Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Вимоги до якості виробів з пластмас.




 

Споживні властивості і якість готових виробів із пластмас обумовлені рядом чинників: якістю вихідних матеріалів і слушністю добору співвідношення складових частин пластичної маси, вибором конструкції і відповідністю її призначення виробу, дотриманням технологічних режимів переробки пластмаси, а також умовами транспортування і збереження. Відповідно до цього до якості виробів із пластичних мас пред'являють загальні вимоги (ергономічні, гігієнічні, естетичні, надійності) щодо виду і складу пластмаси, конструкції виробу, його зовнішнього вигляду, якості оздоби. До окремих видів виробів пред'являють спеціальні вимоги.

Вид і склад пластмаси обумовлюють основні споживні властивості виробів: функціональні, деформаційно-міцністні, естетичні, гігієнічні. Тому при оцінці якості виробів дуже важливо знати вид (природу) пластмас, використаних для їхнього виготовлення. Встановивши вид пластмаси і знаючи її властивості, можна дати достатньо докладну характеристику властивостей виробу, а також умов і можливостей його використання.

Перші уявлення про природу пластмаси можна одержати при огляді виробів. Для багатьох пластмас характерні певний колір, прозорість або непрозорість, велика твердість і пругкість або м'якість, гнучкість і еластичність, блиск поверхні, звук при ударі й ін.

Найточніше точно природу і властивості пластичних мас визначають методами хімічного і фізико-механічного аналізів у лабораторних умовах. Ці методи в більшості випадків відрізняються склад­ністю і тривалістю виконання, тому вони не застосовуються при товарознавчій оцінці якості виробів із пластмас. Найпростішим і швидким способом встановлення природи пластмас є визначення характеру горіння матеріалу. Результати такого визначення разом із даними зовнішнього огляду виробу в більшості випадків дозволяють товарознавцю досить точно встановити природу пластмаси. При розпізнанні матеріалу виробу відзначають колір випробуваного зразка, прозорість, гнучкість, запах, характер зламу, спроможність до розм'якшення при нагріванні й інші особливості. Пластмаси з термореактивних смол при нагріванні до 70—80°С зберігають свою звичайну твердість, тоді як надтверді термопласти — розм'якшуються. Прозорими звичайно бувають вироби з поліметилметакрилату (органічного скла), полістиролу, поліпропілену, полікарбонатів, целулоїду. Проте, як відзначалося раніше, із цих же пластмас виробляють напівпрозорі і непрозорі вироби.

Деякі зовнішні ознаки виробів із пластмас обумовлені методом їхнього виготовлення. Вироби, виготовлені литтям під тиском, як правило, відрізняються високою гладкістю і дзеркальним блиском. Такі, наприклад, вироби з полістиролу, що за цією ознакою досить легко відрізняти від виробів з амінопластів того ж кольору, але виготовлених пресуванням. У пресованих виробів поверхня не має такого дзеркального блиску. На зворотному боці литих виробів можна побачити сліди від литника. Вироби, виготовлені видуванням або роздуванням трубчастих заготівель, мають шви, які дещо спотворюють їхню форму, але неминучі і, природно, не можуть служити підставою для бракування (за умови, якщо шви добре оброблені).

Якість вихідних сировинних матеріалів і слушність складу пластичної маси регламентуються і гарантуються заводами-постачальниками. Останні зобов'язані підтверджувати якість і основні характеристики пластмаси у відповідних сертифікатах, зокрема при постачанні нових видів виробів і особливо харчового посуду і тари.

Обґрунтований вибір конструкції виробу обумовлює можливість його використання за прямим призначенням протягом тривалого часу. Конструкція виробу повинна бути раціональної, зручною для тривалого використання, а форма — простою і гарною. Форма і розміри виробів повинні відповідати технічному описові, кресленням і зразкам-еталонам. Окремі деталі виробів, що складаються з декількох частин (наприклад, чаша і підставка деяких ваз), повинні бути правильно підібрані щодо кольору та відтінку, точно витримані за розмірами. Комплектні вироби (із декількох предметів) повинні мати однотонне фарбування, за винятком тих випадків, коли кольорове фарбування передбачене композицією.

Правильно сконструйований виріб виготовляється за найпростішою технологією і з найменшою кількістю пластмаси. Товщина перетинів у всіх частинах виробу повинна бути приблизно однаковою, а переходи — плавними. Цим забезпечується рівномірність остигання і зменшується схильність виробів до короблення і розтріскування. Найбільш раціональною для пресованих виробів вважається товщина 1—5 мм, а для литих — 0,5 до 4 мм. При більшій товщині виникають утяжини і раковини. При цьому різнотовщинність не повинна перевищувати у пресованих виробів співвідношення 2—1, а в литих — 2,5—1.

