Типи інноваційних стратегій

Основу вироблення інноваційної стратегії становлять теорія життєвого циклу продукту, ринкова позиція фірми й проведена нею науково-технічна політика.

Виділяють наступні типи інноваційних стратегій:

1. Наступальна – характерна для фірм, що засновують свою діяльність на принципах підприємницької конкуренції. Вона властива малим інноваційним фірмам.

2. Оборонна – спрямована на те, щоб утримати конкурентні позиції фірми на вже наявних ринках. Головна функція такої стратегії - активізувати співвідношення "витрати - результат" в інноваційному процесі.

Така стратегія вимагає інтенсивних НДДКР.

3. Імітаційна – використається фірмами, що мають сильні ринкові й технологічні позиції.

Імітаційна стратегія застосовується фірмами, що не є піонерами у випуску на ринок тих або інших нововведень. При цьому копіюються основні споживчі властивості (але не обов'язково технічні особливості) нововведень, випущених на ринок малими інноваційними фірмами або фірмами-лідерами.

Інноваційна стратегія виходить із принципу "час - гроші".

Вибір інноваційної стратегії з урахуванням життєвого циклу продукту враховує наступне:

1. Зародження. Цей переломний момент характеризується появою зародка нової системи в середовищі старої або вихідної, що перетворює її в материнську й вимагає перебудови всієї життєдіяльності.

2. Народження. Тут перелом полягає в тому, що реально з'являється нова система, що сформувалася в значній мірі по образі й подобі систем, її що породили.

3. Становлення. Переломом є виникнення системи, що сформувалася (дорослої), що починає на рівні конкурувати зі створеними раніше, у тому числі й батьківської системи. Система, що сформувалася, прагне самоствердитися й готова до того, щоб покласти початок появі нової системи.

4. Стабілізація. Перелом у вступі системи в такий період, коли вона вичерпує свій потенціал подальшого зростання й близька до зрілості.

5. Спрощення. Переломний момент, що складається на початку «зів'янення» системи, у появі перших симптомів того, що вона пройшла «апогей» свого розвитку: молодість і зрілість уже за, а спереду старість.

6. Падіння. У багатьох випадках відзначається зниження більшості значимих показників життєдіяльності системи, що й становить суть перелому.

7. Результат. Цей переломний момент характеризується завершенням зниження більшості значимих показників життєдіяльності системи. Вона як би повертається до свого вихідного стану й підготовляється до переходу в новий стан.

8. Деструктуризація. Перелом виражається в зупинці всіх процесів життєдіяльності системи й або у використанні її в іншій якості, або в проведенні технології утилізації.