Суб’єкти інформаційних правовідносин.

Суб'єкти інформаційних правовідносин - це суб'єкти інформаційного права, під якими розуміються фізичні та юридичні особи, а також публічні органи, які є носіями передбачених інформаційним законодавством прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про інформацію» від 10.08.2012р. суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень.

Однак для того, щоб виступати в ролі суб'єкта інформаційних правовідносин, необхідно мати інформаційну правоздатність та інформаційну дієздатність.

Під інформаційною правоздатністю розуміється визнана правовими нормами фактична можливість або здатність суб'єкта мати суб'єктивні інформаційні права і виконувати суб'єктивні інформаційні обов'язки. У той же час здатність володіти суб'єктивними інформаційними правами і обов'язками не означає здатності самостійно їх набувати і здійснювати. У даному випадку необхідна інформаційна дієздатність, під якою розуміється здатність і можливість суб'єкта своїми діями набувати суб'єктивні юридичні права, створювати для себе юридичні обов'язки, а також нести відповідальність за свої дії в інформаційній сфері.

Основними суб’єктами правовідносин у цій галузі є дві групи осіб – користувачі й виробники інформації. Громадяни України становлять численний вид суб’єктів інформаційного права, що мають потребу в одержанні інформації різного виду й призначення, необхідної їм насамперед для прийняття відповідних рішень у повсякденній діяльності.

Правовідносини, у які вступають користувачі й виробники інформації, регулюються інформаційними нормами, які містяться в законах й інших нормативних актах, залежно від виду оброблюваної інформації. Нагадаємо, що основні види інформації – відкрита інформація як об’єкт інформаційних прав; документована інформація, у тому числі офіційні документи; масова інформація; інформація обмеженого доступу.

Законами й іншими нормативними актами встановлюється порядок пошуку й одержання такої інформації споживачем, права й обов’язки споживача інформації, а також права, обов’язки й відповідальність виробника інформації залежно від виду інформації й форми її відображення.

Забезпечення права на пошук й одержання інформації перерахованих вище видів здійснюється нормами інститутів масової інформації, інформаційних ресурсів.

Далі розглянемо питання правового регулювання відносин щодо доступу до документованої інформації з державних інформаційних ресурсів Для того щоб установити особливості цих відносин, треба відповісти на запитання про те, що є загальним для інформаційного права, що поєднує інформаційні відносини, врегульовані нормами цього права в єдиний комплекс? Звичайно, інформація й інформаційні об’єкти як складні об’єкти, що володіють специфікою при здійсненні прав, виконанні обов’язків і відповідальності, які виникають з їх приводу в інформаційній сфері. Однорідність і особливості інформаційних відносин визначаються особливостями та юридичними властивостями цих об’єктів, з приводу яких або у зв’язку з якими виникають інформаційні відносини. До таких об’єктів, як ми вже зазначали, належать інформація й інформаційні об’єкти, а також інформаційні технології, засоби їх забезпечення, засоби зв’язку й телекомунікацій.

Сукупний і спільний аналіз розглянутої вище інформаційної сфери, діяльності суб’єктів у цій сфері, пов’язаної з інформацією й інформаційними об’єктами, з урахуванням дотримання їх прав і виконання ними обов’язків, дає можливість виявити таку сукупність загальних для цієї сфери відносин, а також відносин за окремими видами діяльності, систематизувати їх за основними блоками.

Слід зазначити, що особливості інформаційних відносин зводяться до того, що ці відносини:

– виникають, розвиваються і припиняються в інформаційній сфері під час обігу інформації;

– опосередковують державну політику визнання, дотримання й захисту інформаційних прав і свобод людини й громадянина в інформаційній сфері;

– відбивають особливості застосування публічно-правових і цивільно-правових методів правового регулювання при здійсненні інформаційних прав і свобод з урахуванням специфічних особливостей і юридичних властивостей інформації й інформаційних об’єктів.

Публічно-правовий аспект інформаційних відносин передбачає необхідність забезпечення гарантій здійснення інформаційних прав і свобод громадян, державного керування інформаційними процесами формування й використання державних інформаційних ресурсів, створення й застосування державних інформаційних систем і засобів їх забезпечення, а також засобів і механізмів інформаційної безпеки для досягнення головної мети – забезпечення гарантій здійснення інформаційних прав і свобод.

Головне, що характерно для суспільних відносин в інформаційній сфері, – те, що вони виникають, розвиваються й припиняються при обігу інформації в інформаційній сфері в результаті здійснення інформаційних процесів з урахуванням особливостей і властивостей інформації, що проявляються в системі права.

