КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Теорія розміщення промисловостіВ. Лаундхарт –теорія раціонального штандорта промислового підприємства: находження пункту оптимального розміщення окремого промислового підприємства відносно джерел ресурсів і ринків збуту продукції. При цьому місце виробництва та місце добутку сировини розглядається як різні пункти. Точка оптимального розміщення підприємства знаходиться в залежності від транспортних витрат, які визначаються на основі співвідношення ваги транспортних грузів та відстаней. 1909р. А. Вебер – принципова відміна від підходу Лаундхарта полягає в тому, що завдання оптимального розміщення повинно вирішуватися на основі мінімізації загальних витрат виробництва ізольованого підприємства, а не тільки транспортних витрат. Загальні витрати – це сума витрат виробництва та транспортних витрат. За Вебером на розміщення підприємства впливають 3 фактори: 1. Транспорт 2. Робоча сила 3. Агломерація Величина транспортних витрат залежить від ваги грузу і відстані перевезення, тому промислове виробництво буде наближатися до того місця, в якому мінімальні транспорті витрати на перевезення сировини та готової продукції – це транспортний штандорт. Переміщення виробництва з транспортного пункту до робочого може відбуватися тоді, коли економія на витратах на робочу силу перекриє транспортні витрати – це робочий штандорот. У цьому пункті доцільно розміщувати виробництво тієї продукції, яка є трудомісткою. Аналіз впливу агломерації полягає в оцінці ефекту економії за рахунок укрупнення виробництва. Злиття малого виробництва з крупним відбувається, якщо величина економії від злиття підприємств більша за транспорті витрати. 3. Теорія розміщення населених пунктів (В. Кристаллер) Центральні місця – це економічні центри, які обслуговують товарами та послугами не тільки себе, але й населення зони збуту і обслуговування. Вони мають тенденцію оформлюватися в соти (правильні шестикутники), а вся заселена територія покривається шестикутниками без просвіту, і утворює так звану кристаллерівську решітку. Завдяки цьому мінімізуються середні відстані для збуту продукції або поїздок до центру для купівлі товарів і обслуговування. Товари першої необхідності повинні надаватися в кожному населеному пункті; звичайний одяг, основні побутові послуги – в середніх поселеннях; театри, музеї, предмети розкоші – тільки в крупних. Таким чином центр виробляє товари та послуги типові для усіх міст більш низьких рангів. Теорія центральних місць дозволила створити еталон системи розселення населення. 4. Загальна теорія розміщення , 1940 р. (Ав. Льоша) –зв’язує теорії Тюнена, Вебера, Кристаллера. Представляє собою основи теорії просторової економічної рівноваги. Стан рівноваги він характеризує такими умовами: - Місце знаходження кожної фірми визначається максимально можливими перевагами для споживачів та виробників; - Фірми розміщуються так, що територія використовується повністю; - Існує рівність цін та витрат; - Всі ринкові зони мають мінімальний розмір у вигляді шестикутників. Для кожного виду діяльності існує своя раціональна межа концентрації, перевищення якої повинно перекриватися зростанням транспортних витрат. На цьому заснований територіальний розподіл праці.
|