Система технічного регулювання

Реформа системи технічного регулювання в Україні триває вже досить довго. Протягом остан­нього десятиріччя в країні була сформована зако­нодавча база, яка певною мірою відповідає міжна­родним вимогам.

Рамковими документами України у сфері стан­дартизації та сертифікації є Закон України «Про стандартизацію» (2001), Закон України «Про під­твердження відповідності» (2001), Закон України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» (2001), Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповіднос­ті» (2005 р.), Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію», Концепція розвитку системи технічного регулювання та спо­живчої політики на 2006 – 2010 рр. та Державна програма стандартизації на 2006 – 2010 рр.. Цен­тральним органом виконавчої влади у сфері стан­дартизації є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт).

Однак у країні все ще зберігаються суперечності між «новим» законодавством, прийнятим 2001 р., та «старими» нормами у сферах технічного регу­лювання, захисту прав споживачів тощо. Найваж­ливіше, що впровадження «нової» законодавчої бази в системі технічного регулювання відбуваєть­ся вкрай повільно, незважаючи на той факт, що зобов’язання реформувати систему містяться у Звіті Робочої групи з питань вступу України до СОТ.

За інформацією Держспоживстандарту, станом на 2010 р. в Україні є чинними 5790 на­ціональних стандартів, гармонізованих з міжнарод­ними та європейськими. Таким чином, відбулась гармонізація трохи більше чверті загальної кількості стандартів в Україні, тоді як набуття членства в ЄС ви­магало б принаймні 80% гармонізації стандартів.

Ключовим елементом у переході від обов’яз­кової сертифікації продукції до оцінки її відпо­відності згідно з міжнародною та європейською практикою є впровадження технічних регламентів. Станом на жовтень 2010 р. в Україні прийнято 31 технічний регламент, що ґрунтуються на відповід­них Директивах ЄС. Переважна більшість регла­ментів була прийнята у 2008-2009 рр..

Для реалізації програми з впровадження техніч­них регламентів було вжито, зокрема, такі заходи:

• створена інфраструктура з 26 призначених органів з оцінки відповідності продукції, на яку поширюються вимоги технічних регла­ментів, впровадження яких заплановано у 2009 - 2012 рр.;

• затверджені плани спільних дій з впрова­дження технічних регламентів, які були за­тверджені Кабінетом Міністрів України без таких планів;

• створюються консультативно-методичні цен­три з питань впровадження прийнятих тех­нічних регламентів;

• затверджені переліки національних стан­дартів, добровільне застосування яких є до­казом відповідності продукції вимогам цих технічних регламентів, які періодично акту­алізуються;

• затверджено Порядок ведення реєстру тех­нічних регламентів;

• організовано ведення на веб-порталі Комітету інтерактивного Реєстру затверджених техніч­них регламентів, у якому міститься інформа­ція щодо кожного технічного регламенту;

• з метою популяризації впровадження техніч­них регламентів Держспоживстандарт, Мінп-ромполітики та Держгірпромнагляд проводять наради та семінари за участю виробників продукції, органів з оцінки відповідності, ви­пробувальних лабораторій та представників інших зацікавлених сторін.

До кінця 2012 р. переважна більшість наявних на сьо­годні регламентів (28) мають стати обов’язковими, відповідно до розпорядження КМУ щодо прийнят­тя і впровадження технічних регламентів в рамках адаптації української економіки до вимог СОТ.

Перехід у системі технічного регулювання до технічних регламентів супроводжується надзви­чайно важливим процесом переходу від сертифі­кації відповідності, яку здійснюють уповноважені органи з оцінки відповідності, до декларації про відповідність, яку надає виробник, уповноваже­ний представник виробника в Україні або, якщо це зазначено у певних регламентах, постачальник.

Зокрема діють наступні правила:

• Під час митного оформлення продукції (то­вару), яка підлягає оцінюванню відповідності згідно з вимогами технічних регламентів, по­винна супроводжуватись декларацією про відповідність;

• Водночас підставою для митного оформлен­ня продукції, яка вміщена до Переліку про­дукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Держспо-живстандарту від 1 лютого 2005 р. №28 (Перелік), є сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання відповідності);

• •Враховуючи вищевикладене, для цілей митно­го оформлення продукції (товару), яка одно­часно є об'єктом окремих технічних регламентів та вміщена до Переліку, достатнім є супровід такої продукції (товару) або декларацією про відповідність, або сертифікатом відповідності (свідоцтвом про визнання відповідності), до її вилучення з Переліку. Таким чином, товари, на які поширюється дія чин­них технічних регламентів, можуть супроводжува­тись декларацією про відповідність, що здешевлює та спрощує процедури оцінювання відповідності.

У травні 2010 р. Кабінет Міністрів прийняв роз­порядження, спрямоване на пришвидшення про­цесу реформ у сфері технічного регулювання. Визначено кілька напрямків реформування:

Створення системи нагляду за безпекою продукції (ринкового нагляду).Зокрема, передбачені розробка і передача в Кабінет Міністрів законопроектів, як стосуються державного рин­кового нагляду, загальної безпеки продукції, від­повідальності за дефектну продукцію тощо.

Реорганізація Держспоживстандарту, яка, як передбачають, відбудеться після прийняття законів, які сформують систему ринкового нагляду. Головне питання - поділити функції стандартизації, контр­олю відповідності й ринкового нагляду між різними органами з метою уникнення конфлікту інтересів;

Скасування реєстрації декларацій про відповідністьяк такої, що не відповідає зобов’язанням

України перед СОТ. Реєстрація декларацій перед­бачена ст.32 Закону «Про стандарти, технічні ре­гламенти та процедури оцінки відповідності».

Удосконалення процедури призначення ор­ганів з оцінки відповідностіпродукції, процесів та послуг вимогам технічних регламентів. Ці про­цедури мають бути узгоджені з європейськими практиками і нормами;

Прийняття технічних регламентівна основі європейських директив Нового й Глобального під­ходів, а також інших Директив ЄС;

Скорочення переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації,за рахунок вилучен­ня з цього переліку продукції, оцінка відповідності якої здійснюється на основі технічних регламентів, а також продукції з низьким ступенем ризику;

Перегляд чинних стандартівдля скасування застарілих та гармонізації решти з міжнародними і європейськими стандартами;

Продовження модернізації лабораторій,яка дозволить істотно підвищити якість їхніх оці­нювань, що підвищить захист споживачів в Укра­їні та забезпечить визнання цих оцінювань в ін­ших країнах.