Форма виробів повинна бути по можливості обтічною, кути і грані закруглені, а гранування і рельєфні малюнки - чіткими і ясними. Овальна форма і закруглені кути і грані забезпечують більш високу тривкість виробу або його деталей; гострі ж зовнішні кути легко піддаються відколюванню, сприяють утворенню тріщин. Різкі переходи від однієї поверхні до іншої, навіть при однаковій товщині, викликають утворення внутрішніх напруг, що призводить до короблення.

Тривкість тонкостінних виробів підвищують не збільшенням їхньої товщини, а введенням бортиків, крайок, ребер жорсткості. Цим усувають і можливості короблення під дією внутрішніх напруг, особливо при періодичних нагріваннях і охолодженнях (наприклад, поліетиленових кришок). Короблення усувається також при заміні великих плоских поверхонь сферичними. Підвищуючи тривкість конструкції, бортики і ребро жорсткості часто покращують зовнішній вигляд виробів, роблять менш помітними лінії сполучень збірних матриць і пуансонів. Товщина бортиків, крайок і ребер жорсткості не повинна перевищувати товщини стінок виробу.

До багатьох пластмасових виробів (чарки, склянки, статуетки й ін.) пред'являють вимоги усталеності їх на плоскій поверхні.

У виробах із пластмас не припускаються такі дефекти: тріщини, недопресовка, значні сторонні домішки, здуття, раковини, стикові шви і сильні короблення. Задирки від облою повинні бути добре зачищені і заполіровані, виріб не повинен мати подряпин і щербин. Крайки виробів повинні бути рівними, гладкими, без гострих граней, тріщин і задирок. Місця стикування прес-форм (сліди від рознімних форм) повинні бути добре зачищені. Вироби, виготовлені механічною обробкою, не повинні мати, крім того, подряпин (рисок) від абразивних матеріалів і сколів, що утворяться при обробці на верстатах (наприклад, при просвічуванні отворів у ґудзиках).

Загальні художньо-естетичні вимоги до побутових, і зокрема до художніх виробів із пластмас, поки що не сформульовані. Тим часом можливості художньої обробки пластмас надзвичайно різноманітні, оскільки завдяки пластичності при виготовленні виробів, прозорості, розмаїтості фарбувань і гладкій блискучій поверхні пластмаси мають необмежені декоративні можливості. Особливості конструкції виробів із пластмас повинні бути обумовлені цими характерними перевагами. Наприклад, колір матеріалу виробів повинний бути у певній відповідності з характером їхньої поверхні. При щільній і блискучій поверхні полістиролу кращими є яскраві насичені кольори, а поліетиленовим виробам із їх матовою відносно м'якою поверхнею підходять неяскраві слабонасичені тони і півтони.

До пластмасових виробів харчового і будівельного призначення додаткові вимоги. Вироби харчового призначення повинні бути фізіологічно нешкідливими, а будівельні матеріали з пластмас — безпечними в пожежному відношенні. Тому питання про випуск пластмасових виробів харчового призначення додатково погоджується з органами державної санітарної інспекції Міністерства охорони здоров'я України, а про випуск будівельних матеріалів із пластмас, крім того, — з органами державної санітарної інспекції і державного пожежного нагляду. Такі вироби широкого застосування, як гребінці, гребінки, ґудзики, портсигари, мильниці, повинні мати високу тривкість, особливо до удару при падінні. Футляри для очок, портсигари й інші подібні вироби повинні бути достатньо стійкими до стискання їх при носінні в кишенях і торбах.

Більшість виробів із пластмас піддається впливу води і мильного розчину в процесі експлуатації або при митті. Тому до таких виробів пред'являють вимоги стійкості до дії гарячої води і мильних розчинів. До ґудзиків, пряжок, намист, накидок, виробів із тканин із покриттями тощо пред'являють, крім того, вимоги стійкості до різноманітних атмосферних впливів (морозу, сонячних променів та ін.).

Деякі вироби, наприклад попільниці і мундштуки, повинні бути негорючими і жаростійкими. Тому для їхнього виготовлення застосовують пластмаси, які мають зазначені властивості (фенопласти й амінопласти). До гребінних виробів із пластмас такі вимоги: тривкість фарбування, достатня теплостійкість і стійкість до вигину (у воді при температурі 40—45°С).

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 172; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты