворих для цитогенетичного обстеження у зв'язку з тим, що вивчаємі методи є дорогими і трудомісткими.

Підкреслюється важливість біохімічних методів в діагностиці специфічних форм спадкової патології. Підкреслюється економічна значимість використання біохімічних методів для ранньої діагностики спадкових дефектів обміну, виявлення гетерозиготних станів і екогенетичних захворювань.

Підкреслюється універсальність методів ДНК-діагностики, можливості їх застосування як для діагностики моногенних хвороб, так і для діагностики схильності при деяких мультифакториально обумовлених захворюваннях.

Заключення

При підведенні підсумків заняття викладач звертає особливу увагу на сучасні методи ідентифікації хромосом. Підкреслюється важливість засвоєння студентами показань для направлення на цитогенетичне обстеження.

Широкий спектр біохімічних методів, які застосовуються для діагностики спадкових хвороб, обумовлений найширшою розмаїтістю біохімічних порушень. Викладач підкреслює, що розвиток і удосконалення біохімічних діагностичних методів приводить до вичленовування "нових" форм спадкової патології, наближає лікарів до розуміння етіології або первинної патогенетичної ланки розвитку захворювання.

Викладач звертає увагу студентів на широкі можливості та перспективність використання методів ДНК-діагностики спадкової патології та в медицині в цілому. Істотне розширення сфери застосування зв'язане з переходом на детекцію без використання радіоактивних ізотопів, застосування методики специфічної ампліфікації досліджуваних генів.