ТЕОРІЇ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів

2.1. Концепції шодо розміщення продуктивних сил (РПС). Теорії регіональної спеціалізації

2.2. Теорії розміщення регіонального виробництва.

2.3. Основні закономірності розміщення продуктивних сил.

2.4. Принципи розміщення продуктивних сил.

2.5. Фактори розміщення продуктивних сил.

2.6. Досвід регіонального розвитку в СРСР.

Концепції шодо розміщення продуктивних сил (РПС). Теорії регіональної спеціалізації

Античний час –проблеми економічного простору почали вперше розглядатися у працях Аристотеля та Платона.

XVII – XVIII ст. – особливості економічного простору враховували А. Сміт, Д. Рікардо.

До кінця XIX ст.– фактор економічного простору не враховувався в жодній економічній теорії. Економіка країни розглядалася як теорія точечної економіки або замкнутої країни без розмірів.

Сучаснідослідження в сфері регіональної економіки проводяться за двома напрямами: теорії спеціалізації регіональної економіки та теорії розміщення виробництва.

ТЕОРІЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

1. Теорія абсолютних переваг ( А. Сміт):

2. Теорії порівняльних переваг (Д. Рікардо): країни повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з найнижчими порівняльними витратами в порівнянні з іншими країнами.

Порівняльні витрати показують від якої кількості товарів необхідні відмовитися при виробництві іншого на одиницю.

3. Теорія Хекшера-Оліна:

Спеціалізація повинна відбуватися на тих товарах, при виробництві яких найбільші витрати припадають на ті ресурси, якими в найбільшій ступені забезпечена країна. Причиною появи порівняльних переваг є різна забезпеченість регіонів або країн факторами виробництва (землі, праця, капітал).

ТЕОРІЇ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

1. Теорія розміщення сільськогосподарського виробництва, 1826 р. (Й. Тюнен):

Оптимальна схема розміщення сільськогосподарського виробництва – це система концентричних кіл різного діаметру, навкруги центрального міста, яке є єдиним ринком збуту сільськогосподарської продукції і джерелом забезпечення промисловими товарами.

Чим вища врожайність, тим ближче до центру повинно розміщуватися дане виробництво. Чим дорожчий той чи інший продукт на одиницю ваги, тим далі від центру доцільно його розміщувати. В результаті інтенсивність ведення сільського господарства знижується від центру до периферії. Транспортні витрати прямо пропорційні вазі груза та відстані транспортування.