Інформаційне право становить ту форму, що дозволяє найбільш ефективно й повно здійснювати інформаційні права й свободи громадянина й людини, маючи на увазі найбільш якісне й ефективне інформаційне забезпечення громадян інформації, захист громадянина, суспільства, держави від шкідливої, небезпечної інформації й дезінформації, захист прав і свобод кожного в інформаційній сфері.

Глобальною метою здійснення інформаційних прав і свобод, що досягаються за допомогою норм інформаційного права, можна вважати створення умов для формування гармонійної й високоінтелектуальної особистості, побудови вільного й демократичного суспільства й держави, що володіє інформаційним суверенітетом.

Мова йде про створення суспільства, заснованого на знаннях, принципах гармонійного й інтелектуального розвитку кожного члена суспільства й суспільства в цілому.

Слід зазначити, що предмет правового регулювання інформаційного права становлять інформаційні відносини, які виникають, змінюються й припиняються під час обігу інформації в інформаційній сфері в результаті здійснення інформаційних процесів.

Далі будемо визначати інформаційні відносини як відособлену, однорідну групу суспільних відносин, що виникають при обігу інформації в інформаційній сфері в результаті здійснення інформаційних процесів у порядку реалізації фізичними і юридичними особами інформаційних прав і свобод, а також у порядку виконання ними обов’язків щодо забезпечення гарантій інформаційних прав і свобод.

Суб’єктами інформаційно-правових відносин є їх учасники, які володіють інформаційною правосуб’єктністю, що включає в себе дві юридичні якості: інформаційну правоздатність, яка полягає у можливості мати інформаційні права й обов’язки а інформаційну дієздатність – можливість своїми діями набувати інформаційного права і створювати обов’язки. Залежно від обсягу інформаційних прав та обов’язків можна виділити загальні та спеціальні суб’єкти. Загальними суб’єктами інформаційно-правових відносин є держава та її органи, крім органів, що володіють спеціальною інформаційною компетенцією; фізичні та юридичні особи, для яких інформаційна діяльність не є основним видом діяльності. Варто підкреслити, що сааме держава є одним із найважливіших суб’єктів інформаційно-правових відносин, оскільки вона здійснює правове регулювання інформаційної сфери, визначає засади інформаційної політики, вживає заходів щодо розвитку національного інформаційного простору, бере участь у міжнародному інформаційному обміні, забезпечує інформаційну безпеку. Інформаційна діяльність держави проявляється в публічнополітичній сфері, де інформаційні зв’язки та комунікації відіграють ключову роль.

До кола спеціальних суб’єктів інформаційно-правових відносин належать юридичні особи, установчими документами яких передбачено інформаційну діяльність як основну: інформаційні агентства, друковані засоби масової інформації, видавництва, телерадіокомпанії, провайдери Інтернет, бібліотеки, архіви тощо, а також державні органи, для яких нормативно-правовими актами встановлено виконання управлінських, регулятивних чи інших функцій в інформаційній сфері.

Дослідження сутності суб’єктів інформаційних правовідносин зручно проводити на моделі інформаційної сфери.

Ґрунтуючись на моделі інформаційної сфери, можна виділити основні групи суб’єктів інформаційних правовідносин:

– виробники, або творці, інформації, у тому числі автори;

– власники інформації (інформаційних об’єктів);

– споживачі інформації.

За допомогою цієї моделі легко досліджувати поводження суб’єктів правовідносин залежно від видів і способів створення й перетворення та організації інформації й інформаційних об’єктів і провести класифікацію інформаційних правовідносин.

Класифікація інформаційних правовідносин може здійснюватися на основі аналізу поводження суб’єктів в інформаційних процесах в інформаційній сфері. При цьому разом з моделлю інформаційної сфери зручно використовувати матрицю інформаційних правовідносин.

Такі права й обов’язки виникають у громадян у сфері інформації, що діють в однойменній галузі інформаційної сфери, і виробників інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів й інформаційних послуг, що здійснюють діяльність у відповідних однойменних сферах моделі інформаційної.

Суб’єкти – споживачі інформації, що діють у цій галузі, реалізують своє конституційне право на пошук й одержання інформації будь-якого виду й форми подання за винятком інформації обмеженого доступу, порядок одержання якої регламентується особливо. Вони вступають у правовідносини з тими виробниками інформації, інформаційних об’єктів, які діють відповідно до покладених на них обов’язків щодо створення й поширення інформації (це, головним чином, державні підприємства, установи, організації й органи місцевого самоврядування), а також з виробниками інформації – авторами робіт або власниками інформаційних об’єктів.

При цьому споживачі інформації несуть цивільно-правову, адміністративноправову й кримінальну відповідальність за неправомірне використання отриманої інформації.